Рішення № 106456797, 23.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року Справа № 160/10902/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, до Військової частини НОМЕР_1 в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України, щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у Збройних силах України за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та Міністерства оборони України розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у Збройних силах України за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

звільнити ОСОБА_1 з військової служби у Збройних силах України за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він підлягає звільненню на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи. Проте, відповідачами рапорти позивача не розглянуті. Вказану бездіяльність позивач вважає протиправною та просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Представник Військової частини НОМЕР_1 надав відзив в якому зазначив, що оскільки позивач не є єдиним родичем ОСОБА_2 , тому відсутні підстави для його звільнення.

Міністерство оборони України ухвалу суду про відкриття спрощеного позовного провадження отримало 09.08.2022 року, проте станом на 24.08.2022 року відзив на позовну заяву не надало.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем ЗС України, перебуває на посаді техніка стрілецької роти 3 військової частини НОМЕР_2 . Призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , де перебуває на обліку.

Позивач зазначає, що починаючи з травня 2022 року (13.05.2022 року, 25.05.2022 року) головний сержант ОСОБА_1 , технік стрілецької роти 3 військової частини НОМЕР_2 , неодноразово звертався до тимчасово виконуючого обов`язки командира 3 стрілецької роти старшого лейтенанта ОСОБА_3 з рапортом щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи, якою є його рідна тітка - ОСОБА_2 , яка за висновком МСЕК потребує постійного догляду, що підтверджується доданими документами, яка зараз залишилася одна.

До рапорту про звільнення було додано відповідний пакет документів, що підтверджує факт необхідності здійснення постійного догляду за рідною тіткою - ОСОБА_2 , яка зараз залишилася одна та потребує догляду.

29.05.2022 року за вих. № 305 на адресу командира 103ї бригади військова частина НОМЕР_1 , керівництвом військової частини НОМЕР_2 було надіслано клопотання з проханням звільнити ОСОБА_1 з військової служби у відставку за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак, до теперішнього часу відповіді не надано.

Позивач зазначає, що з огляду на те, що станом на момент подання даного позову відсутні відповіді на зазначені рапорти, то вони вважаються невирішеним, а відтак, має місце бездіяльність зі сторони 103 бригади військова частина НОМЕР_1 (яка уповноважена приймати дане рішення) щодо ненадання відповіді на рапорти від 13.05.2022 та 25.05.2022 року та, відповідно, бездіяльність Міністра оборони України щодо невинесення наказу про звільнення ОСОБА_1 за його ініціативою та за наявності підстав, передбачених Законом, в межах місячного строку з дня надходження рапорту.

Судом встановлено, що згідно довідки № 4546 про склад сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що за вказаною адресою зареєстровано: ОСОБА_4 , її дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітні онуки: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) серія 12ААА №057125 від 16.12.2014 видана ОСОБА_4 (безстрокова). Примітка: у вказаній довідці при повторному догляді інваліда, комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду та допомоги та підтвердила факт, що є інвалідом першої Б групи (по зору).

З огляду на вищевказане суд зазначає наступне.

Позивач посилається на п.210 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким встановлено, що звільнення військовослужбовців строкової військової служби проводиться на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", командиром військової частини, який має право видавати накази по стройовій частині.

Однак, суд звертає увагу, що вказаним пунктом передбачено звільнення військовослужбовців строкової військової служби, проте, позивач був мобілізований 14.03.2022 року та має звання головний сержант.

Крім того, звільнення за вказаним пунктом проводиться на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Проте, позивач просить звільнити його на підставі ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Також, позивач помилково зазначає, що наказ про звільнення видає Міністр оборони України, оскільки вказаний пункт не передбачає видання такого наказу Міністром оборони України.

Згідно п.225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиноютретьою,пунктом 2частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої тапунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно доДисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно ізпунктом 3розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України.

Таким чином, досліджуючи процедуру звільнення військовослужбовців, суд зазначає, що до компетенції Міністра оборони України не належить розгляд питання щодо звільнення військовослужбовців у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини).

Також, безпідставним є посилання позивача на п.236 Положення, яким встановлено, що з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення, оскільки позивач не проходить військову службу за контрактом.

Згідно відзиву представника Військової частини НОМЕР_1 , що до військової частини НОМЕР_1 надходило клопотання командира військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за вихідним №305 від 29.05.22.

Як зазначає представник відповідача, таке клопотання було неналежним чином оформлено (зокрема було зазначено, що ОСОБА_1 особа офіцерського складу і в той же час є головним сержантом) та було повернуто до військової частини НОМЕР_2 на доопрацювання.

Суд зазначає, що керівництво Військової частини НОМЕР_1 мало змогу встановити чи відноситься позивач сержантського складу та відповідно розглянути вказане клопотання.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду клопотання командира військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за вихідним №305 від 29.05.22 та зобов`язати розглянути вказане клопотання.

З огляду на те, що по суті клопотання командира військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби не розглянуто, то позовні вимоги щодо звільнення позивача є передчасними.

За викладених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд зазначає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позовних вимог частково, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду клопотання командира військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за вихідним №305 від 29.05.22.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути клопотання командира військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за вихідним №305 від 29.05.22.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова