Ухвала суду № 106430460, 26.09.2022, Черкаський районний суд Черкаської області

703/127/21

1-кп/707/73/22

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

26 вересня 2022 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

законного представника ОСОБА_6 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250230001657 від 09.10.2019, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, утриманців у розумінні закону не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше не судимого;

- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250230001657 від 09.10.2019, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , відповідно до ст. 331 КПК України, надала суду письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначила, що на даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів; підозра є обґрунтованою; він може вчиняти нові умисні злочини, переховуватись від суду; впливати на представника потерпілого та свідків, які ще не допитані судом. Водночас, прокурор наголосила на тому, що обвинувачений перебував у розшуку, в т.ч. міжнародному, а, відтак, на її переконання, є обґрунтовані підстави для продовження строку тримання під вартою на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи тим, що реальні ризики вчинення обвинуваченим дій, які зазначає прокурор, є абстрактними та не доведеними, а лише тяжкість інкримінованих злочинів не може бути підставою для продовження тримання під вартою. З урахуванням наведеного, просили суд змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого на заставу, визначену у мінімальному розмірі.

При цьому, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 додатково зазначив, що затягування розгляду даного кримінального провадження здійснюється саме стороною обвинувачення, яка не забезпечує явку представника потерпілого у судове засідання. Крім того, захисник наголосив, що його підзахисний виїхав за кордон на законних підставах, не маючи процесуального статусу, а тому не вчиняв дії, спрямовані на ухилення від явки до органу досудового розслідування. До того ж, докази його вини у вчиненні інкримінованих йому діянь у матеріалах кримінального провадження відсутні. Також, просив врахувати прецедентну практику ЄСПЛ, відповідно до якої будь-які ризики зі спливом часу зменшуються.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_6 у вирішенні даного питання послався на розсуд суду.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також представник потерпілого підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» - ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилися, звернулися до суду з письмовими заявами, у яких просили провести розгляд справи у їхній відсутності /т. 1 а.с. 110,111,148,136/.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд вважає необхідним зазначити наступне:

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом статті 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, суд зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини, зазначені у статті 178 КПК України.

Судом установлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 01 жовтня 2022 року.

Разом із цим, завершити судове провадження до спливу строку дії даного запобіжного заходу не можливо.

Суд погоджується з висновком прокурора про існування обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення саме ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів) та зважає на те, що ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, при цьому, з урахуванням вимог ст. 102 КК України, йому може бути призначено покарання на строк не більше 10 років.

У рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочинів, підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому злочинів, один з яких вчинено із застосуванням зброї, дають суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може, з метою уникнення покарання, здійснювати психічний або фізичний вплив на представника потерпілого та свідків, які на сьогодні не допитані судом.

Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченого від суду.

Суд вважає, що та обставина, що представник потерпілого не з`являється до суду, не зменшує існування ризику можливого впливу на нього з боку обвинуваченого, якщо останньому буде обрано більш м`який запобіжний захід.

На обґрунтування ризику можливого переховування обвинуваченого від правосуддя, суд надає оцінку особі ОСОБА_4 , який має молодий вік; тяжкими захворюваннями не страждає; міцних соціальних зв`язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду, не має, за місцем реєстрації, згідно даних досудового розслідування, не проживав, є неодруженим, непрацюючим, утриманців у розумінні закону не має; а також зважає на те, що обвинувачений ОСОБА_4 з 20 січня 2020 року по 23 листопада 2020 року перебував у розшуку, в т.ч. міжнародному, та у листопаді 2020 року був екстрадований працівниками правоохоронних органів з Республіки Польща до України.

Таким чином, суд переконаний, що ризики та обставини, передбачені ст.ст. 177,178 КПК України, які враховувалися при обранні та продовженні відносно обвинуваченого запобіжного заходу, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.

Подібних висновків дійшов і суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги захисника на попередню ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області щодо продовження запобіжного заходу в даній справі.

Також суд зважає на те, що 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому цей строк був неодноразово продовжений, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022 - з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Військова агресія проти України суттєво обмежує можливості виконання правоохоронними органами своїх повноважень, якісно погіршує криміногенну обстановку, а тому є новим ризиком, який, до того ж, збільшує ризик переховування обвинуваченого від суду.

Крім того, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочинів проти власності, суд дійшов висновку, що він, перебуваючи на волі, може продовжувати свою злочинну діяльність з корисливих мотивів в особливий період.

Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд на теперішній час не встановив.

Доказів того, що обставини, які були взяті судом до уваги при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, з часом змінилися, стороною захисту не надано.

Також, стороною захисту не підтверджено, що обвинувачений ОСОБА_4 має житло, де його можливо постійно знайти, законний дохід, який дозволить йому внести заставу у розмірі, визначеному судом, а також те, що у нього наявні кошти на прибуття до суду на кожне судове засідання.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, які мали місце 23 липня 2019 року та 30 серпня 2019 року, а тому, з урахуванням обґрунтованої підозри, наявні підстави вважати, що ним вчинялися дії, спрямовані на ухилення від органів досудового розслідування.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , має підвищену суспільну небезпеку, у зв`язку з чим тримання обвинуваченого під вартою є виправданою мірою, оскільки наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше - попри презумпцію не винуватості, - ніж правило поваги до особистої свободи (п. 152 рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», рішення ЄСПЛ «Харченко проти України»).

Стосовно посилань сторони захисту на недоведеність вини ОСОБА_4 доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, суд зауважує, що дослідження письмових доказів наразі судом не розпочато. Більш того, оцінка доказам у справі може бути надана судом лише при ухваленні остаточного рішення у справі.

Щодо доводів сторони захисту стосовно зменшення ризиків з плином часу, слід зазначити, що дійсно, відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

На переконання суду, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший більш або менш суворий.

Суд вважає, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився його майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

У той же час, судом наразі не заслухано показань обвинуваченого, представника потерпілого, свідків та не розпочато дослідження письмових доказів. Тобто, судом не досліджено обставин обвинувачення настільки, що можна було б судити про істотне зменшення ризиків, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З урахуваннямнаведеного,суд дійшоввисновку пронеобхідність продовжитищодо обвинуваченоговинятковий видзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,оскільки застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.

Відтак, суд вважає, що підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу немає, а тому обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб.

Суд зауважує, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчинення особою правопорушення чи ухилення від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

До того ж, під час обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого застава не визначалась.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на заставу, визначену у мінімальному розмірі, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 177, 178, 183, 193-197, 331, 492 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити попередній тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», продовживши строки тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 25листопада 2022року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на заставу, визначену у мінімальному розмірі, - відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання, а також прокурору Смілянської окружної прокуратури для контролю.

Строк дії ухвали складає 60 (шістдесят) діб з дня її проголошення та до 25 листопада 2022 року, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у порядку та строки, передбачені діючим законодавством.

Суддя: ОСОБА_1