Ухвала суду № 106400614, 22.08.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 193/1268/21

1-кп/214/379/22

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушнерук Ю.А.,

прокурора Доманского В.Ю.,

захисника Мудраченка В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021041580000070 від 07.07.2021 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.2, 4, 6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів.

В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив про те, що заявлені ризики, передбачені ст..177 КПК України, які визначались під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не змінились та не зменшились. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. При цьому, обвинувачений свою вину у вчиненні зазначеного злочину не визнає, не одружений, не має дітей, офіційно не працює, постійного заробітку не має, за місцем проживання характеризується негативно. З урахуванням вказаних обставин, прокурор вважає, що є ризики того, що ОСОБА_1 може ухилятися від суду, аби уникнути передбаченого законом покарання. Окрім того, прокурор зазначає, що на теперішній час в судовому засіданні не допитані всі свідки, а тому, враховуючи зухвалість вчиненого злочину, характеристику обвинуваченого, обвинувачений, перебуваючи на свободі, може чинити тиск на свідків, аби вони змінили свої покази в суді або зовсім відмовились від пояснень. Також, з урахуванням того, що обвинувачений не працює, за місцем проживання характеризується негативно, прокурор вважає, що існує ризик того, що обвинувачений буде продовжувати вчиняти нові злочини. Отже, на думку прокурора, зміна обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належну поведінку обвинуваченого.

Прокурор, в судовому засіданні, підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, кожен окремо, не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2022 року, вказана справа розподілена для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко А.В., судді Прасолов В.М., Ковтун Н.Г.

Станом на момент звернення прокурора з вказаним клопотанням судді Прасолов В.М. та Ковтун Н.Г. перебувають у відпустці.

Разом з цим, відповідно до абзацу п`ятого п.20-5 Розділу X Прикінцевих положень КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду головуючим клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні низки умисних злочинів, серед яких особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, передбачений п.п.2, 4 ч.2 ст.115 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.

Судом встановленіобставини,наявність якихможе свідчитипро ризики,передбачені п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України,а самеспроби ОСОБА_1 : переховуватися відсуду,незаконно впливатина свідківта вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку суду, існує ризиквчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, оскільки останній не працює, постійного заробітку не маю, що свідчить про те, що він не може забезпечити себе матеріально. До того, обвинувачений за місцем проживання характеризується негативно.

Також, суд вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, чинити на них тиск, аби вони змінили свої покази в суді або зовсім відмовились від пояснень. При цьому, суд приймає до уваги, що на теперішній час свідки в судовому засіданні не допитані.

Окрім того, приймаючи до уваги те, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнає, не одружений, не має на утриманні дітей, а отже, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працює, постійного заробітку не має, за місцем проживання характеризується негативно, суд вважає, що ОСОБА_1 може ухилятися від суду, аби уникнути передбаченого законом покарання

Вказані вищеобставини,на думкусуду,в сукупності,беззаперечно свідчатьпро те,що ОСОБА_1 може переховуватисявід суду,незаконно впливатина свідківта вчинитиінше кримінальнеправопорушення,що вказуєна необхідністьпродовження обраногощодо ньогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,що забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.

Керуючись ст.ст.110, 176-178, 183, 184, 331, 369, 371 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21.10.2022 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 23.08.2022 року.

Суддя А.В. Ткаченко