Рішення № 106398722, 20.09.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1118/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТІМ

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/1118/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТІМ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРА

про стягнення 113 824,78 грн.

Без виклику представників сторін.

Суддя Карпечкін Т.П.

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТІМ до Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРА про стягнення 113 824,78 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2022 року відкрито провадження у справі № 911/1118/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання)

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, які згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку складалися з суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2022 року провадження у справі № 911/1118/22 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

13.09.2022 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТІМ надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 412,60 грн.

Окрім того, зазначеною вище заявою останній просив поновити пропущений строк на подачу відповідної заяви, оскільки ухвалу суду від 06.09.2022 року позивач отримав електронною поштою 12.09.2022 року.

Частинами 1, 3-4, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку.

В даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вказані висновки щодо застосування ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України містяться у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 922/376/20.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТІМ про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено, що ухвалу суду від 06.09.2022 року позивачем отримано 12.09.2022 року, що підтверджується довідкою Господарського суду Київської області від 12.09.2022 року, у зв`язку з чим суд доходить висновку про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТІМ судом встановлено наступне.

Згідно ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати пов`язані витратами на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано заяву, якою останній повідомив, що відповідачем в повному обсязі сплачено заборгованість, яка є предметом спору у справі № 911/1118/22.

Тобто судом закрито провадження у справі № 911/1118/22 виключно внаслідок задоволення вимог позивача відповідачем після пред`явлення позову.

Таким чином, у даному випадку відповідачем саме після звернення позивача до суду було задоволено його вимоги шляхом сплати відповідачем заборгованість в заявленій до стягнення сумі, у зв`язку з чим суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин положення ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, в частині щодо присудження до стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача, унаслідок задоволення його вимог відповідачем після пред`явлення позову.

Позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою у розмірі 11 412,60 грн.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року по справі № 910/23210/17 та від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду Витяг з Договіру про надання правничої допомоги № 1-07-07-22 від 07.07.2022 року, Детальний опис робіт від 12.09.2022 року виконаних Адвокатом, розрахунок гонорару за договором про надання правничої допомоги № 1-07-07-22 від 07.07.2022 року, Акт прийому-здачі робіт від 12.09.2022 року за договором про надання правничої допомоги № 1-07-07-22 від 07.07.2022 року на суму 11 412,60 грн.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, пов`язаних із розглядом цієї справи становить 17 200, 00грн .

Положеннями господарського процесуального законодавства з урахуванням висновків наведених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, передбачено право на відшкодування витрат на правову допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час, у постанові від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи має бути зменшений до 5 000,00 грн.

Зокрема, справа не є складною і розглядалась у спрощеному провадженні, судові засідання не проводились, відповідач проти позову не заперечував. Тому дійсно необхідний обсяг правової допомоги та її вартості не відповідає погодженому сторонами розміру оплати послуг адвоката і покладення на відповідача обов`язку відшкодування всієї суми вартості адвокатських послуг призведе до покладення на нього неспівмірного тягаря.

Таким чином, сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу підлягає частковому відшкодуванню за рахунок відповідача в обсязі, який достатній для покриття вартості адвокатських послуг, які необхідні для розгляду справи і фактично були надані

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивачем надано докази в підтвердження понесених у зв`язку з розглядом справи № 911/1118/22 судових витрат на професійну правничу допомогу, процесуальний строк на подачу яких не пропущений, суд, керуючись ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, вирішив ухвалити додаткове рішення в тому самому порядку, що й ухвалено судове рішення у даній справі, а саме без виклику представників сторін, та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТІМ про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРА (08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Помислова, буд. 5, код 32294897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЙС ТІМ (12430, Житомирська обл., Житомирський р-н., сільрада Станишівська, за межами населених пунктів комплекс будівель і споруд №4, код 31133719) 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

3. Наказ видати після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено: 20.09.2022 року.

Суддя Т.П. Карпечкін