Рішення № 106392438, 23.09.2022, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 703/3729/21

Номер провадження2/711/1094/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 вересня 2022 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючої судді Демчика Р.В

за участі секретарі Кофановій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

16.11.021 року АТ «Альфа банк» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7211.02 дол. США, а сама: сума заборгованості за кредитом 5862.42 дол.США; сума заборгованості за відсотками 1348.60 дол.США. Позовні вимоги мотивує тим, що АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №898/06-034-939.Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа банк». правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «АльфаБанк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15 жовтня 2019 року.

Відповідно до умов кредитного Договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 26360.00 дол.США. Відповідач зобов`язався в порядку та на умовах визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком №1 до нього графіком погашення кредиту. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 05.10.2021 року має заборгованість у розмірі 7211.02 дол.США, яка складається із: 5862.42 дол.СШАзаборгованості за кредитом, 1348.60 дол.СШАзаборгованость за відсотками. У зв`язку із викладеним позивач просить стягнути у судовому порядку з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 7211.02 дол.США, встановити подальші нарахування відповідно до умов кредитного договору до моменті виконання рішення суду, а також стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2874.19 грн.

Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2021 року матеріали позовної заяви направленні за підсудністю до Придніпровського районного суду м.Черкаси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2022 року, для розгляду цивільної справи №703/3729/21, визначено суддю Демчика Р.В.

Ухвалою від 17 лютого 2022 року відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 травня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позов не надала.

Оскільки суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи в порядку, визначеному ЦПК України, від нього не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, вказане дає підстави вирішити справу з огляду на наявні у ній дані (постановити заочне рішення) у відповідності до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст.280 ЦПК України, проти чого й не заперечує позивач.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року та Протоколу №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року, АТ «Альфа-Банк» є правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» (який в свою чергу є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк») з 15.10.2019 року.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України від 17.08.2017 (а.с.16)

Судом встановлено, що 28.12.2015 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №898/06/-034-939, та надано кредит у сумі 26350.00 дол.США зі сплатою 12.75 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 25.12.2020 року.

Оплата заборгованості здійснюється в наступному порядку починаючи з 26 по 28 число кожного місяця позичальник сплачує банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 147.00 доларів США для погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості за кредитом та процентів.

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Відповідно до умов договору позивачем було виконано свої зобов`язання, Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором.

Однак, у порушення умов договору ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 05.10.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 7211.02 дол.США, а саме:

-сума заборгованості за кредитом 5862.42 дол. США;

-сума заборгованості за відсотками 1348.60 дол.США.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямоне встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні здійснюватися, а обов`язки підлягають виконанню.

В силу приписів ст. 204 ЦК України діє презумпція дійсності правочину.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов кредитного договору №898/06-034-939 від 28.12.2005 року позичальник зобов`язався погашати кредит у порядку та строки визначені договором.

Відповідно до п.п. 3.3.10 кредитного договору позичальник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями порядку, визначеному п.1.1. Договору

Відповідно до п.п.3.3.11 позичальник зобов`язаний достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених п.п.2.6.3, 3.2.3., 4.4., 4.5., 5.4. Договру.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до умов кредитного договору №898/06-034-939 від 28.12.2005 року сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати відсотків.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов`язалася щомісяця погашати заборгованість за кредит, а також остаточно погасити кредит в строк остаточного погашення.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов`язання, передбачені умовами вищезазначеного кредитного договору №898/06-034-939 від 28.12.2005 року у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України її слід вважати такою, що прострочила виконання зобов`язання.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов`язання є обов`язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 ЦК України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов`язковість виконання договірних зобов`язань.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереcи фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідност. 2 ЦПК України.

Так, як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов`язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника сплати заборгованості за кредитом.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом в розмірі 7211.02 дол.США підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. При цьому умовами кредитного договору було передбачено його виконання саме у валюті кредиту - Євро.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 №464/3790/16-ц (14-465цс18).

Відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

Таким чином позовні вимоги банку про стягнення заборгованості є такими, що підлягають до задоволення та з відповідача слід стягнути заборгованість в іноземній валюті, без визначення гривневого еквіваленту заборгованості.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомлений з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту та процентів за користування ним, хоча взяв на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» згідно кредитного договору 898/06-034-939 від 28.12.2005 року заборгованість в сумі 7211.02 дол. США, підлягають до задоволення.

Відповідно дост.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнутина користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2874.19 гривні.

Керуючись ст. 27, 526, 530, 1046-1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279, 280-284 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714) заборгованість за кредитним договором від 28.12.2005 року, у розмірі 5862.42 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 1348.60 дол. США, а всього - 7211.02 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» » (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714) на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2874 гривні 19 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Р. В. Демчик