Рішення № 106380577, 08.09.2022, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2040/22

провадження №2/165/502/22

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-ПіжукО.Р.,

за участю секретаря судового засідання Пилипчук М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з прибудинковими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Нововолинської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з прибудинковими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

Вимоги мотивує тим, що житловий будинок по АДРЕСА_2 , загальною площею 90,00 кв.м., житловою площею 53,6 кв. м разом з прибудинковими будівлями та спорудами був побудований на земельній ділянці відведеній для будівництва індивідуального житлового будинку на підставі договору № 3154 від 19.07.1961 та прийнятий в експлуатацію на підставі акту № 30 від 27.02.1967 виконкомом Ради депутатів трудящих Волинської області. В акті Державного приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння забудовником та домоволодільцем значиться батько позивача - ОСОБА_2 . Рішенням № 186 виконкому Нововолинської міської ради депутатів трудящих від 03.07.1961 ОСОБА_2 виділялась земельна ділянка, площею 600 кв.м, для індивідуального житлового будівництва. В акті Державного приймання в експлуатацію зазначено, що комісії були пред`явлені: проект забудови ділянки, проект житлового будинку, акт про відведення ділянки в натурі від 10.07.1961, інвентарні дані від 11.10.1965, генеральний план ділянки від 03.08.1963.

В акті зазначається, що будівництво було розпочате в серпні 1961 року та закінчене в листопаді 1962 року. Домоволодіння - це окремий одноповерховий будинок з підвалом і складається з трьох жилих кімнат. Житлова площа будинку становила 37,2 кв.м., загальна 58,3 кв.м.

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_2 помер у віці 35 років від отриманих під час роботи на шахті травм внаслідок нещасного випадку на виробництві. Будинок приймався в експлуатацію Державною комісією вже після смерті ОСОБА_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті батька позивача 10.07.1967 нотаріусом Нововолинської держнотконтори було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому зазначалось, що єдиними спадкоємцями після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в рівних долях є його дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (позивач по справі).

Вказує, що майно, на яке було видане свідоцтво складалось з 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 та грошових заощаджень її батька в держтрудкасі. Власником іншої 1/2 частини будинку була мати позивача ОСОБА_3 , як пережила дружина, згідно з ст. 125 Кодексу законів про сім`ю, шлюб, опіку та актами громадянського стану.

У виданому нотаріусом свідоцтві про право на спадщину за законом від 10.07.1967 зазначалось, що свідоцтво щодо спадкової будівлі треба зареєструвати в Луцькому міжміському бюро технічної інвентаризації протягом шести місяців з дня його видачі. Однак дане свідоцтво про право на спадщину за законом так і не було зареєстроване у встановленому законом порядку у визначені строки. Будинок на даний момент зареєстрований на померлого батька. В інвентарній справі по будинковолодінню, яка зберігається в КП «Волинське обласне БТІ» будинковолодіння значиться зареєстрованим за батьком позивача ОСОБА_2 .

У виписці із інвентаризаційних матеріалів КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» виданій ОСОБА_1 26.07.2021 № 270 власником 1/1 частини будинковолодіння значиться ОСОБА_2 . Також зазначено, що свідоцтво про право на спадщину за законом № 1129 від 10.07.1967, видане Нововолинською Держнотконторою в КП ВО БТІ не зареєстроване. Ступінь зносу житлового будинку становить 55%.

Позивач зазначає, що її брат ОСОБА_4 , 1953 року народження, після служби в армії одружився та виїхав на постійне місце проживання в Росію в місто Волгоград, де проживав з сім`єю.

Позивач після навчання в інституті повернулась на проживання в м. Нововолинськ. Працювала вчителем в школі, вийшла заміж та проживала з чоловіком та мамою в будинку по АДРЕСА_2 та продовжує там проживати.

У 1990 році мати позивача - ОСОБА_3 звернулась в Нововолинську міську раду з заявою про надання їй дозволу на проведення добудови та реконструкції житлового будинку. Випискою з протоколу засідання Виконавчого комітету Нововолинської міської ради депутатів трудящих від 20.04.1990 № 107 встановлено , що виконком міської ради вирішив: дозволити ОСОБА_3 провести добудову і реконструкцію індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3 . Після здійснення добудови та реконструкції в 1990 році будинок залишався зареєстрований на батька позивача ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер в м. Волгограді та був там похований. Після його смерті його дружина ОСОБА_6 подала 11.11.2016 в нотаріальну контору м. Волгограда заяву про те, що вона не претендує на спадщину після свого чоловіка, що лишилась на території України. Вважає, що дружині померлого ОСОБА_4 не було відомо про те, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане нотаріусом Нововолинської держнотконтори 10.07.1967 не було у встановленому законом порядку зареєстроване в БТІ і будинок вцілому залишався зареєстрованим за батьком позивача ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_3 (мати позивача) не оформила права власності на будинок по АДРЕСА_2 після померлого в 1966 році свого чоловіка ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що їй не було відомо про наявність свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.07.1967, за яким їй та померлому братові після смерті батька належало по 1/6 частині будинку до здійснення матір`ю його реконструкції та добудови в 1990. Стверджує, що позивач завжди вважала, що будинок належав її батькам, які його будували, а після смерті батька її матері, яка його реконструювала та добудувала

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 померла у віці 90 років. Позивач є спадкоємцем за законом 1-ї черги після померлої матері. На момент смерті матері ОСОБА_1 проживала з нею, була зареєстрована в будинку по АДРЕСА_2 , здійснила поховання матері. Після її смерті позивач 25.05.2022 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлої матері. Приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Ушаковою Ю.А. було відкрито спадкову справу № 82/2021.

Після вивчення матеріалів спадкової справи та наданих документів нотаріус встановила, що відсутні необхідні правовстановлюючі документи для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, після померлої ОСОБА_3 , а саме: документи щодо належності цього майна спадкодавцеві. Як вбачається з відповіді, отриманої від Волинського обласного державного нотаріального архіву № 90/01-21 від 02.02.2022 на запит нотаріуса щодо надання дублікатів правовстановлюючих документів на житловий будинок по АДРЕСА_2 , належного померлій ОСОБА_3 , правовстановлюючі документи не виявлено.

Позивач зазначає, що вона отримала від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.05.2022, де вказано, що оформити спадкові права після смерті ОСОБА_3 на зазначений житловий будинок є неможливим через відсутність у спадкоємця документів, що підтверджують право власності на житловий будинок.

Стверджує, що після смерті її батька ОСОБА_2 в листопаді 1966 року матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вступила в володіння та управління спадковим майном (фактично прийняла спадщину в період чинності ЦК УРСР), отримала в липні 1967 року свідоцтво про право на спадщину за законом, однак не здійснила державну реєстрацію права на спадщину та не отримала документа про право власності на спадкове майно.

Вказує, що спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, тому застосуванню під-лягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Належність ОСОБА_3 спадкового майна, а саме житлового будинку з прибудинковими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 стверджується також фактом його тривалого володіння.

За таких обставин, з урахуванням свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.07.1967, після смерті брата позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , його спадщина (1/6 частина у будинку по АДРЕСА_2 ) була прийнята матір`ю позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Стверджує, що інших спадкоємців немає.

Просить визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_4 .

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала суду заяву, в якій просять справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити. Судові витрати просить залишити за позивачем (а.с.71).

Представник відповідача Нововолинської міської ради Волинської області у підготовче засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності. Позов визнає, не заперечує проти задоволення позову (а.с.70).

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи визнання позову відповідачами, що визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд позов задовольняє та визнає за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_4 ..

Керуючись ст.12,ст.13,ст.141,ч.4ст.206,ст.263,ст.264ЦПК України,ст.ст. 392 ЦК України, ст. 64 ст.65 ЖК України,- суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_4 .

Судовий збір залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук