Ухвала суду № 106376479, 16.09.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 298/1172/22 Провадження № 1-кп/304/224/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2022 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І.І.,

з участю секретаря судового засідання Галас Т.Ю.,

прокурора Химинець О.О.,

у режимі відеоконференції із ДУ «Закарпатська УВП №9» обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Косаревої-Козлової Л.О.,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури Химинця О.О. про обрання відносно обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071070000038 від 30 березня 2022 року,

В С Т А Н О В И В :

п`ятнадцятого вересня 2022 року до Перечинського районного суду Закарпатської області після визначення підсудності із Закарпатського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт від 23 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071070000038 від 30 березня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою від 16 вересня 2022 року вказане кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор подав суду клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Мотивує клопотання тим, що 20 липня 2022 року ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області в рамках досудового розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою на 60 діб до 17 вересня 2022 року з визначенням розміру застави. Зважаючи на викладене під час підготовчого судового засідання просить суд обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян посилаючись на таке. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 у період дії воєнного стану на території України, діючи умисно, з корисливих мотивів, спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, організував незаконне переправлення осіб чоловічої статі, віком від 18 до 60 років, через Державний кордон України до країн Євросоюзу поза пунктами пропуску, що відбувалося систематично, сплановано та під його керівництвом, надаючи послуги по доставці осіб до прикордонної зони та подальшої допомоги у їх переправленні через кордон за грошову винагороду. Таким чином ОСОБА_2 організував стійке злочинне об`єднання організовану групу, до складу якої залучив в якості пособників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відвівши при цьому собі роль організатора та виконавця, перебуваючи у довірливих відносинах із залученими учасниками організованої групи, довів до їх відома суть злочинного плану. Прокурор вказує, що зокрема ОСОБА_1 28 липня 2022 року було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та викладено таку у новій редакції, а саме те що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, наданням засобів, вчиненого щодо кількох осіб, повторно, організованою групою та з корисливих мотивів і у подальшому висунуто обвинувачення. Зазначає, що наведені обставини доведені та повністю підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме допитами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , протоколами впізнання осіб та речей по фотознімках, протоколами огляду мобільних телефонів, матеріалами негласних слідчих дій, іншими матеріалами кримінального провадження. Крім цього сторона обвинувачення вважає, що на даний час існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі строком до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, незаконно впливати на свідків, оскільки такі судом не допитані, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показів та узгодження таких з метою введення суду в оману та відповідно ухилення від кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як у межах даного кримінального провадження обґрунтовано обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, має злочинні зв`язки та досвід організації незаконного перетину кордону. Крім цього прокурор просить врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема те, що зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України; тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , є достатнім та співмірним для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; вік та стан ОСОБА_1 дозволяють йому перебувати у слідчому ізоляторі, що є необхідним для забезпечення його належної процесуальної поведінки, яку, на думку прокурора, не зможе забезпечити інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою. На підставі наведеного просить клопотання задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Косарева-Козлова Л.О. у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечила та посилалася на те, що клопотання необґрунтоване, оскільки долучені до нього докази суперечать іншим обставинам справи. Вказувала, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 дійсно домовлялися, однак без наміру переправляти ОСОБА_9 через кордон а лише хотіли отримати від нього гроші. Так вони у подальшому і вчинили ОСОБА_1 передав ОСОБА_9 обвинуваченому ОСОБА_2 , який завів його у ліс, де залишив, показавши невірний напрямок руху. Вважає тримання ОСОБА_1 під вартою ще протягом шістдесяти днів довготривалим та просила хоча б зменшити розмір застави у випадку обрання такого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 у свою чергу зазначив, що не вважає себе злочинцем не вчинив нічого серйозного, щоб вже півроку перебувати під вартою, в той час як інші обвинувачені знаходяться на волі. Просив застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід та вказував на занадто великий, непосильний розмір застави, що застосована відносно нього за попередньою ухвалою про тримання його під вартою.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт та подане прокурором клопотання, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

У інформаційному листі ВССУ щодо вжиття заходів, пов`язаних із порушеннями, встановленими в рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України» роз`яснено, що ч. 3 ст. 315 КПК містить норму, яка чітко регулює питання продовження запобіжних заходів у кримінальному провадженні, строк застосування яких не обмежений (наприклад, застава, особиста порука тощо). Щодо застосування запобіжних заходів, що обмежені терміном дії (домашній арешт, тримання під вартою тощо), визначених ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, судам необхідно враховувати, що обрання, продовження дії таких запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання суд здійснює за клопотанням учасників судового провадження з урахуванням вимог глави 18 КПК.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Під час розгляду клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом установлено, що ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2022 року підозрюваному ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою на шістдесят днів, а також зменшено розмір застави та визначено такий у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з вказаної ухвали слідчого судді, підставою для її постановлення було встановлення слідчим суддею існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, таких як ризик переховування від суду; ризик незаконного впливу на свідків та ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК).

Зі змісту частини 2 статті 194 КПК України випливає, що слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 1 вказаної статті під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На думку суду відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, на даний час будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Навпаки суд вважає, що ймовірна можливість переховування ОСОБА_1 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає лише покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Окрім того суд приймає до уваги те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого продовжено до 21 листопада 2022 року. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_1 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.

Також суд погоджується зі стороною обвинувачення у тому, що оскільки наразі свідки не допитані, то є обґрунтовані підстави вважати, що ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків продовжує існувати, які у свою чергу впізнали обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка сприяла незаконному їх переправленню через державний кордон, що у свою чергу підтверджується наданими у розпорядження суду протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 квітня 2022 року.

Зважаючи на усі обставини цього кримінального провадження, суд приходить до висновку, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 ймовірно може переховуватись від суду, при цьому, що постійного місця проживання на території району/області немає, зареєстрований у Харківській області, а також може незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Також суд враховує, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років, він фізично здоровий, наразі нічим не хворіє, неодружений, працював провідником пасажирських вагонів АТ «Укрзалізниця», що хоча і свідчить про певні соціальні зв`язки, однак з урахуванням наведених вище обставин, не є достатнім стримуючим фактором. Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.

Отже, зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, суд дійшов висновку про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Крім того суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, про що клопотала сторона захисту. Така позиція суду обумовлена тим, що з урахуванням встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, суд прийшов до висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, існування яких встановлено судом.

Під час розгляду клопотань обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник наводили й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків суду, при тому суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ.

Так, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, № 303-A; п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).

Згідно з ч. 1 ст. 197 цього Кодексу строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Щодо визначення обвинуваченому розміру застави, як альтернативу триманню під вартою, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд, з урахуванням положень ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з визначенням застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Керуючись статтями 183, 197, 314, 314-1, 315-316, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

клопотання начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури Химинця О.О. про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 14 листопада 2022 року (включно) із визначенням застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 99 240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) грн.

В разі внесення застави, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора чи суду за їх першою вимогою;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання;

3) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора чи суду;

4) утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими по даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що у разі внесення застави та невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава буде звернута в дохід держави.

Дата закінчення дії ухвали 14 листопада 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6, 7 ст.376 КПК України.

Головуючий: Ганько І. І.