Постанова № 10637576, 19.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4408/09/2670

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Денісова А.О.

Суддів: Желтобрюх І.Л.

Бистрик Г.М.

при секретарі Вовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ «Бінго Інтертеймент» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ЗАТ «Бінго Інтертеймент» до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року ЗАТ «Бінго Інтертеймент» звернулось з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.04.2009 року № 0000812310/0 та 0000822310/1 про встановлення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 44125,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22062,50 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 373583 грн. на підставі акту перевірки №65/23-40/24076841 від 02.04.2009 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2009 року в задоволені позову відмовлено з тих підстав, що Законом України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ) встановлені вимоги до заповнення податкової декларації, які в своїй сукупності породжують її дійсність. В звязку з відсутністю обовязкових реквізитів у податкових накладних суд визнав, що товариством не правомірно сформований податковий кредит, в звязку з чим безпідставно занижено податкові зобовязання за відповідні періоди, а тому ДПІ правомірно зменшила заявлену суму бюджетного відшкодування.

На вказану постанову ЗАТ подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та винести нову про задоволення позову. Апелянт зазначає, що порушенням порядку включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку є не підтвердження такої суми податковою накладною чи митною декларацією, а не порушення порядку її заповнення постачальником таких товарів (послуг). Відсутність в Законі про ПДВ такої підстави, як невідповідність податкової накладної пп. 7.2.1 та 7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону та/або Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, а також відсутність відсилочної норми з цього приводу не може бути підставою для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.04.2009 р. ДПІ у Святошинському району м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за листопад, грудень 2007 року, березень, квітень, травень, липень, серпень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2007 по 31.07.2008 року. Перевіркою встановлено порушення п. «д», п. «е» пп.7.2.1, пп.7.2.4 п.7.2 та пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ та п.12.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 року № 165 в частині заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ. За результатами перевірки складено акт № 65/23-40/24076841 від 02.04.2009 року. Підставою для такого висновку податкового органу стало надання товариством до перевірки додаткових накладних, які не містили обовязкових реквізитів передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону про ПДВ.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон про ПДВ.

Нормами вищезазначеного Закону встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені до бюджету.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позиція податкової інспекції, з якою погодився суд першої інстанції щодо необхідності зменшення податкового кредиту та бюджетного відшкодування та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по причині певних недоліків у податкових накладних є помилковою.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону ПДВ, тільки відсутність податкової накладної (митної декларації чи іншого подібного документа згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) безспірно позбавляла платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відсутність у податкових накладних хоча б одного з реквізитів, встановлених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість. Характер наявних в ній недоліків не є таким, що позбавляє накладну сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, на підставі якого формується податковий кредит. Крім того, відсутність вини позивача виключає покладення на нього відповідальності у вигляді донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Крім того, Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 вищевказаному Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 п.7 має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В звязку з чим, платником податку правомірно сформовано податковий кредит за відповідний період, та в рамках чинного законодавства заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З огляду на викладене та, приймаючи до уваги, що постанова суду першої інстанції прийнята без належного зясування обставин справи та з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2009 року скасувати та винести нову про задоволення адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі постанова виготовлена 20.07.2010 р.