Постанова № 1063477, 23.10.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2007 р.

Справа № 31/259-07-4545

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Бугай В.М. (довіреність № 09-18/1162 від 29.12.2006 року)

від відповідача: Тіхонова Г.І. (довіреність № 3 від 03.01.2007 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від „09” серпня 2007 року

по справі № 31/259-07-4545

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, Донецька область, м. Маріуполь

до Одеської залізниці, м. Одеса;

про стягнення 6 622,57 грн.

В С Т А Н О В И В:

29.05.2007 року Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці (далі по тексту – відповідач) 6 622,57 грн. –спричинених збитків у зв'язку з нестачею вантажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ВАТ „МК „Азовсталь” відправило на адресу Ізмаїльського морського торгівельного порту, що не є стороною у справі, вантаж, який перевезено Одеською залізницею, але при його перевірці встановлено нестачу, відшкодування збитків від якої відповідачем не здійснено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.08.2007 року у справі № 31/259-07-4545 (суддя Лєсогоров В.М.) позов ВАТ „МК „Азовсталь” задоволено частково. Стягнуто з Одеської залізниці на користь позивача збитки від нестачі вантажу в сумі 6 588,65 грн., витрату по держмиту у сумі 101,47 грн. та 117,39 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Покладено на ВАТ „МК „Азовсталь” судові витрати у справі по держмиту в сумі 53 коп. та за ІТЗ судового процесу в сумі 61 коп. В решті позовних вимог –відмовлено з посиланням на застосування норм втрати 0,5 %. На виконання даного рішення, господарським судом Одеської області 22.08.2007 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Одеська залізниця звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково та постановити нове, яким в частині стягнення 600,41 грн. відмовити. Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що суд при прийняті оскаржуваного рішення неповно та необ’єктивно з'ясував та дослідив обставини та докази, які мають значення для справи, неправильно застосував та порушив норми матеріального права, а саме приписи Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів.

Так, на думку скаржника, місцевий господарський суд неправомірно та безпідставно не врахував правила статті 114 Статуту, згідно якої недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення, а згідно Правил, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси, на підставі чого загальна сума недостачі складає 5 988,24 грн.

ВАТ „МК „Азовсталь” надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу Одеської залізниці залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2005 року між ВАТ „МК „Азовсталь” та „Леман Коммодитиз С.А.” (Швейцарія) укладено контракт № 103063/01 на поставку швелеру 16У по ціні 395 дол. США за одну тонну.

НА виконання вказаного контракту, 16.11.2006 року вантажовідправником –ВАТ „МК „Азовсталь” відправлено зі станції відправлення „Сартана” Донецької залізниці на адресу одержувача –Ізмаїльського МТП для „Леман Коммодитиз С.А.” на станцію призначення „Ізмаїл порт експорт” Одеської залізниці вантаж –Швелер 16У, в кількості 63 тонн 300 кг, довжиною 4000-12000 мм, навалом у вагоні № 67387985, що підтверджується залізничною накладною № 48765494 (а.с.10).

19.11.2006 року при прибутті вагону № 67387985 із вантажем (швелером) на станцію „Знаменка” Одеської залізниці, працівниками станції було виявлено нестачу вантажу, на підставі чого складено акти загальної форми № 4580/Г та 300/П.

20.11.2006 року на станції „Нижнєднепровськ-Вузел” Одеської залізниці на підставі складених актів була здійснена комісійне переважування вагону № 67387985, в результаті якого складено комерційний акт серії БН 751053/244/330 від 20.11.2006 року, із якого вбачається наступне: в наявності навантаження в декілька ярусів, розрахувати кількість місць не має можливості, зверху проглядається 4 зв’язки по 3 ув’язки, доступ до вантажу усунуто шляхом накладення трьох проволочних ув’язок в 2 нитки, на весь верхній ярус накладено маркувальну смугу жовтої фарби, в технічному відношенні вагон справний (а.с.11).

При повторному контрольному переважуванні на електротензометричних вагах (держповірка 15.09.2006 року) встановлено:

- по документах значиться: брутто 86 400 кг, тара 22 800 кг, нетто 63 600 кг;

- після переважування: брутто 83 080 кг, тара 22 800 кг, нетто 60 280 кг;

- недостача склала: 3 320 кг на загальну суму 6 622,57 грн., що складається з 3,32 тн х 395 дол. США = 1 311,4 дол. США х 5,05 (курс гривні до долару США станом на 10.05.2007 року, встановлений НБУ).

Ізмаїльський МТП передав позивачу право на пред’явлення претензій та позовів до Одеської залізниці за недостачу швелера в кількості 3 320 кг, що підтверджується переуступочним написом на залізничній накладній № 48765494.

26.03.2007 року ЗАТ „МК „Азовсталь”, звернулось до Одеської залізниці з претензією на суму 6 622,57 грн. та розрахунком до неї (а.с.15-16).

25.04.2007 року Одеська залізниця у відповідь на вказану претензію направила на адресу позивача повідомлення № 74, згідно з яким претензію визнано на 5 988,24 грн. з посиланням на норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 0,5 %, що складає 318 кг (а.с.17).

Між тим, і 5 988,24 грн. станом на момент звернення ЗАТ „МК „Азовсталь” з позовом до місцевого господарського суду Одеською залізницею на користь позивача не перераховано взагалі.

Судова колегія повністю погоджується з доводами та позовними вимогами ВАТ „МК „Азовсталь”, в зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 110 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи нестачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його нестачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю –у розмірі оголошеної вартості, якщо залізниці доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження –у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу.

Матеріалами справи встановлено, що вантажовідправник –ВАТ „МК „Азовсталь” відвантажило та передало перевізнику –Одеській залізниці вантаж в тій кількості, яка вказана в перевізних документах, а саме 63 тонн 600 кг швелеру у вагоні № 67387985.

Перевізник –Одеська залізниця, в свою чергу, прийняла все вищезазначене без усяких зауважень, про що свідчить залізнична накладна № 48765494 від 16.11.2006 року.

Визнавши частково претензію, Одеська залізниця фактично визнала, що нестача вантажу виникла з її вини, у зв’язку з чим господарський суд правомірно стягнув суму збитків за нестачу вантажу.

Між тим, судова колегія не погоджується з твердженням та вимогами скаржника і висновками місцевого господарського суду про зменшення суми збитків на підставі застосування 0,5 % норми природної втрати та граничного розходження визначення маси, з наступних підстав.

Дійсно, частиною 2 пункту 27 Правил видачі вантажів № 644 від 21.11.2000 року (із змінами та доповненнями), передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси всіх інших вантажів. Отже з даного пункту Правил випливає, що відсоток природної втрати застосовується для вантажів, маса яких у наслідок їх властивостей зменшується при перевезенні. Як було вище зазначено, Одеська залізниця, згідно залізничної накладної № 48765494 прийняла 16.11.2006 року до перевезення залізні швелера довжиною 4000 –12000 мм у кількості 63600 кг., а тому не зрозуміло, як може зменшитися у наслідок своєї властивості маса залізних швелерів при їх перевезенні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування 0,5% норми природної втрати до перевезених швелерів не може бути застосовано, із чого випливає, що розмір збитків спричинених нестачею вантажу становить 6 622,57 грн., що і підлягають стягненню з Одеської залізниці на користь ВАТ „МК „Азовсталь”.

Одеська залізниця ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені в повній мірі ті обставини, на які він посилалися як на підстави своїх вимог і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла до висновку про безпідставність, неправомірність та необґрунтованість вимог Одеської залізниці, на підставі чого її апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 09.08.2007 року по справі № 31/259-07-4545 –зміні.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Оденської залізниці залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 09.08.2007 року по справі № 31/259-07-4545 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити в повністю.

Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Понтелеймонівська,19, р/р № 26003000001 в Одеській філії АБ „Експресбанк”, м. Одеса, МФО 328801, код 01071315) на користь Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського,1, п/р № 26003306360035 у філії Орджонікідзівському відділенні Промінвестбанку в м. Маріуполь , МФО 334389, код 00191158) збитки, пов'язані з нестачею вантажу у розмірі 6 622,57 грн., державне мито за розгляд позовної заяви в сумі 102 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Решту рішення залишити без змін.

3.Видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров