Постанова № 10634578, 21.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2010 р. справа № 2а-9397/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Буряк І. В.

при секретаріЯровій Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача:Щербакова О.Ю. (дов. від 21.05.2007р.)

відповідача:Кузнецової Я.О. (дов. від 12.01.2010р. №3/10)

Ворошилова Г.А. дов. від 26.05.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стокс-2007»

доДержавної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стокс-2007» (надалі позивач, ТОВ «ФК «Стокс-2007») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (надалі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) про визнання дій ДПІ у Володарському районі протиправними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 20.10.2009р. № 0000681742/0, від 21.12.2009р. № 7317431742/1, від 04.03.2010р. №7317431742/2.

Позов мотивовано, тим, що відповідачем неправомірно донараховано податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки особи, відносно яких позивач виступає податковим агентом, є резидентами інших країн, а тому, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України» та згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», у позивача не виникає обовязку по сплаті вказаного податку.

У ході судового розгляду відповідач проти позову заперечував, мотивуючи це відсутністю у позивача належних документів, що підтверджують резидентський статус осіб в державах, з якими укладено угоди про уникнення подвійного оподаткування.

У судовому засіданні від 26.05.2010р. оголошувалось про відкладення розгляду справи до 08.06.2010р. у звязку із не явкою представника позивача.

У судовому засіданні від 08.06.2010р., на підставі ч. 2 ст. 150 КАС України оголошувалась перерва до 17.06.2010р., від 17.06. до 09.07.2010р. та від 09.07.2010р. до 21.07.2010р.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву ТОВ ФК «Стокс 2007» до суду не надав.

Представник позивача у судовому засіданні від 21.07.2010р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю.

Представники відповідача, у судовому засіданні від 21.07.2010р., проти задоволення позовних вимог заперечували, з мотивів їх необґрунтованості та просили у позові відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009р. № 0000681742/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок з доходів робітників на загальну суму 501992,76 грн., у тому числі за основним платежем 167330,92 грн., та 334661,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акту перевірки від 01.10.2009р. № 4590/22-011/34850436 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ФК «Стокс-2007» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.01.2007р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 15.01.2007р. по 30.06.2009р.».

Згідно висновків вказаного акту перевірки від 01.10.2009р. встановлено, зокрема, порушення п. 1.2 п.1.3 п. 1.18 ст. 1 п. 7.3 ст. 7 п. 9.6 пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 та п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме товариством не утримано податок з доходів фізичних осіб з інвестиційного прибутку, який утворився у платника податку нерезидента у звязку із операціями з продажу цінних паперів. У звязку із чим податковим органом донараховано 165281,96 грн. податкового зобовязання з даного податку.

Згідно із рішенням ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 21.12.2009р. №17597/10/25-013 про результати розгляду первинної скарги Генерального директора ТОВ «ФК «Стокс 2007» від 30.10.2009р. № 131, податкове повідомлення рішення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 20.10.2009р. № 0000681742/0 скасовано, в частині донарахованого податку з доходів робітників у сумі 2048,96 грн., та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4097,92 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ «ФК «Стокс-2007» - без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009р. № 7317431742/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок з доходів робітників у загальному розмірі 495 845,88грн., у тому числі за основним платежем 165 281,96 грн. та 330563,92 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У ході судового розгляду встановлено наступні фактичні обставини справи.

Позивач здійснює господарську діяльність у сфері біржових операцій з фондовими цінностями та інше фінансове посередництво, та отримав Ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серія АВ № 483481 строком дії з 11.05.2007р. по 11.05.2012р. на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку діяльність з торгівлі цінними паперами, дилерська діяльність.

У періоді, що перевірявся ТОВ «ФК «Стокс-2007» здійснювало купівлю-продаж цінних паперів (акцій простих, іменних) у фізичних осіб.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що вказані особи є - нерезидентами України.

На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано наступні договори купівлі-продажу цінних паперів:

від 12.07.2007р. № 0727/254, де продавцем є ОСОБА_4; Акт приймання передавання цінних паперів від 31.08.2007р., на загальну суму 548,80 грн.

від 19.06.2007р. № Д0607/115, де продавцем є ОСОБА_5 на загальну суму 1423,75 грн.

від 05.11.2007р. № Д1107/767, де продавцем є ОСОБА_6, на загальну суму 2214,00грн.

від 07.11.2007р. договір № Д1107/784, де продавцем є ОСОБА_7, на загальну суму 42,00 грн.

від 16.11.2008р. № Д1107/852, де продавцем є ОСОБА_8, на загальну суму 1714,00грн.

від 30.10.2007р. № Д1007/739, де прдавцем є ОСОБА_9, на загальну суму 340,00 грн.

від 24.03.2008р. № ДО308/479, де продавцем є ОСОБА_10 на загальну суму 2010 грн.

від 17.03.2008р. № ДО3088/420, де продавцем є ОСОБА_11, на загальну суму 2043,50 грн.

від 25.08.2008р. № ДО808/1057, де продавцем є ОСОБА_12, на загалу суму 14080,00грн.

від 14.04.2008 № ДО408/576, де продавцем є ОСОБА_13, на загальну суму 4200,00 грн.

від 14.04. № Д0408/575, де продавцем є ОСОБА_14 від 14.04.2008р. № ДО408/575 на загальну суму 4200,00 грн.

від 12.05.2008р. № Д0508/660, де продавцем є ОСОБА_15; Акт приймання передавання цінних паперів від 15.05.2008р., на загальну суму 63604,80 грн.

від 20.05.2008р. № Д0508/700, де продавцем є - ОСОБА_16, Акт приймання передачі цінних паперів від 30.05.2008р., на загальну суму 403069,00 грн.

від 25.04.2008р. № ДО408/624, від 25.04.2008р., де продавцем є ОСОБА_17, на загальну суму 7350,00 грн.

від 12.02.2008р. № ДО208/156 від 12.02.2008р., де продавцем є ОСОБА_18, на загальну суму 44100,00 грн.

Щодо осіб, з якими ТОВ ФК «Стоку-2007» укладались договори купівлі-продажу цінних паперів позивачем надано наступні документи, що встановлюють їх статус:

ОСОБА_4 паспорт Російської Федерації НОМЕР_1

ОСОБА_5 закордонний паспорт України НОМЕР_2, виданий 13.08.2003р.

ОСОБА_6 паспорт Російської Федерації НОМЕР_3

ОСОБА_8 закордонний паспорт України НОМЕР_4, виданий 02.12.1997р.

ОСОБА_19 паспорт Республіки Білорусь, виданий 23.03.2001р.

ОСОБА_20 паспорт Російської Федерації НОМЕР_5

ОСОБА_10 паспорт Російської Федерації НОМЕР_6

ОСОБА_11 паспорт Російської Федерації НОМЕР_7

ОСОБА_12 паспорт Федеративної республіки Німеччина від 08.06.2004р. НОМЕР_8

ОСОБА_13 паспорт Російської Федерації НОМЕР_9

ОСОБА_14 паспорт Російської Федерації НОМЕР_10

ОСОБА_21 паспорт Російської Федерації НОМЕР_11

Крім того, позивачем надано:

Довідку про присвоєння ідентифікаційного коду платника податку в Україні наступним особам:

ОСОБА_22, від 23.09.2003р.,

ОСОБА_23 від 28.07.2000р.,

ОСОБА_8 від 12.11.2007р.

ОСОБА_9 від 25.09.2007р.

ОСОБА_18 від 11.02.2008р.

ОСОБА_17 дов. від 22.04.2008р.

Відповідно до відомостей наданих відповідачем на судовий запит від 09.07.2010р., судом встановлено, що в Центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України інформація щодо присвоєння ідентифікаційних номерів іноземним громадянам: ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_10 ОСОБА_11 відсутня.

Крім того, податковим органом надана інформація з якої вбачається, що переліченими у Акті перевірки особами, самостійна сплата податку з доходів фізичних осіб за результатами укладених договорів купівлі-продажу цінних паперів на території України не здійснювалась.

Пунктом «в» п. 1.3 Закону України від 22.05.2003, № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Пунктом 1.15 вказаного закону передбачено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. 9.11.1. п. 9.11 ст. 9 Закону України від 22.05.2003, № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Підпунктом 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 вказаного вище закону передбачено, що якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Пунктами 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001, № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» передбачено, що цей Порядок визначає процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку (далі - міжнародні договори), та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України.

Дія цього Порядку поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому порядку (далі - нерезиденти), та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.

Застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору.

Пунктом 4 вказаної постанови встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:

повну назву або прізвище нерезидента;

підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;

назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;

дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Як вказувалось вище особи, контрагенти позивача по угодам купівлі-продажу є резидентами Російської Федерації, Республіки Білорусь, Федеративної Республіки Німеччина.

Статтею 1 двосторонньої угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків» від 08.02.1995р., встановлено, що дана угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

За змістом ст. 2 вказаної Угоди зокрема передбачено, що дана Угода поширюється на податки на доходи і майно, що стягуються відповідно до законодавства Договірної Держави, незалежно від способу їх стягнення.

Податками на доход і майно вважаються всі податки, що стягуються із загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого і нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і інших винагород, сплачуваних будь-якою особою.

Існуючими податками, на які зокрема поширюється Угода, є в Україні: прибутковий податок з громадян;

Аналогічний міжнародно-правовий договір підписано між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь.

Так, згідно ст.1 двосторонньої Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно», яка набула чинності 30.01.1995р., ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Частиною 1 ст. 2 вказаної Угоди, зокрема передбачено, що ця Угода застосовується до податків на доходи і майно, що справляються від імені Договірних Держав або їхніх політико-адміністративних підрозділів чи місцевої влади, незалежно від способу їх справляння, у тому числі в Україні з податок на прибуток (доходи) підприємств і організацій; прибутковий податок з громадян;

Пунктом «з» ч. 1 ст. 3 даної угоди передбачено, що термін "компетентний орган" означає:

стосовно Республіки Білорусь - Міністерство фінансів Республіки Білорусь або його повноважного представника;

За змістом ст. 13 Конвенції (СНД) «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22.01.1993р., що на даний момент є чинною для України, передбачено, що документи, які на території однієї з Домовляючихся сторін виготовлені чи спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та згідно встановленої форми та скріплені гербовою печаткою приймаються на території інших Домовляючихся Держав без будь-якого спеціального посвідчення.

Документи, що на території однієї із Домовляючихся Сторін носять офіційний характер, користуються на території інших Домовляючихся Сторін доказовою силою офіційних документів.

За змістом ст.1 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно» від 03.07.1995р., (набрала чинності для України з 04.10.1996р.) ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Частиною 3 ст. 2 вказаної Угоди передбачено, що існуючими податками, на які поширюється ця Угода, зокрема, є: в Україні: прибутковий податок з громадян.

Таким чином, судом встановлено, що для підтвердження статусу резидента Російської Федерації може бути предявлена відповідна довідка за формою, що встановлена згідно з національним законодавством, яка на підставі положень Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22.01.1993р., не потребує додаткової легалізації.

Відповідно механізму взаємодії між органами податкових служб України та Російської Федерації розроблено типову довідку для підтвердження статусу резидента Російської Федерації, яка відповідно видається компетентним органом податкової служби Російської Федерації.

Аналогічно механізм діє і у відношеннях підтвердження резидентського статусу у Республіці Білорусь, де, як зазначено вище, у якості «компетентного органу» для надання довідок про встановлення наявності резидентського статусу є - Міністерство фінансів Республіки Білорусь. (ст. 3 двосторонньої Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно».).

Відповідно до домовленостей, досягнутих між Державною податковою адміністрацією України та Федеральним міністерством фінансів ФРН, довідка про статус резидента компанії, видана місцевим податковим органом ФРН на офіційному бланку, є єдиною формою підтвердження права на переваги, передбачені вищеназваною Угодою. Оригінал такої довідки з перекладом на українську мову приймається державною податковою інспекцією за місцезнаходженням українського платника податку без здійснення процедури легалізації та проставлення апостиля.

Також, суд звертає увагу, що згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001, № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», довідка видана за формою, згідно національного законодавства країни з якою підписано відповідні договори про уникнення подвійного оподаткування, має відповідати певним критеріям, зокрема є чинною протягом 1 календарного року в якому вона видана та не потребує додатково легалізації.

У ході судового розгляду справи судом встановлено відсутність у позивача належних документів, які б відповідали вищенаведеним вимогам та, таким чином, підтверджували резидентський статус осіб.

Посилання позивача на наявність копій паспортів іноземних громадян, не може бути прийнято судом в якості належного доказу, що підтверджує обставини, що є предметом доказування у даній справі, з мотивів того, що такі паспорти не є документами, що підтверджують статус резидента іншої країни, згідно вимог законодавства України.

Також, як вказувалось вище, позивачем до матеріалів справи надано ряд довідок про присвоєння ідентифікаційного коду платника податку особам, з якими ним укладались договори купівлі-продажу акцій.

Відповідно пп. 1.20.1. п.1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відомостей щодо наявності постійного місця проживання у вказаних осіб на території України не встановлено.

Податковим органом до матеріалів справи надано відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, з яких вбачається, що такі особи як ОСОБА_8, ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17 не зареєстровані як субєкти підприємницької діяльності на території України.

При дослідженні укладених позивачем договорів купівлі-продажу акцій, судом встановлено, що у якості адреси продавцями самостійно визначено адреси у відповідних іноземних державах.

Керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що наявність вказаної довідки про присвоєння ідентифікаційного коду не є свідченням наявності у такої особи статусу резидента України.

Інших обставин, які б свідчили про наявність резидентського статусу у фізичних осіб контрагентів позивача в Україні у ході судового розгляду справи не встановлено.

На підставі наданих податковим органом відомостей судом встановлено відсутність перерахування суми податку з доходів фізичних осіб особами-нерезидентами України по результатам виконання умов договорів купівлі-продажу з ТОВ ФК «Стокс-2007.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стокс-2007» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 21 липня 2009 року, повний текст виготовлено 26 липня 2010р.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Буряк І. В.