Постанова № 10634385, 26.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.07.10Справа №2а-14340/09/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанській Т.С., при секретарі Барабановій А.П. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримхліб"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача Марченко Т.Я., довіреність № 01-7/10 від 30.12.2009;

від відповідача не зявився;

Обставини справи: Відкритого акціонерного товариства "Кримхліб" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом доДержавної податкової інспекції в м. Керчі АР Кримпро визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2009 № 0000871701/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, які викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, а відповідно неправомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

12.03.2010 до Окружного адміністративного суду АР Крим від позивача надійшла письмова заява, відповідно до якої позивач змінив свої позовні вимоги.

15.04.2010 письмовою заявою позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.11.2009 № 0000871701/3.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду був сповіщений належним чином. У своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Кримвинесено правомірно та згідно норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2009 співробітниками Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Кримпроведена планова виїзна перевірка структурного підрозділу ВАТ "Кримхліб" "Керченський хлібокомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

Як вбачається із матеріалів справи, СП "Керченський хлібокомбінат" не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства України від імені ВАТ "Кримхліб" згідно із його Статутом та Положенням про структурний підрозділ. СП "Керченський хлібокомбінат" перебуває на обліку платників податків у ДПІ в м. Керч АР Крим з 03.07.1997 за № 21.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем пп.4.2.1., 4.2.9., 6.5.1., 8.1.1., 19.2.а. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині неутримання і не перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 3428,82 грн. за 2008 рік.

На підставі акту від 30.04.2009 №837/23-1/00381686 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2009 №0000451701/0 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 10286,46 грн., у тому числі основний платіж 3428,82 грн., штрафні санкції 6857,64 грн.

27.05.2009 на адресу відповідача надійшла жалоба СП «Керченський хлібокомбінат» ВАТ «Кримхліб», яка була залишена рішення ДПІ в м.Керчі від 26.06.2009 №10397/10/25-0 без задоволення.

26.06.2009 на адресу позивача було спрямоване податкове повідомлення-рішення №0000451701/1 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 10286,46 грн.

06.07.2009 на адресу ДПА в АР Крим надійшла скарга позивача на вказане податкове повідомлення-рішення, що була розглянута, та рішенням про результати розгляду повторної скарги №2220/10/25-023 частково задоволена. Податкове повідомлення-рішення від 26.06.2009 було скасоване в частині нарахування податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 931,50 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1863,00 грн.

Застосовуючи можливості апеляційної процедури оскарження рішення податкового органу позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України. Рішення від 12.11.2009 у задоволені скарги було відмовлено.

17.11.2009 на адресу позивача було спрямовано податкове повідомлення-рішення №0000871701/3 про визначення суми податкового зобовязання 7491,96 грн., у тому числі 2497,32 грн., штрафні санкцій 4994,64 грн.

Як встановлено в акті перевірки від 30.04.2009 в ході перевірки журналу-ордеру за рахунку 631.1. встановлено неутримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 40,58 грн. з коштів, що були сплачені згідно акту виконаних робіт Морському координаційному аварійно-рятувальному центру за навчання ОСОБА_2, ОСОБА_3, яки не були працівниками позивача.

Відповідно до п.4.3.20 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається і не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти (вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації або професіонально-технічних навчальних закладів) у рахунок компенсації вартості такого навчання, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону N 889, у розрахунку на кожен повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи, тобто не вище суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Кодексом законів про працю України (ст. 201) встановлено, що власник або уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи для професійної підготовки і підвищення кваліфікації робітників і службовців, особливо молоді.

Згідно з Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженим спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26.03.2001 N 127/151, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.04.2001 за N 315/5506, для професійного навчання кадрів на виробництві застосовуються такі його види: первинна професійна підготовка робітників; перепідготовка робітників; підвищення кваліфікації робітників; підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців.

Підприємство як суб'єкт господарювання, який регулює відносини з іншими підприємствами, організаціями, фізичними особами в усіх сферах господарської діяльності на основі договорів, є вільним у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Предметом договору у сфері господарської діяльності підприємства може бути підготовка чи перепідготовка працівників. Тобто професійне навчання найманих працівників може здійснюватися як на базі самого підприємства - працедавця, так і в інших суб'єктів господарювання на договірних засадах.

Як встановлено судом, згідно наказу ВАТ «Кримхліб» від 09.07.2007 №51к ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 була прийнята на посаду керівника бази відпочинку «Любава» з 09.09.2007 з 2-х місячним випробувальним строком.

ОСОБА_3 була прийнята сторожем пансіонату «Любава» з місячним випробувальним строком з 09.02.1998, згідно наказу від 10.02.1998.

Таким чином суд надходить висновку, що під час навчання у Морському координаційному аварійно-рятувальному центру вказані фізичні особи були працівниками позивача, а тому витрати на їх навчання були правомірно віднесені до витрат підприємства та не в раховані у розмір їх місячного оподатковуваного доходу.

Як зазначено в акті перевірки, по накладній від 15.07.2008 №53 підприємством було сплачено 15300,00 грн. за путівки на оздоровлення дітей працівників. Профкомом було ухвалено рішення про відшкодування 15% вартості путівки за рахунок батьківської доплати, 35% - за рахунок соцстраху, 10% за рахунок профкому та 40% за рахунок підприємства. З вартості відшкодування 40% підприємство повинне утримати податок з доходів з фізичних осіб. Під час перевірки встановлено, що з працівника ОСОБА_5 податок не утриманий у сумі 36,53 грн., а з ОСОБА_6 119,12 грн. та не внесений до каси підприємства.

Судом встановлено, що згідно пп. 4.2.9 ст. 4 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається також дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо. Пунктом 1.1 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що податкові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету регулюється ст. 8 Закону №889. Відповідно до пп. 8.1.1 ст. 8 Закону №889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону. В силу пп. 8.1.2 ст. 8 Закону №889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) єдиним платіжним документом.

Таким чином, за вказаною нормою податковий агент утримує та перераховує податок лише у разі, коли проводить нарахування доходів; при нарахуванні доходів у податкового агента виникає заборгованість перед одержувачем доходів; нараховані доходи є джерелом для утримання податку з такого доходу; при виплаті такого доходу у податкового агента виникає зобов'язання щодо перерахунку до бюджету утриманого за рахунок доходу податку. Тобто, податок утримується від суми такого доходу та за рахунок такого доходу при його нарахуванні.

Матеріалами справи підтверджується, що податкове зобовязання з утримання податку з доходів фізичної особи ОСОБА_5 було виконано під час сплати заробітної плати за серпень 2008 року, що підтверджується розрахунковим документом.

Податок з доходів фізичної особи ОСОБА_6 за отриману путівку не утриманий.Таким чином, суд робить висновок про часткове задоволення позову у частині нарахування податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 36,53 грн. та штрафними санкціями у сумі 73,06 грн.

Щодо встановленого порушення п.4.3.20 ст.4 Закону №889 судом встановлено наступне. Між позивачем та приватним підприємством «Діагностика» був укладений договір про цільову підготовку фахівців служби нагляду за безпечним технічним станом будівель, споруд та інженерних мереж (базові теоретичний та практичний курси на основі програми, затвердженої Міністерством освіти України). На підставі укладеного договору головний інженер ВАТ «Кримхліб» «Керченського хлібокомбінату» Котляров О.В. пройшов навчання 04.11.2008 з питань безпеки експлуатації будівель та споруд та отримав посвідчення №28/чт-7 про здачу екзаменів на знання нормативно-правових актів з нагляду за безпечним технічним станом будівель та споруд і контроль ремонтних робіт з наданням права здійснення нагляду за безпечним технічним станом будівель та споруд.

Згідно до п.4.3.20. статті 4 Закону №889 сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону (суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень), у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. Суму прожиткового мінімуму на 2008 рік на одну особу в розрахунку на місяць встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107-VІ. Для працездатної особи встановлений прожитковий мінімум у розмірі 633,00 грн. Таким чином на думку податкової розмір суми, яку не потрібно включати до складу місячного оподатковуваного доходу складає 890,00 грн.

Як встановлено судом, позивачем було сплачено 1188,00 грн. платіжним дорученням від 24.12.2008 №5167 на користь приватного підприємства «Діагностика» за передатестаційну підготовку з охорони праці.

Таким чином, різниця між вартістю навчання та соціальною пільгою підлягає оподаткуванню, але в порушенням Закону №889 податок утриманий не був, а тому належить до стягнення у сумі (1188 890) х 15% = 44,70 грн.

Згідно до ст.18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У звязку з чим суд надходить висновку, що проведення навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії не є навчанням за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, оскільки є обовязковим в силу Закону України «Про охорону праці», а тому висновок відповідача, що різниця вартості навчання головного інженера Керченського хлібокомбінату ВАТ «Кримхліб» є додатковим благом Котлярова О.В., а тому підлягає оподаткуванню э помилковим. Таким чином рішення про стягнення основного платежу та застосування штрафних (фінансових) санкцій в цієї частині підлягає скасуванню.

Крім того в акті зазначено, що громадянин ОСОБА_8. не є штатним працівником підприємства (начальник служби безпеки) одержував щомісячно паливо по касовим чекам за рахунок коштів підприємства на автомобіль «ВАЗ-2101», яке списувалось по подорожним листам, у яких не зазначені обєкти, до яких не був докладений маршрутні листи. Таким чином, робить висновок відповідач, вартість списаного бензину у сумі 9223,75 грн. не повязана з виробниче-господарською діяльністю підприємства, інших документів які б підтверджували б зв'язок використовування транспортного засобу в господарській діяльності не представлені.

Вищевказані доході отримані платником податку від його працедавця, як додаткове благо у вигляді списання вартості палива, не включена до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівників в порушення пп.4.2.9 ст.4, пп.8.1.1. ст.8, пп.19.2а) ст.19 Закону №889. Не утриманий і не перерахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 1383,56 грн.

З урахуванням наведеного суд вказує, що відповідно до підпункту 4.2.9. статті 9 закону №889 до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Судом встановлено, що 18.09.2007 між ВАТ «Кримхліб» Керченського хлібокомбінату та ОСОБА_9 був укладений договір позички легкового автомобіля ВАЗ 2101, державний номер №36-65 КРЮ строком дії до 18.09.2008.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, був прийнятий на роботу за сумісництвом до Керченського комбінату «Кримхліб» на посаду начальника штаба цивільної оборони на 0,25 ставки з 01.03.2008, що підтверджується наказом від 29.02.2008 №16к (а.с.103). Належних доказів того, що ОСОБА_9 був штатним працівником позивача не надано.

Таким чином суд погоджується з думкою та висновком податкового органу, щодо відсутності трудових стосунків між позивачем та ОСОБА_9 з 01.01.2008 по 01.03.2008, та вважає, що наданий та використаний бензин не може бути визнаний таким, що використаний під час застосування автомобіля за потребами підприємства.

01.05.2008 між позивачем та ОСОБА_9 був укладений договір позички легкового автомобіля ВАЗ 2101, державний номер №36-65 КРЮ строком дії до 01.09.2009.

Крім того, суд зазначає, що 01.05.2008 між сторонами був укладений акт приймання-передачі автомобіля на предмет закріплення за водієм ОСОБА_8.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та запереченням, крім випадків, встановлений статтею 72 цього кодексу. Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач вказує, що поїздки на автомобілі ВАЗ 2101 державний номер 36-65 КРЮ здійснювалися ОСОБА_9 із службовою необхідністю та з виробничою метою, але ж належних доказів тому не надано. Позивачем не доведено, що під час виконання службових обовязків начальника штабу цивільної оборони ОСОБА_9 мав право користуватися службовим автомобілем, що він був прийнятий водієм або на нього покладався обовязок здійснювати роботу водія.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженого наказом Держкомстату України від 17.02.1998 №74, зареєстрованої в Мінюсті України 05.03.1998 за №149/2589, документом обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів є подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N3. Згідно до Інструкції перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі - власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N3. Подорожній лист службового автомобіля (надалі - "подорожній лист") оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника. Після виконання завдання відповідальна особа, в чиє розпорядження було надано автомобіль, у відповідному рядку на зворотному боці подорожнього листа підписом і штампом стверджує виконання обслуговування.

На підставі наведеного суд зазначає, що доказом повязання використання автомобіля з службовою та виробничою метою є подорожній лист автомобіля.

Судом встановлено, що подорожні листи видавалися ОСОБА_8 на протязі з січня по грудень 2008 року. В порушення статті 71 КАС України про наявність у штаті Керченського хлібокомбінату такої особи позивачем не доведено.

ОСОБА_8., у деяких випадках Пронін О.Е., отримував автомобіль особисто, про що свідчить його підпис та використовував його з невідомою метою, оскільки у графі «Особа, що користувалась автомобілем» стоїть також його підпис.

На підставі вищенаведеного суд робить висновок, що позивачем не доведено належним чином використання автомобіля у службових поїздках, а тому висновок відповідача про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток на вартість використаного пального є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки в решті виявлених порушень позивач не оскаржує нарахування податкового зобовязання суд не досліджує інші підстави, а залишає решту податкового повідомлення-рішення без змін.

В судовому засіданні 26.07.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 30.07.2010.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Кримвід 17.11.2009 № 0000871701/3 у частині 241,03 грн. основного платежу, 482,06 грн. штрафу, всього 723,09 грн.

3.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримхліб" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ольшанська Т.С.