Постанова № 10634342, 02.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.06.10Справа №2а-9905/09/11/0170 13:51 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю представника позивача Зубехіної Наталі Михайлівни, довіреність № б/нвід 01.09.09, Сиротиніна Олександра Геннадійовича, довіреність №б/н від 01.02.10, представника відповідача Кирюхіної Яніни Миколаївни, довіреність № 1408/9/10 від 20.11.09, Кургаліна Олена Іллівна, довіреність № 673/9/90 від 03.02.07 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Алушта»

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Санаторій Алушта” (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2009р. № 0001021701/0, №0000392301/0, № 0000402301/0 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення перевірки 28.07.09р. склав акт перевірки, в якому зафіксував нібито встановлені порушення позивачем Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про податок з доходів фізичних осіб». Висновки акту перевірки не засновані на нормах чинного податкового законодавства та взагалі є необґрунтованими. За результатами вказаної перевірки було прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток, ПДВ, податку з доходів фізичних осіб та нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення, які позивач не допустив.

Під час розгляду справи представниками позивача були надані додаткові письмові доповнення до позову в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні (т. 1 а.с.105-111) та зазначив, що в ході проведення планової виїзної перевірки підприємства позивача від 28.07.09р. встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вимоги ст.ст. 1,3,4,7,9,17,20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». У звязку з чим, позивачу було донараховане податкове зобовязання із зазначених податків та нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Під час розгляду справи представниками відповідача були надані додаткові письмові заперечення на позов з обґрунтуванням своєї позиції.

Ухвалою від 08.12.2009р. судом були витребувані докази .

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 23.06.2009р. до 21.07.2009р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р.

За результатами якої складено акт № 990/23/02651032 від 28.07.2009р.(а.с.12-79,т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем:

-п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до: заниження обєкта оподаткування податком на прибуток всього в сумі 11361 грн., у тому числі по періодам: за 1 квартал 2008р. на 957 грн., за І півріччя 2008р. на 3813 грн., за 9 місяців 2008р. на 7623 грн., за 11 місяців 2008р. на 10115 грн., за 2008р. 11361 грн.; завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2009р. на 3667 грн.; заниження податку на прибуток всього в сумі 2840 грн., у тому числі по періодам: за 1 квартал 2008р. на 239 грн., за І півріччя 2008р. на 953 грн., за 9 місяців 2008р. на 1906 грн., за 11 місяців 2008р. на 2528 грн., за 2008р. на 2840 грн.;

-п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилось у: заниженні суми ПДВ, що підлягали нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27 декларацій) на 224269 грн., у тому числі по періодам: за лютий 2008р. 60626 грн., за березень 2008р. на 4012 грн., за липень 2008р. на 158874 грн., за серпень 2008р. на 254 грн., за вересень 2008р. на 254 грн., за жовтень 2008р. на 249 грн.; завищенні залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларацій) на 988 грн., у тому чсилі по періодам: за квітень 2008р. на 44032 грн., за травень 2008р. на 44032 грн., за червень 2008р. на 121490 грн., за грудень 2008р. на 249 грн., за січень 2009р. на 743 грн., за лютий на 743 грн., за березень 2009р. на 988 грн.; завишенні значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду (рядок 23.1) декларації за березень 2009р. на 245 грн.;

-п. 1.1, п. 1.2, п. 1.6, п. 1.15 ст. 1, п.п. 3.1., п.п. 3.1.3 ст. 3, п.п. 4.2.9 «г» п. 4.2, п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 9.12.1, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п. 17.2 ст. 17, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агенту без утримання податку та її форми, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.06р № 1063.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки № 990/23/02651032 від 28.07.2009р. позивачем до відповідачі були подані заперечення вих. № 151 від 31.07.09р. (т.1 а.с.129-137), але відповіддю вих. № 4224/10/23 від 05.08.09р. (т. 1 а.с.123-128) відповідач повідомив позивача, що залишає без змін висновки акту перевірки та 05.08.09р. прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000392301/0 про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 4028,40 грн., у тому числі 2840,00 грн. за основним платежем та 1188,40грн. за штрафними (фінансовими) санкціями(а.с.82, т.1);

-№ 0000402301/0 про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 336403,50 грн., у тому числі 224269,00 грн. за основним платежем та 112134,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями(а.с.81, т.1);

-№ 0001021701/0 про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 30195,72 грн., у тому числі 10065,24 грн. за основним платежем та 20130,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями(а.с.80, т.1).

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стосовно епізодів порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає наступне.

26.12.2007р., тобто у періоді, що був охоплений перевіркою, між позивачем (продавець) та ТОВ «Асторія-Групп» (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу частки будівель і споруд (реєстраційний номер 5092 т. 1 а.с.214-217), предметом якого є зобовязання продавця передати у власність покупцеві 20/100 часток будівель і споруд санаторію «Алушта», що розташовані за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Глазскрицького, б. 8, надалі «Обєкт» (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2. цього Договору зазначено, що поняття «Об'єкт» у цьому договорі охоплює також мощення, дороги, будь-які інженерні та інші комунікації, санітарно-технічні системи та іншу інфраструктуру, що забезпечує можливість використання об'єкту за призначенням. В результаті договору у власність Покупця переходять літ. «И» - корпус № 6 та літ. «Й» - корпус № 7 (п. 1.4 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору за погодженням сторін об'єкт продано за 1331040,00 грн., у т.ч. ПДВ 221840,00 грн. Вартість відчужуваних 20/100 часток будівель і споруд санаторію «Алушта» згідно з відомостями, викладеними у витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.11.2007р. за № 16830225, виданому Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» 30.11.2007р. за № 07/3084, становить 547000 грн. (п. 3.3 Договору).

Земельна ділянка, на якій розташовані будівлі і споруди санаторію «Алушта» за даними Державного земельного кадастру (довідка Алуштинського відділення КРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» від 30.11.2007р. № 349) передана санаторію «Алушта» в постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії II КМ № 002799, виданого виконавчим комітетом Алуштинської міської ради 21.07.1998р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 81. Цільове призначення земельної ділянки - оздоровче призначення (т. 1 а.с.240-243).

Продавцем складений акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 29.02.2008р., згідно якого ТОВ «Асторія-Групп» переданий в експлуатацію об'єкт - чотирьохповерхова будівля площею 3591 кв.м., фундамент бутовий, стіни панельні, покриття та перекриття залізобетонне.

Актом перевірки підтверджено (т. 1 а.с.18), що підприємством на підставі вимог п.п.8.4.3 п. 8.4. ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю об'єктів, основних фондів включена до складу валових доходів по декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008р., І півріччя 2008р., 9 місяців 2008р.

Але суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні положення про право власності закріплені главою 23 розділу І Книги Третьої Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК).

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.(ч. 1 ст. 401 ЦК). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК). Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1,3 ст. 403 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Асторія-Групп» (Споживач) на підставі укладених договорів з позивачем протягом перевіреного періоду здійснювало відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг (вивезення сміття, водопостачання (в т.ч. гаряче), каналізація, електроенергія, опалення дезинфекція та інше, які споживаються на території в м. Алушта вул. Глазскрицького, б. 8 (а саме: в корп. № 6 (літ. «И») та в корп. № 7 (літ. «Й»), а також послуг з обслуговування водопровідних, каналізаційних та електричних, опалювальних мереж.

Споживач здійснює оплату щомісячних рахунків на підставі показників приборів обліку та розрахунків.

Вищезазначені операції належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджено результатами перевірки (т. 1 а.с.19).

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334) визначено, що продаж результатів робіт (послуг) будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або розпоряджання товарами, у т.ч. нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

В свою чергу товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери і деривативи, які використовуються в будь-яких операціях, окрім операцій з їх випуску та погашенню.

Відповідно до п. 4.1 Закону № 334 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону № 334 валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

У відповідності із п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Але в матеріалах справи відсутні докази того, що у перевіреному періоді між позивачем та ТОВ «Асторія-Групп» укладалися будь-які договори (угоди), які б визначали цивільні права та зобов'язання щодо плати за користування мощеннями, дорогами, інженерними та іншими комунікаціями, санітарно-технічними системами та іншою інфраструктурою.

Відповідачем в акті перевірки сума безоплатно наданих послуг користування об'єктами основних засобів розрахована як 20% суми амортизаційних відрахувань на об'єкти основних засобів, які забезпечують можливість використання корп. № 6, 7 за призначенням (головний вхід, зовнішні мережі каналізації, огорожа з каменю, пляжний будиночок, покриття доріжок у парку, розмежувальна огорожа пляжу, мережі водопровідні, мережі електричні для зовнішнього освітлення, стіна підпірна, трансформаторна підстанція, металева огорожа санаторію, насосна, теплотраса-водовод) (т. 1 а.с.19).

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334 визначено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Аналізуючи зазначену норму суд вважає, що амортизація не може бути предметом продажу або поставки за визначенням.

Згідно п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334 суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Разом з тим, в акті перевірки відповідач вказує на те, що встановлені порушення п.п.3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму у зв'язку з безоплатним наданням на адресу ТОВ «Асторія-Групп» послуг з користування об'єктами основних засобів, які забезпечують можливість використання відчужених на користь ТОВ «Асторія-Групп» корпусів № 6, 7 за призначенням. Розрахунок вартості послуг, наданих на адресу ТОВ «Асторія-Групп» складається із 20% суми нарахованих амортизаційних відрахувань на об'єкт основних засобів, які забезпечують можливість використання корпусів № 6,7, за призначенням (надання послуг з проживання) в загальній сумі 15028,86 грн.(т. 1 а.с.32).

Донарахована за результатами перевірки сума податкових зобов'язань з ПДВ становить 3005,00 грн.

Пунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ встановлено, що об'єктом оподаткування, зокрема, є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митний території України.

В свою чергу п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни (п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ).

Згідно з п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, амортизаційні відрахування не можуть виступати базою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано застосовані вимоги п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо збільшення валових доходів на загальну суму 15028,86 грн. та п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. З та п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 3005,00 грн. на суму нарахованих позивачем амортизаційних відрахувань на основні фонди 1 групи, які обліковуються на балансі санаторія позивача.

Разом з тим, в акті перевірки зафіксовано, що станом на 01.10.2007р. в бухгалтерському обліку позивача обліковується дебіторська заборгованість в сумі 322261,67грн., яка виникла в результаті взаєморозрахунків з СКО «Алушта».

Як вбачається з матеріалів справи ця заборгованість за надані санаторно-курортні послуги за договором № 4 від 01.06.2006р. (т.1 а.с.212-213) та компенсації комунальних платежів за договором оренди б/н від 30.03.2006р. (корп. № 6) (т. 1 а.с.208-211).

Згідно з п. 5.1 договору оренди б/н від 30.03.2006р. передбачено, що Орендар (СКО «Алушта») за письмовою згодою Орендодавця (позивач), за рахунок власних коштів Орендаря, проводить реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованих приміщень.

Сторонами укладена угода про припинення зустрічних зобов'язань від 10.12.2007р. (т. 1 а.с.207), згідно якої СКО «Алушта» в погашення дебіторської заборгованості, яка виникла за договором б/н від 30.03.2006р. та договором № 4 від 01.07.2006р. надаються послуги з реконструкції корпусу № 6 відповідно акту б/н від 10.12.2007р. на суму 347111,80 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем витрати на реконструкцію не включені до складу валових витрат та не віднесені на збільшення балансової вартості основних фондів (корп. № 6), що на думку відповідача свідчить про відсутність намірів позивача використовувати придбані роботи (послуги) в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності. Суд не погоджується із такою позицією відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону № 334 у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 п. 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості відповідної групи основних фондів.

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

У разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними п.п. 8.4.8 п. 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.

Також суд не погоджується із позицією відповідача, що у грудні 2007р. СКО «Алушта» не мало право виписувати податкову накладну тому що, на його думку дата виникнення дебіторської заборгованості є «першою подією» - датою виникнення податкових зобов'язань продавця з огляду на наступне.

Підпунктом 7.2.3 Закону про ПДВ встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Дебіторська заборгованість у позивача та кредиторська заборгованість у СКО «Алушта» виникла по різних договорах та на момент виникнення вона не могла вважатися передплатою за надані послуги з реконструкції корп. № 6.

Тільки в момент укладення угоди про припинення зустрічних зобов'язань, а саме 10.12.2007р., підписання акта-прийому передачі та виписки податкової накладної (т. 1 а.с. 172) у СКО «Алушта» виникають податкові зобов'язання. Право на податковий кредит у позивача у відповідності із нормами Закону про ПДВ виникає в момент отримання податкової накладної від постачальника товарів (робіт, послуг), тобто у лютому 2008р.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивач правомірно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманої податкової накладної від СКО «Алушта» № 1 від 10.12.2007р. на загальну суму 347111,80 грн., в т.ч. ПДВ 57851,97 грн.(т. 1 а.с.172).

Разом з тим, в ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем (Замовник) укладений договір підряду № 8 від 03.01.2008р. з ТОВ «Арком і К» (Підрядник) (т.1 а.с.202-205), за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника, власними силами, засобами і матеріалами здійснити будівельно-ремонті роботи на об'єктах замовника по вул. Глазскрицького, б. 8 у м. Алушта. Обсяг, склад і зміст, вартість робіт передбачені у кошторисній документації, узгодженій і затвердженій сторонами.

Вартість робіт по даному договору визначається на підставі договірної ціни встановленою проектно-кошторисною документацією, узгодженою сторонами і складає 2 370 579,6 грн. з урахуванням ПДВ 395 096,6 грн. і підлягає уточненню в процесі виконання робіт.

У виконання умов договору ТОВ «Арком і К» виконані загально-будівельні роботи на загальну суму 2 678 946 грн. (в т.ч. ПДВ 446 491 грн.), про що сторонами складені акти виконаних робот форми № КБ2 (т. 1 а.с.193-201).

ПП «Арком і К» виписано на адресу ТОВ «Санаторій «Алушта» податкові накладні на загальну суму 159 145,7 грн.(т. 1 а.с.173-177).

Відповідач в акті перевірки посилається на норми п.п. 7.2.1 п. 7.2., п.п. 7.4.1 п. 7.4. та п.п. 7.5.1 п 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та робить висновок, що для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні такі підстави: здійснення операції з придбання товарів; наявності належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість та сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до державного бюджету України. Разом з тим, відповідач зазначає, що контрагент ПП Арком і К» не знаходиться за юридичною адресою та його посадові особи знаходяться в розшуку, 18.07.2009р. анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «Арком і К». У зв'язку з вищевикладеним відповідач вважає, що позивачем завищені суми податкового кредиту на загальну суму 159145 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та /або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг) - п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону України.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

В свою чергу податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Оглянувши у судовому засіданні наявні у матеріалах справи податкові, що видані ПП «Арком і К» (т.1 а.с. 173-177) суд вбачає, що всі вони видані у відповідності до норм діючого законодавства та до анулювання останнього як платника ПДВ.

Слід зазначити, що позивачем здійснено на адресу ПП «Арком і К» перерахування грошових коштів в оплату наданих ним робіт (послуг) в загальній сумі 938231,26 грн.

Норми Закону про ПДВ не ставлять в залежність право платника податків, який отримав належним чином оформлену податкову накладну та сплатив податок на додану вартість в ціні отриманого товару (послуг), від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення сум ПДВ по отриманих податкових накладних до податкового кредиту поширюється на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні відносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Будь-яких доводів та доказів щодо обізнаності позивача зі станом податкового обліку ТОВ «Арком і К» та виконання ним обовязку щодо сплати податку на додану вартість до бюджету відповідачем не наведено.

Крім того, слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для такого контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, відповідачем помилково зроблений висновок щодо неправомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по розрахунках з ПП «Арком і К» в розмірі 159 145 грн.

В акті перевірки відповідачем встановлені порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, яке на думку перевіряючих виразилося в завищенні позивачем податкового кредиту за березень 2008р. на суму 5500 грн.(т. 1 а.с.34).

У перевіреному періоді між (Замовник) та Комунальним підприємством «Горсвет» (Виконавець) укладений договір б/н б/н (т. 2 а.с.32-33).

Згідно умов даного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання власними силами виконати роботи з улаштування та монтажу ділянки електричної лінії зовнішнього освітлення вул. Глазскрицького уздовж санаторія «Алушта». Вартість робот за договором складає 33000 грн., у т.ч. ПДВ - 5500 грн. До зобов'язань Замовника входить: профінансувати роботи з улаштування та монтажу ділянки електричної лінії зовнішнього освітлення вул. Глазскрицького уздовж санаторія «Алушта»; здійснити технічний нагляд за ходом виконання робот та їх якістю, а також проводити перевірку відповідності використовуваних матеріалів умовам договору та кошторисної документації, здійснити прийомку виконаних робот.

Відповідно до узгодженого Сторонами Технічного завдання (т.2 а.с.30) Виконавець зобов'язаний виконати наступні роботи:

1)установити 5 металевих опор починаючи від воріт санаторія «Алушта» та далі по вул. Глазскрицького уздовж санаторія;

2)змонтувати 6 світильників типу ЖКУ-150 на 6 опорах, включаючи проміжну існуючу деревяну опору, оснастивши її металевим кронштейном;

3)змонтувати повітряний живлячий кабель від шафи силового зовнішнього освітлення № 146 по існуючим 8 опорам зовнішнього освітлення та далі до 6 встановленим точкам освітлення;

4)відладити, налаштувати та запустити ділянку освітлення в роботу.

ТОВ «Санаторій «Алушта» у виконання умов вищезазначеного договору здійснює передплату на користь Виконавця 06.02.2008 р. в сумі 33000 грн. (виписка банку по особовому рахунку(т. 2 а.с.5-6)).

Виконання робот Виконавцем оформлено Актами виконаних робот (ф. КБ-2) за лютий 2008р. на суму 14014,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 2335,80 грн.) и за березень 2008р. на суму 18985,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 3164,20 грн.).

Виконавцем виписана податкова накладна № 35 від 06.02.2008р. на суму 33000 грн., у т.ч. ПДВ 5500 грн.(т. 2 а.с.4).

Відповідач в акті перевірки, посилаючись на те, що вказана ділянка електричної лінії зовнішнього освітлення вул. Глазскрицького уздовж санаторія «Алушта» на балансі санаторія не обліковується, в податковому обліку вартість виконаних робот не включена до складу валових витрат, амортизаційні відрахування не нараховувались, робить висновок про відсутність у ТОВ «Санаторій «Алушта» підстав для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною № 35 від 06.02.2008р.

Суд не погоджується з даними висновками ДПІ з наступних підстав.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, яка міститься в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Позивачем в бухгалтерському обліку підприємства вартість матеріалів та наданих послуг (без ПДВ) по вищевказаній господарській операції віднесена на балансовий рахунок 23 «Виробництво». Даний балансовий рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» визначено, що запаси включають окрім іншого сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючи вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робот, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб.

Згідно зі ст. 16 Закону № 334, платники податків самостійно визначають суми податку, які підлягають сплаті. Тобто, платники податків враховуючи норми, встановлені вищезазначеним Законом України, самостійно визначають які саме витрати вони будуть відносити до складу валових витрат у кожному конкретному звітному періоді.

Водночас норми Закону України про ПДВ не ставлять в залежність включення суми ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальниками товарів (послуг) у звітному періоді, з включенням вартості цих товарів (послуг) до складу валових витрат або віднесення цих товарів до основних фондів платника податків.

Підстави формування податкового кредиту та вимог до податковій накладній викладені судом вище.

У звязку з чим, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною № 35 від 06.02.2008р. від КП «Горсвет».

Стосовно епізоду порушення п. 1.1, п. 1.2, п. 1.6, п. 1.15 ст. 1, п.п. 3.1., п.п. 3.1.3 ст. 3, п.п. 4.2.9 «г» п. 4.2, п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 9.12.1, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п.17.2 ст. 17, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV(далі Закон № 889) суд зазначає наступне.

В акті перевірки зафіксовано, що протягом 2008р. позивачем згідно актів закупівлі та видаткових касових ордерів фізичній особі ОСОБА_7 виплачений дохід за здану сільськогосподарську продукцію без утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб (т. 1 а.с.49-50). Згідно з п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються і не підлягають відображенню у його річній податковій декларації доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва. Утримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу з джерела його виплати без утримання податку. Форма довідки, термін дії, порядок видачі та застосування встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. № 1063 «Порядок видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агенту без утримання податку» (ф. № 3-ДФ).

Довідка видається сільською, селищною, міською радою власнику сільськогосподарської продукції.

Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу громадяни України мають право на безкоштовну передачу їм земельних ділянок у таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні позивачем закупівлі власником сільськогосподарської продукції СПД ОСОБА_7 була надана довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (ф. № 3-ДФ) (вих. від 12.07.2007р. № 62/2134), яка видана Первомайської сільською радою Первомайського району АР Крим (т. 1 а.с.166). Представлена довідка свідчить, про те, що ОСОБА_7 має сільськогосподарську продукцію (картопля, лук, буряк, морква, перець, баклажани, капуста, огірки, часник, кабачки та ін.) та використовує для отримання продукції земельну ділянку в селі у розмірі 0,25 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

При виплаті доходу згідно даних представленої довідки перевищення законодавчо встановлених площ не встановлено.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15 ст. 1 Закону № 889).

Аналізуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що виконуючи функції податкового агенту на підставі відповідної довідки правомірно виплатило доход виробнику сільськогосподарської продукції - ОСОБА_7 без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Відповідачем в акті перевірки зроблений висновок, що позивачем порушені п. 1.6, п. 1.15 ст. 1, п.п. 3.1.3, п. 3.1. ст.. З, п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п. 17.2 ст.17 Закону № 889 (т. 1 а.с.50-51), яке виразилося в тому, що позивачем виплачений доход суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб, а саме: -ОСОБА_6 - в сумі 26395,97 грн. за розробку робочого проекту пожежної сигналізації;

-ОСОБА_8 - в сумі 7707,66 грн. за проведення інвентаризації та розробки проекту лімітів на відходи та отриманню дозволу на розміщення відходів на 2009р.;

В акті перевірки відповідач посилається на те, що у кожному випадку позивачем виплачений СПД - ФО доход від провадження підприємницької діяльності, яка не зазначена в Свідоцтві про сплату єдиного податку.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з наступних обставин.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює субєктів, порядок нарахування та сплати єдиного податку є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» N 727/98 від 03.07.1998р. (далі Указ).

Пунктом 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Пунктом 2 Указу встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Згідно п.6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Пунктом 2 Указу встановлено, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Із наведеного випливає, що фізична особа-підприємець, яка має право на застосування спрощеної системи оподаткування, у разі здійснення нею декілька видів господарської діяльності отримує одне свідоцтво та сплачує єдиний податок за ставкою, що не перевищує максимальної ставки. Така особа звільнена від сплати податку на доходи фізичних осіб.

ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на момент надання позивачу послуг знаходилися на спрощеній системі оподаткування та були платниками єдиного податку(т.1.,а.с.139,148), відтак вони звільнені від сплати податку з доходів фізичних осіб, а відтак позивач не є податковим агентом щодо зазначених осіб.

Крім того, згідно з Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. № 599, для одержання Свідоцтва про сплату єдиного податку фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу за місцем державної реєстрації письмову заяву, в якій зазначає вид (види) діяльності, яким передбачає займатися, оскільки від виду (видів) діяльності залежить розмір єдиного податку, який повинен сплачуватися цією фізичною особою.

Типові види діяльності, які вказуються в Свідоцтвах про сплату єдиного податку, встановлені в Національному класифікаторі України - Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. N 375 (із змінами та доповненнями), який діє з 01.04.2006р.

Основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ.

Об'єктами класифікації в КВЕД є види економічної діяльності статистичних одиниць (юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців тощо), які на вищих рівнях класифікації групуються у галузі.

Класифікаційні позиції складаються з коду, назви та пояснень (коментарів). Для правильного відзначення коду виду діяльності першою процедурою має бути пошук розділу класифікації, назва якого відповідає сфері діяльності суб'єкта, що класифікують. При цьому слід врахувати, що назви класифікаційних позицій можуть не завжди у повній мірі охоплювати всі віднесені до цих позицій напрями діяльності, і у цьому випадку, щоб розкрити наповнення такої позиції, треба звернутись до пояснень. Крім основного наповнення позиції, у поясненнях можуть зазначатись також нетипові випадки, тобто, коли на перший погляд віднесення діяльності до даної позиції не є достатньо очевидним або, навпаки, діяльність не повинна відноситись до даної позиції (з відсиланням до потрібної позиції). Поряд з цим, певні позиції класифікації можуть мати і цілком самодостатню назву, тобто таку, яка не потребує додаткових пояснень.

Під час розгляду справи судом були досліджені Свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців ОСОБА_9 (т.1 а.с.139), ОСОБА_6 (т. 1 а.с.148), та Свідоцтва про сплату єдиного податку, виданих ОСОБА_9 (т. 1 а.с.140) та ОСОБА_6 (т. 1 а.с.149) (належним чном завірені копії всіх свідоцтв залучені до матеріалів справи).

В Свідоцтві про сплату єдиного податку, виданого ФОП - ОСОБА_6, визначені наступні види діяльності:

45.21.0 - загально будівельні роботи;

45.33.2 - водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи (цей підклас включає: улаштування водопровідних систем та санітарно-технічного устаткування, улаштування внутрішньої каналізаційної системи, улаштування систем автоматичного гасіння пожежі, установлення лічильників води).

В національному класифікаторі України - Класифікації видів економічної діяльності не визначений окремий об'єкт класифікації який би чітко визначав проектні роботи з розробки пожежної сигналізації.

ФОП ОСОБА_6 видана Державним Департаментом пожежної безпеки Ліцензія (серія АВ № 319854 від 05.07.2007р.) (т. 1 а.с.152), яка дає право на провадження наступних видів діяльності: проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів, а саме: проектування установок пожежегасіння (газове, порошкове, аерозольне), пожежної сигналізації, систем оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі, пожежного спостереження, пристроїв для захисту будинків і споруд від розрядів блискавки та вогнезахисту конструкцій); монтаж, технічне обслуговування установок пожежної сигналізації; монтаж, технічне обслуговування систем оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі; захист вогнезахисними матеріалами металевих, залізобетонних та інших конструкцій; вогнезахисна обробка деревини (поверхнева) та тканини. Термін дії ліцензії з 09.07.2007р. що 09.07.2012р.

Статтею 11 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993р. № 3745-ХП передбачено, що виробництво пожежної техніки, протипожежного устаткування, надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення здійснюються підприємствами, установами, організаціями та приватними особами, які одержали на це спеціальний дозвіл (ліцензію).

Відповідно до пункту 1.5 Ліцензійних умов діяльність протипожежного призначення - господарська діяльність з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів.

ФОП ОСОБА_6 виконані роботи для позивача з розробки робочого проекту «Автоматична пожежна сигналізація система оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі - Спальний корпус № 5 санаторій «Алушта» м. Алушта, вул. Глазскрицького, 8».

В Свідоцтві про сплату єдиного податку, виданого ФОП - ОСОБА_9, визначений вид діяльності - інші види діяльності по розділу 3 - розробка нормативно-технічної документації з екології.

В національному класифікаторі України - Класифікації видів економічної діяльності роботи, пов'язані з екологією це лише код КВЕД 74.30.0 - Технічні випробування та дослідження. Цей підклас включає: вимірювання чистоти води та повітря, радіоактивності тощо; аналіз стану навколишнього середовища: газів, диму, стічних вод тощо; випробувальні роботи в галузі гігієни харчування, у т. ч. випробування та ветеринарний контроль, пов'язані з виробництвом продуктів харчування; випробування на міцність, надійність та зносостійкість виробів; контроль розрахунків елементів будівельних конструкцій; сертифікацію літаків, транспортних засобів, резервуарів, працюючих під тиском, ядерних установок тощо; технічний догляд автотранспортних засобів.

ФОП ОСОБА_9 в перевіреному періоді виконав роботи з інвентаризації джерел викидів ЗВ та розробки проекту лімітів на відходи та послуги з отримання дозволу на розміщення відходів на 2009р.

В результаті проведеної роботи позивачем отриманий дозвіл № 4 від 21.09.2008р. на розміщення відходів в 2009р., який виданий Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Термін дії дозволу з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

Отже, суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо отримання СПД - фізичними особами (ОСОБА_6 та ОСОБА_8Г.) доходів від провадження господарської діяльності, яка не визначена у Свідоцтві про сплату єдиного податку та висновок про те, що ТОВ «Санаторій «Алушта» як податковий агент не утримав та не перерахував при виплаті цих доходів податок з доходів фізичних осіб є абсолютно необґрунтованими.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнане такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд лише скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2009р. № 0001021701/0, № 0000392301/0, № 0000402301/0, без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2009р. № 0001021701/0, № 0000392301/0, № 0000402301/0.

У звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 02.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 07.06.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 05.08.2009р. № 0001021701/0 про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 30195,72 грн., у тому числі 10065,24 грн. за основним платежем та 20130,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 05.08.2009р. № 0000392301/0 про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 4028,40 грн., у тому числі 2840,00 грн. за основним платежем та 1188,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 05.08.2009р № 0000402301/0про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 336403,50 грн., у тому числі 224269,00 грн. за основним платежем та 112134,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Глазскрицького, 8: ЄДРПОУ 02651032) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Москаленко С.А.