Рішення № 10633843, 30.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/3330.07.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Підприємство з іноземними інвестиціями «ІТРАКО», м.Київ, ідентифікаційний код 24930652

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБОРГ», м.Київ, ідентифікаційний код 34482256

про: стягнення заборгованості у розмірі 10547,58 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –не з’явився;

від Відповідача – не з’явився.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошувалась перерва з 30.06.2010р. по 07.07.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «ІТРАКО», м.Київ, ідентифікаційний код 24930652 (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБОРГ», м.Київ, ідентифікаційний код 34482256, (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 10 547,58 грн., де: 9 825,98 грн. –сума основного боргу, інфляційні нарахування –501,12грн., 3% річних - 220,48грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчі документи, Рахунки на оплату №1 від 30.01.2009р., №2 від 30.01.2009р., №3 від 30.01.2009р., Видаткові накладні №3 від 16.03.2009р., № 2 від 16.03.2009р., № 1 від 16.03.2009р., Довіреності на отримання товару № 384093 від 16.03.2009р., № 384095 від 16.03.2009р., № 384094 від 16.03.2009р., Податкові накладня та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12-13, 22, 32, 36,49, 54-55, 64-67,82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.509,525-526, 530,599,610,625,629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Позивачем на виконання ухвали суду були надані наступні документи: Акт звірки взаємних розрахунків з Відповідачем, підписаний з боку Позивача, з доказами його отримання Відповідачем (оригінал поштового повідомлення про вручення від 06.04.2010р.), Довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 29.03.2010р.

30.06.2010р. від представника Позивача надійшла заява про відмову від позову та припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 9825,98 грн., у зв’язку із сплатою його Відповідачем.

У судовому засіданні 30.06.2010р. долучено до матеріалів справи вимогу про сплату заборгованості від 18.11.2009р. № 298 із повідомленням про її вручення від 27.11.2009р.

В судовому засіданні 30.06.2010р. представник Відповідача надав заперечення на позов, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та надав платіжне доручення № 274 від 25.06.2010р. на суму 9825,98 грн.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємством з іноземними інвестиціями «ІТРАКО»(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБОРГ»(Відповідач) було вчинено усний правочин, відповідно до якого Позивач зобов’язувався передати Відповідачу офісні меблі та обладнання (товар), а Відповідач зобов’язувався здійснити оплату вартості товару згідно наданих рахунків-фактур після фактичного отримання товару, асортимент, кількість, обсяг, ціна яка визначається сторонами у процесі діяльності та вказуються у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 15 083,96 грн., що підтверджується видатковою накладною №3 від 16 березня 2009 року на суму 6 525,97 грн., накладною №2 від 16 березня 2009р. на суму 2 257,33 грн., накладною №1 від 16 березня 2009 року на суму 6 300,00 грн.

Як встановлено судом, товар за вказаними накладними був отриманий представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 384093 від 16.03.2009р., №384095 від 15.03.2009р., № 384094 від 16.03.2009р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 5257,98 грн.

18.11.2009 р. на адресу Відповідача була направлена та отримана вимога про сплату заборгованості №298 на суму 9825,98грн. –основний борг, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.11.2009р.

Відповідно до акту звіряння розрахунків підписаному з боку Позивача заборгованість станом на 26.03.2010р. року складає 9 825,98 грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

У судовому засіданні Позивач повідомив про сплату Відповідачем суми основного боргу у розмірі 9 825,98 грн., про що Відповідачем надано платіжне доручення №274 від 25.06.2010р.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9 825,98 грн. такими, що підлягають припиненню, вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань –501,12грн., 3% річних - 220,48грн., такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов’язань і, тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою позивач взяв на себе зобов’язання продавця, а саме: поставляти відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від Позивача був отриманий товар на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей № 384093 від 16.03.2009р., та видатковою накладною № 3 від 16.03.2009р. на суму 6525, 97 грн. №384095 від 15.03.2009р. та видатковою накладною № 2 від 16.03.2009р. на суму 2257,98грн., № 384094 від 16.03.2009р. та видатковою накладною № 1 від 16.03.2009р. на суму 6300,00 грн., всього на загальну суму 15083,95 гривень.

Судом встановлено, що Позивачем виставлені рахунки №1 від 30.01.2009р. на суму 6525,97 грн., №2 від 30.01.2009р., на суму 2257,98 грн., № 3 від 30.01.2009р. на суму 6300,00грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 5257,98 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за отриманий товар склала 9 825,98 грн. на день подання позову.

Проте, 25.06.2010р. Відповідач здійснив погашення суми основного боргу у розмірі 9 825,98 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 274 від 25.06.2010р.

Заявою вих.№989 від 29.06.2010р. Позивач відмовився ві д позову в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9825,98грн.

Таким чином, в частині стягнення 9825,98 грн. суми основного боргу провадження по справі слід припинити на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційні нарахування.

Як вбачається з тексту позовної заяви, Позивачем невірно встановлена дата початку прострочення зобов’язання –07.03.2009р.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що направлені Відповідачу претензії №298 від 18.11.2009р. з вимогою про сплату боргу, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.11.2009р. є вимогами про оплату отриманого товару.

Таким чином, саме 05.12.2009р. (27.11.2009р. + 7 днів) є датою початку прострочення зобов’язання в частині оплати вартості поставленої Позивачем продукції на суму 9825,98грн.

Суд, відмовляє у стягненні, 3% річних, у зв’язку з тим, що датою початку прострочення зобов’язання є 05.12.2009р., тоді як Позивачем період прострочення визначений з 17.03.2009р. по 18.11.2009р. включно, враховуючи межі позовних вимог.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з моменту прострочення 05.12.2009р. по 14.12 2009р. встановив:

- що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 501,12 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення 05.12.2009р. і по 14 грудня 2010р. (кінцевий період нарахування встановлено Позивачем), а отже підлягає стягненню з Відповідача лише у розмірі 88,43грн.; В решті суми заявленої до стягнення –412,69грн., суд відмовляє.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «ІТРАКО», м.Київ, , ідентифікаційний код 24930652 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБОРГ», м.Київ, ідентифікаційний код 34482256, м.Київ, про стягнення заборгованості у розмірі 10 547,58 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБОРГ», м.Київ, ідентифікаційний код 34482256, на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ІТРАКО», м.Кїв, ідентифікаційний код 14305909 - інфляційні нарахування у розмірі 88,43грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9825,98 грн. в зв’язку з відмовою від позову в цій частині.

4. В решті позовних вимог –відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБОРГ», м.Київ, ідентифікаційний код 34482256, на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ІТРАКО», м.Київ, ідентифікаційний код 24930652 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 0,88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 1,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошений повний текст рішення.

Суддя Н.І. Ягічева