Рішення № 10633829, 12.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/13412.05.10 За позовом           Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До                     Комунального підприємства «Київпастранс»в особі автобусного парку № 4

Про                    стягнення 191604,47 грн.

          Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                              Цурка Н.О. (за дов.)

Від відповідача                     Герасимчук С.Ю. ( за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 191604,47 грн. за договором № 741 від 10.01.1991 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. було порушено провадження у справі № 17/134 та призначено її до розгляду на 12.05.2010 р..

Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та вказав, що станом на 01.02.2010 р. сплатив відповідачеві кошти в сумі 265003,38 грн., а тому заборгованість останнього перед позивачем становить 46298, 44 грн.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між ПЕО «Київенерго»(далі - енергопостачальна організація), правонаступником якого є позивач, та АТП-13031 (далі - споживачем) укладено договір на користування електричною енергією № 741( далі - Договір).

Згідно зі статутом комунального підприємства «Київпастранс», затвердженого розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 24.10.2001 р. № 2276 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.02.2009 р. №149 останнє створене шляхом реорганізації комунального підприємства «Київелектротранс», Київського міського територіально-виробничого об’єднання автомобільного транспорту та комунальних підприємств, які входять до його складу, зокрема АТП-13031.

Відповідно до пп. 2.1. Договору позивач зобов’язався постачати електричну енергію відповідно до умов Договору, а відповідач зобов’язався оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов вказаного Договору ( пп.4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що для визначення величини використаної електричної енергії відповідач знімає та надає за установленою формою до енергопостачальної організації показання розрахункових електролічильників відповідно до додатку № 4 до Договору.

Згідно з п. 4 додатку 2Ж до Договору відповідач зобов’язався щомісячно направляти свого представника до позивача для надання звіту за використану електричну енергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Пунктом 5 додатку 2Ж до Договору передбачено, що споживач здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії платежем розміром 100% від обсягу спожитої енергії у попередньому розрахунковому періоді до 3 числа поточного місяця.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії за період з 01.11.2009 р. по 01.02.2010 р. на суму 311301,20 грн., що підтверджується звітами про спожиту активну електричну енергію, рахунками-розшифровками, актами приймання-передачі товарної продукції за вказаний період та довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію.

Відповідач за поставлену активну електричну енергію розрахувався частково в сумі 139703,38 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 171597,82 грн.

Як встановлено судом, платіжними дорученнями від 01.02.2010 р. № 76 в сумі 39300,00 грн., від 22.02.2010 р. № 174 в сумі 32000,00 грн., від 01.03.2010 р. № 191 в сумі 24000,00 грн., від 15.03.2010 р. № 285 в сумі 30000,00 грн. (до подачі позову до суду) відповідач перерахував позивачеві в рахунок погашення боргу за використану активну енергію кошти в сумі 125300,00 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 46297,82 грн.

Враховуючи те, що вказані кошти сплачені відповідачем до подачі позову до суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 125300,00 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів погашення заборгованості за поставлену позивачем активну електричну енергію відповідачем не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором за поставлену енергію в сумі 46297,82 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в 46297,82 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 565,63 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 3564,00 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 3564,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 4.2.2. додаткової угоди до Договору встановлено, що у випадку внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 3865,17 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що відповідач за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії сплачує енергопостачальній організації штраф в розмірі 5% суми, яку він затримав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню частково на суму 8579,89 грн. за наступним розрахунком:

          171597,82 грн. : 100% х 5% = 8579,89 грн.

          У стягненні штрафу в сумі 3431,96 грн. судом відмовлено.

          Стаття 231 Господарського кодексу України, на яку додатково посилається позивач, розраховуючи штраф у розмірі 7%, замість 5%, передбачених Договором, не підлягає застосуванню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі порушення господарського зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 216-р від 23.06.2005 р. наведений перелік підприємств державного сектору економіки.

Як вбачається з вказаного переліку акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Київенерго»не входить до переліку підприємств державного сектору економіки.

          Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України саме на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу. Позивач доказів існування відповідного рішення Уряду України суду не надав.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступному порядку: на позивача –в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за використану активну енергію 125300,00 грн. та 3431,96 грн. штрафу, на відповідача –в іншій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»в особі автобусного парку № 4 (01034, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, рахунок 26008601023801 у Святошинській філії АКБ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 320939, код 03114276) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у місті Києві та Київській області, МФО 322669, код 00131305) 46298,44 грн. боргу, 3865,17 грн. пені, 565,63 грн. трьох процентів річних річних, 8579,89 грн. штрафу, 3564,00 грн. - інфляційних збитків, 628,73 грн. витрат по оплаті державного мита, 77,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 125300,00 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 26.07.2010 р.