Рішення № 10633814, 26.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/13026.05.10

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська Житлосервіс»

Простягнення 288688, 43 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     Цурка Н.О., дов. №Д/07/2009/07/10-9 від 10.07.2009р.

Від відповідача           Бабенко С.В., дов.№ 32-юр від 29.03.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс»288688,43 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2008 р. № 540711, а саме: 242105,42 грн. основного боргу, 39414,87 грн. інфляційних втрат та 7168,14 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. порушено провадження у справі № 17/130 та призначено її до розгляду на 12.05.2010 р..

          Відповідач вимог ухвали суду не виконав, а саме: письмове обґрунтоване пояснення по суті заявлених позовних вимог не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010р. розгляд справи відкладався на 26.05.2010р., у зв’язку з неподанням витребуваних судом документів та необхідністю витребування доказів.

У судовому засідання 26.05.2010 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо застосування позивачем тарифів на теплову енергію, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які не зареєстровані в установленому законом порядку. Відповідач зазначив, що позивач не дотримався процедури досудового врегулювання спору, чим порушив умови пункту 2.6. спірного договору. Крім того, відповідач повідомив, що згідно з платіжними дорученнями від 07.05.2010 р. № 595 та від 18.05.2010 р. № 672 перерахував позивачеві кошти в сумі 90326,65 грн. та заперечив проти нарахування штрафних санкцій.

          Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2008 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальська Житлосервіс»(споживачем) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540711 (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1) постачальник зобов’язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що сторони зобов’язались при виконанні умов цього Договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, правилами користування теплової енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п.п. 2.2.1 Договору постачальник зобов’язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності зі споживачем для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до Договору.

Згідно з пункту 2.3.1 Договору споживач зобов’язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Крім того, споживач зобов’язався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Пунктом 9 додатку 2 до Договору передбачено, що споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ).

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до Договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії за період з 01.02.2008 р. по 01.03.2010 р. на суму 742067,23 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та розрахунком основного боргу, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 499961,81 грн., внаслідок чого за період з 01.02.2008 р. по 01.03.2010 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 242105,42 грн.

Як встановлено судом, платіжним дорученням від 16.03.2010 р. № 332 відповідач перерахував позивачеві борг за спожиту теплову енергію в сумі 25000,00 грн., що не заперечується сторонами.

Враховуючи те, що вказані кошти сплачені відповідачем до подачі позову до суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 25000,00 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Як встановлено судом, відповідач в рахунок сплати боргу за спожиту теплову енергію (під час розгляду справи в суді) платіжними дорученнями від 07.05.2010 р. № 595 в сумі 50000,00 грн., від 18.05.2010 р. № 672 в сумі 40326,65 грн. перерахував кошти в сумі 90326,65 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 90326,65 грн. в рахунок сплати боргу за спожиту теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 90326,65 грн. за спожиту теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів погашення заборгованості за спожиту теплову енергію відповідачем не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором за спожиту теплову енергію в сумі 126778,77 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 126778,77 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 7168,14 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 7168,14 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 39414,87 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 39414,87 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Заперечення відповідача щодо застосування позивачем тарифів на теплову енергію, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що не зареєстровані в установленому законом порядку, не беруться судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу скасування або визнання недійсним розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими затверджено тарифи, застосовані позивачем, а тому позивач правомірно та відповідно до умов Договору нараховував вартість спожитої теплової енергії.

Посилання відповідача на те, що позивач не дотримався процедури досудового врегулювання спору, чим порушив умови пункту 2.6. Договору, відповідно до якого передбачено, що сторони зобов’язуються розглянути претензію іншої сторони та вжити заходи щодо її врегулювання на взаємній основі. Після закінчення 30 днів з моменту отримання претензії відповідачем про недосягненні згоди сторони мають право звернутися для вирішення спору в господарський суд не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Окрім того, мотивуючи прийняття такого рішення Конституційний Суд України вказав, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступному порядку: на позивача –в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію в сумі 25000,00 грн.; на відповідача –в іншій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська Житлосервіс»(02140, м. Київ, проспект М. Бажана, 14, рахунок 26003650119201 у Харківській філії АКБ «Київ», МФО 320810, код 32912720) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у місті Києві та Київській області, МФО 322669, код 00131305) 126778,77 грн. основного боргу, 7168,14 грн. трьох процентів річних, 39414,87 грн. інфляційних збитків, 2636,88 грн. витрат по оплаті державного мита, 215,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 90326,65 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 26.07.2010 р.