Рішення № 10633739, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/2226.07.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна"

доФізичної особи –підприємця Мельник Олени Іванівни

простягнення 4677,52 грн.

Представники сторін: від позивача не з‘явились; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" про стягнення з Фізичної особи –підприємця Мельник Олени Іванівни заборгованості за договором поставки від 10.10.2009 № 346/9 на загальну суму 4677,52 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 4482,29 грн., пені у розмірі 173,96 та 3% річних у розмірі 31,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором поставки, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 4482,29 грн., яку позивач просить стягнути з урахуванням пені.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про не проживання за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

06.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна", як постачальником та Фізичною особою –підприємцем Мельник О.І.., як покупцем укладено договір № 346/9 за умовами якого постачальник (позивач у справі) поставляє покупцю (відповідач у справі) алкогольні та безалкогольні напої, а покупець зобов‘язаний реалізувати товар та провести розрахунки за поставлений товар. (далі - Договір).

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов‘язаний здійснювати розрахунки з постачальником за поставлений товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

Договір діє до 31.12.2009, а у разі якщо сторони, в строк не менше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір, то останній вважається продовженим строком на 1 рік. (п. 5.1 Договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних від 15.10.2009 № РН-0019909 на загальну суму 291,94 грн., від 20.11.2009 № РН-0022147 на загальну суму 427,15 грн., від 01.12.2009 № РН-0022723 на загальну суму 135,22 грн., від 22.12.2009 № РН-0024416 на загальну суму 1384,42 грн., від 30.12.2009 № РН-0025017 на загальну суму 263,54 грн. від 25.01.2010 № РН-0000965 на загальну суму 207,79 грн., від 19.01.2010 № РН-0000705 на загальну суму 326,26, від 07.10.2009 № РН-0019348 на загальну суму 524,06 грн., від 19.10.2009 № РН-0020114 на загальну суму 143,28 грн., від 04.11.2009 № РН-0021237 на загальну суму 497,45 грн., від 20.11.2009 № РН-0022113 на загальну суму 281,18 грн. Всього на загальну суму 4482,29 грн.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи поставки товару здійснювалась позивачем у 2010 році, то договір від 06.10.2009 сторонами пролонговано до 31.12.2010.

Відповідач вартість поставленого товару у строки передбачені договором в повному обсязі не оплатив.

Позивачем до матеріалів справи надано копії витягу з банківського рахунку позивача, відповідно до якого відповідачем 04.02.2010 перераховано 337,01 грн., згідно накладної від 17.12.2009 № 24087 та від 19.03.2010 перераховано 326,26 грн., згідно накладної від 19.01.2010 № 0000705.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості отриманого товару згідно накладних, на підставі яких заявлено позов, не надано.

За таких обставин, наданий позивачем витяг з банківського рахунку позивача підтверджує сплату відповідачем коштів тільки по накладній від 19.01.2010 № РН-0000705.

Відповідач доказів в спростування вказаних обставин до суду не надав, заборгованість не заперечив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості на загальну суму 4156,03 грн., (4482,29 грн.-326,26 грн.)що також підтверджено позивачем у своєму акті звірки.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 4156,03 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин та з урахуванням строку оплати передбаченого п. 3.1 Договору позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 4482,293 грн. підлягають задоволенню частково, а саме на суму 4156,03 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 173,96 грн. та 3% річних у розмірі 31,27 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку порушення п. 3.1 Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його вірним та обґрунтованим, отже позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 173,96 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 31,27 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, оскільки часткова сплата коштів відбулась до подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи –підприємця Мельник Олени Іванівни (04074, м. Київ, вул. Фрунзе, 116-А, кімната 83, код 3082001121 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 34Б, код ЄДРПОУ 31566495 п/р 26008337391001 у РЦ КБ "Прватбанк" м. Київ, МФО 320649) суму основної заборгованості у розмірі 4156 (чотири тисячі сто п‘ятдесят шість) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 27 коп., пеню у розмірі 173 (сто сімдесят три) грн. 96 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 95 (дев‘яносто п‘ять) грн. 10 коп. та 220 (двісті двадцять) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти