Рішення № 10633684, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/14607.07.10 За позовомПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «СВС»

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»

простягнення 6827694,61 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 54629750,11 грн. та 14990512,70 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС» до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»

провизнання іпотечного договору недійсним

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) –Колянчук А.І. (довіреність № 02-04/430 від 30.04.2010); від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) –не з’явився;

від третьої особи –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», (далі –Банк або позивач за первісним позовом) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС»(далі –ТОВ «СВС або за первісним позовом) про стягнення заборгованості за Генеральним договором №06-10/110 про здійснення кредитування від 07.04.2008, укладеним між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»(далі –ТОВ «МС Ойл Кард»або третя особа) та Іпотечним договором №26/І-08/08 від 07.04.2008 укладеним між Банком та ТОВ «СВС»у розмірі 6827694,61 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 54629750,11 грн. та 14990512,70 грн., а також судові витрати за рахунок іпотечного майна, а саме земельної ділянки, загальною площею 01810 га, кадастровий номер 8000000000:78:128:0007, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Семена Скларенка, 4.

21.04.2010 та 07.07.2010 позивачем в порядку статті 22 ГПК України було подано суду уточнення до позовних вимог. Таким чином, остаточними позовними вимогами є: в рахунок погашення боргу ТОВ «МС Ойл Кард»за Генеральним договором № 06-10/110 від 07.04.2008, та витрат позивача пов'язаних з розглядом справи в суді звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 26/1-08/08 від 07.04.2008:

- земельну ділянку, загальною площею 0,1810 гектара, (цільове призначення - будівництво, експлуатація та обслуговування автозаправної станції), кадастровий номер 8000000000:78:128:0007, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Семена Скляренка, № 4. шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах з початковою вартістю Предмета іпотеки за згодою сторін, що становить 5050000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- між Банком та третьою особою було укладено Генеральний договір №06-10/110 про здійснення кредитування від 07.04.2008 (далі – Генеральний договір) відповідно до якого, з урахуванням договорів про внесення змін до Генерального договору, Банк взяв на себе зобов'язання надати третій особі грошові кошти в гривнях та/або доларах США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах загального ліміту в сумі 39 500 000 гривень, а позичальник зобов'язувався повертати Кредит у строки/терміни та в порядку, визначених умовами договору та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових договорах;

- між Банком та третьою особою було укладено Додатковий договір №1 про надання відновлювальної кредитної лінії в рамках Генерального договору, відповідно до якого, з врахуванням Договорів про внесення змін №1, №2, №3, №б-н від 01.12.2008 (далі - додатковий договір №1), Банк зобов’язався протягом періоду з 07.04.2008 до 06.04.2009 надати третій особі грошові кошти на поповнення оборотних коштів в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 39500000 грн. шляхом їх перерахування на позичковий рахунок третьої особи в гривнях або в доларах, а третя особа зобов’язалась повернути суму кредиту у передбаченому даним договором порядку та строки та сплатити проценти за користування кредитом у встановленому розмірі та строках;

- третя особа всупереч умовам Генерального договору та Додаткового договору №1, отримавши кошти у тимчасове користування не виконала взятих на себе договірних зобов’язань щодо сплати процентів за користування кредитом. Зазначена обставина є підставою для відмови Банк в односторонньому порядку від договору, в тому числі від усіх додаткових договорів, що має наслідком дострокове, протягом 30 робочих днів від дня отримання третьою собою відповідної письмової вимоги кредитора, повернення кредиту, сплати процентів та/або комісії, а також можливої неустойки за всіма чинними додатковими договорами. Після чого Генеральний договір, в тому числі відповідні додаткові договори вважаються розірваними згідно п. 4.2.1 Генерального договору;

- з 06.01.2009 третьою особою було припинено обслуговування по сплаті процентів, а з 06.04.2009 третьою особою було припинено обслуговування кредиту;

- ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 року №28/118-Б було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «МС ОЙЛ КАРД». Банком було надано до Господарського суду м. Києва заяву з кредиторськими вимогами;

- станом на 19.01.2010 заборгованість третьої особи становить 11 859 582,80 грн. і 5 676 000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 19.01.2010 (8,0012 гривень за 1 долар США) складає 45 414 811,20 грн., неповернутої суми кредиту, а також 3130929,90 грн. і 1151694,61 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 19.01.2010 (8,0012 гривень за 1 долар США) складає 9 214 938,91 грн. несплачених відсотків за користування кредитом.

- у забезпечення виконання зобов'язань по Генеральному договору та додатковому договору №1 між Банком та ТОВ «СВС»було укладено Іпотечний договір № 26/1-08/08 (з майновим поручителем) від 07.04.2008 (далі –Іпотечний договір), згідно з яким ТОВ «СВС»передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,1810 га (цільове призначення - будівництво, експлуатація та обслуговування автозаправочної станції), кадастровий номер 8000000000:78:128:0007, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Семена Скляренка, №4;

- відповідно до п. 4.1 Іпотечного договору у разі порушення Основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки;

- крім того, пунктом 4.3. Іпотечного договору встановлено, що у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, початком процедури припинення (реорганізації або ліквідації) Позичальника та/або Іпотекодавця Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання Основного зобов'язання для задоволення вимог, що випливають з основного зобов'язання;

- таким чином, у Банку є право задоволення своїх вимог щодо погашення заборгованості третьої особи за Генеральним договором та додатковим договором №1 до нього за рахунок предмету іпотеки.

ТОВ «СВС»не визнало позовних вимог посилаючись на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарському суді, оскільки між сторонами, згідно з п. 5.2 Іпотечного договору, було укладено третейську угоду, відповідно до якої сторони домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків. Зазначена обставина є підставою для припинення провадження у справі відповідно до п. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом проти зупинення провадження у справі заперечував посилаючись на те, що п. 5.2. іпотечного договору є нікчемним, оскільки суперечить п. ч. 2 ст. 1, пунктам 7,11 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», а також Закону України «Про іпотеку». В той же час, нікчемність третейської угоди не тягне за собою нікчемність основного договору - Іпотечного договору.

16.06.2010 ТОВ «СВС»подано зустрічну позовну заву про визнання Іпотечного договору недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), яка була прийнята судом до розгляду разом з первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що в момент укладення Іпотечного договору сторонами не було додержано вимоги встановлені частиною 1 статті 203 ЦК України, оскільки Іпотечний договір суперечить ч. 4 ст. 3, ч. 2 ст. 7 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку».

Позивач за первісним позовом зустрічні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що сторонами при укладенні Іпотечного договору були в повному обсязі дотримані норми законодавства щодо змісту іпотечних договорів та порядку їх укладення.

У судовому засіданні 31.03.2010 представник третьої особи надав суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов’язаної з нею справи про банкрутство ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»№28/118-б.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, заслухавши думку представника позивача за первісним позовом, який проти задоволення даного клопотання заперечував, суд відмовив у задоволенні останнього з підстав його необґрунтованості, оскільки відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, однак суд вбачає за можливе розглянути дану справу до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва №28/118-б.

19.04.2010 ТОВ «СВС»було подано суду клопотання про колегіальний розгляд справи в задоволенні якого ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 було відмовлено.

У судовому засіданні 16.06.2010 судом було замінено позивача за первісним позовом Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

23.06.2010 до суду надійшло клопотання Банку про припинення провадження у справі про визнання іпотечного договору недійсним на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України, оскільки п. 5.2 Іпотечного договору сторони визначили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків.

Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні, суд визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 6.1 Іпотечного договору всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у зв’язку з укладенням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про третейські суди»до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 6 цього Закону встановлена підвідомчість справ третейським судам. Так, відповідно до цієї норми, в редакції статті, що діяла на момент укладання Іпотечного договору, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Таким чином, станом на момент укладання Іпотечного договору, і, відповідно, закріплення у ньому пункту 6.1, зазначені у останньому положення відповідали вимогам чинного на той час законодавства.

Разом з тим, частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди»доповнено новим пунктом 7 згідно із Законом України від 05.03.2009 № 1076-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів». Останній закон був опублікований вперше у газеті «Урядовий кур’єр»31.03.2009. З цієї дати набув чинності пункт 7 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди»(у чинній редакції на момент подання первісного позову до суду та на день винесення рішення) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (пункт 7 частини 1).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»нерухоме майно (нерухомість) це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, починаючи з 31.03.2009 справи у спорах щодо нерухомого майна перестали бути підвідомчі третейським судам. Відтак, зазначене в пункті 6.1 Іпотечного договору третейське застереження не може бути виконане, а тому даний спір відповідно до статей 1, 12 ГПК України підлягає вирішенню у господарських судах України.

Таким чином, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі.

05.07.2010 відповідачем за первісним позовом було подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 07.07.2010.

При розгляді клопотань про відкладення розгляду справи суд зауважує, що:

- частиною 3 статті 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;

Те, що ТОВ «СВС»неодноразово заявляючи різноманітні клопотання які пов’язані з відкладанням розгляду даної справи, у тому числі клопотання про призначення колегіальний розгляд справи, свідчить про навмисне затягування з боку ТОВ «СВС»»строків розгляду справи по суті та розцінюється судом, як зловживання процесуальними правами, наданими учасникам судового процесу нормами чинного законодавства, що є недопустимим.

Згідно з статтею 77 ГПК України господарський суд має право відкласти розгляд справи, за наявністю підстав передбачених у даній статті, лише у межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу.

Відкладення розгляду даної справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку.

Суд відзначає, що розгляд даної справи неодноразово вже відкладався, а ТОВ «СВС»у разі наявності наміру надати обґрунтовані заперечення на позовну заяву чи додаткові докази, мав можливість їх надати у письмовій формі як у судових засіданнях так і через канцелярію суду до дати судового засідання.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2008 між Банком (Кредитор) та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»(Позичальник) було укладено Генеральний договір №06-10/110 про здійснення кредитування, відповідно до п. 1 розділу «Основні положення»якого Кредитор зобов’язується надавати Позичальнику грошові кошти в гривнях та/або доларах США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, в межах загального ліміту в сумі 39500000 грн. а позичальник зобов’язується повернути кредит у строки/терміни та в порядку, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових договорах. Але у будь-якому разі не більше 15% річних за кредитом, отриманому у гривнях та ставка Libor + 9,25% річних за кредитом, отриманому в доларах США (де Libor – це плаваюча процентна ставка для кредитів терміном до 12-ти місяців і фактично є Лондонською міжбанківською ставкою по депозитах у доларах США, що оприлюднюється), а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначених Тарифами на послуги п наданню кредитів, що містяться у Додатку №1 до цього договору, який є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 3 розділу «основні положення»Генерального договору кредитування за цим договором здійснюється протягом періоду з 07.04.2008 до 06.04.2013, на підстав укладених між сторонами додаткових договорів. Конкретні умови кредитування, а саме: валюта, сума, мета та строк кредиту (кінцевий термін погашення кредиту), розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту, форма та спосіб надання кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід’ємною частиною цього договору (п. 4 розділу «основні положення»).

26.05.2008, 30.05.2008 та 01.12.2008 між Банком та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»були укладені договори про внесення змін до Генерального договору, відповідно до яких сторонами збільшувались процентні ставки за користування кредитом. Так, відповідно внесених змін, ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»зобов’язалось сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі визначеному у додаткових договорах, але в будь-якому разі, не більше:

- 27% річних по всіх траншах кредиту, отриманих у гривнях;

- 20% річних по траншах кредиту. Отриманих в доларах США.

Пунктом 2.1 Генерального договору передбачено, що надання кредиту за цим договором здійснюється в межах ліміту кредитування за такими формами кредитування:

- шляхом надання разових кредитів;

- шляхом надання не відновлювальної та/або відновлювальної кредитної лінії, в тому числі мультивалютних, за якими кредит може надаватися як однією сумою, так і окремими частинами (траншами);

- шляхом надання кредиту за овердрафтом як класичним, так і у формі овердрафтної (кредитної) лінії. Та чи інша форма кредитування зазначається у відповідних додаткових договорах.

Відповідно до п. 3.3.6 Генерального договору Позичальник зобов'язаний повертати кредитору кредит відповідно до строків, встановлених у відповідних додаткових договорах, але, в будь-якому разі, кредит має бути повністю та остаточно повернутий не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування.

07.04.2008 між Банком (Кредитор) та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»(позичальник) було укладено додатковий договір №1 про надання відновлювальної кредитної лінії в рамках Генерального договору, відповідно до якого Кредитор зобов’язується протягом періоду з 07.04.2008 до 06.05.2009 надавати позичальнику грошові кошти з метою поповнення оборотних коштів в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 39500000 грн. (включно) шляхом їх перерахування на позичковий рахунок Позичальника №20623400751481 в гривнях, №20623400751481 в доларах США, Надання кредиту в межах суми вищевказаного ліміту може здійснюватись як однією сумою так і окремими частинами (траншами) (п. 1.1). Погашення кредиту може здійснюватись в будь-який банківський день протягом вказаного періоду надання кредиту, але кредит має бути повністю погашений в сумі фактичної заборгованості в термін до 06.04.2009 (включно) (п.1.2). У разі одержання кредиту в сумі максимального ліміту заборгованості подальше надання кредиту можливе лише за умови його погашення у відповідній сумі (п. 1.3).

На виконання умов Генерального договору та Додаткового договору №1 Банком ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»були надані кредити в межах загального ліміту у розмірі 5676000,00 доларів США та 11859582,80 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку ТОВ «МС ОЙЛ КАРД», які містяться в матеріалах справи.

Факт отримання кредиту у зазначених сумах, належним чином доведений та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»і ТОВ «СВС»не оспорений.

Всупереч договірним умовам, ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»не виконало належним чином своїх зобов’язань щодо повернення наданих йому кредитних кошти. Заборгованість ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»становить 11859582,80 грн. та 5676000 доларів США.

Згідно з п. 1.4 Додаткового договору №1 позичальник зобов’язався сплачувати Кредитору проценти в розмірі 15% річних за кредитом, отриманому у гривнях, та ставка Libor + 9,25% річних за кредитом, отриманому в доларах США, порядок нарахування та сплати яких визначаються в Генеральному договорі, а також комісії, перелік, розмір та порядок сплати яких міститься в Додатку №1 до Генерального договору.

Відповідно до п. 1.5 Додаткового договору №1 сторони погодили, що сплата процентів здійснюється Позичальником у валюті кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця починаючи з наступного від місяця надання кредиту, а також в кінцевий термін погашення кредиту, визначений у додатковому договорі (в день дострокового повернення кредиту у терміни передбачені Генеральним договором) на відповідні рахунки відкриті у гривнях та доларах США.

Відповідно до п. 2 Додаткового договору № 1 даний додатковий договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками сторін та скріплення відбитками печаток та діє до повного виконання зобов’язань, що з нього випливають.

Пунктом 2.6 Генерального договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється Кредитором у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в кінцевий термін повернення кредиту, визначений в додатковому договорі (в день дострокового повернення кредиту у передбачених цим договором випадках), за методом «факт/360», де «факт»- це фактича кількість днів, за яку здійснюється нарахування процентів, а «360»- умовна кількість днів у році, на суму фактичної заборгованості за кедитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

24.04.2008 між Банком та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» було укладено Договір про внесення змін №1 до Додаткового договору №1, відповідно до якого процентна ставка по наданому траншу кредиту 24.04.2008 в сумі 400000 доларів США в рамках максимального ліміту заборгованості встановлюється на рівні - 12,5% річних.

07.05.2008 між Банком та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» було укладено Договір про внесення змін №2 до Додаткового договору №1, відповідно до якого процентна ставка по наданому траншу кредиту 07.05.2008 в сумі 400000 доларів США в рамках максимального ліміту заборгованості встановлюється на рівні - 12,5% річних.

13.05.2008 між Банком та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» було укладено Договір про внесення змін №3 до Додаткового договору №1, відповідно до якого процентна ставка по наданому траншу кредиту 13.05.2008 в сумі 650000 доларів США в рамках максимального ліміту заборгованості встановлюється на рівні - 12,5% річних.

01.12.2008 між Банком та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» було укладено Договір про внесення змін до Додаткового договору №1, відповідно до якого сторони домовились про наступне: з дати укладення цього договору (01.12.2008) встановити розмір процентних ставок за Додатковим договором №1 в розмірі 22% річних за кредитом, отриманим у гривнях та 15% річних за кредитом, отриманим в доларах США. Зазначений розмір процентних ставок встановлюється на строк 3 місяці по 28.02.2009. Надалі розмір процентних ставок підлягає перегляду кредитором кожні наступні 3 місяці в порядку та на умовах, встановлених Генеральним договором.

Всупереч договірним умовам, ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»не виконало свої зобов’язань щодо сплати за користування кредитом у встановленому розмірі та строках.

Відповідно до п. 2.14 Генерального договору у разі порушення Позичальником умов п.п. 3.3.3. цього Договору, згідно з яким ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»зобов’язалося щомісячно проводити через свої поточні рахунки, відкриті у Банку, не меншу 80% всіх своїх розрахунків, нарахування процентів за кредитом здійснюється в розмірі процентної ставки, встановленої відповідним додатковим договором, збільшеної на 1% річних.

Згідно з п. 3 Договору про внесення змін до Генерального договору від 01.12.2008, п. 2.14. Генерального договору викладено у новій редакції: «У разі порушення позичальником умов п.п. 3.3.3. цього Договору, нарахування процентів за кредитом здійснюється в розмірі процентної ставки, встановленої відповідним додатковим договором на поточний трьохмісячний період, збільшеної на 3 пункти».

Таким чином, Банком було підвищено процентну ставку за користування кредитом на підставі п. 2.14 Генерального договору.

Відповідно до розрахунку Банку, заборгованість ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»по процентам за користування кредитом, отриманому у гривнях, є 3130929,90 грн. та заборгованість за користування кредитом, отриманому у доларах США - 1151694,61 доларів США.

Відповідач за первісним позовом (ТОВ «СВС») та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»не заперечували проти розміру нарахованих відсотків за користування кредитом. Таким чином, заборгованість ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»по процентах за користування кредитом становить 3130929,90 грн. за користування кредитом, отриманому у гривнях, та 1151694,61 доларів США за користування кредитом, отриманому у доларах США.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Станом на момент розгляду справи, ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»не було виконано своїх зобов’язань за Генеральним договором та Додатковим договором №1 до нього. Тобто, ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»було порушено умови Генерального договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Відповідно до статті 1048 цього ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до статті 1053 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.3.7 Генерального договору, Позичальник на вимогу Кредитора у випадках, передбачених цим договором (пунктами 2.12.3, 3.2.2, 3.2.4, 5.4.) достроково, протягом 30 робочих днів від дня отримання відповідної вимоги Кредитора, зобов’язаний повернути Кредит, сплатити проценти та/або комісії, а також: можливу неустойку (штраф, пеню) за усіма чинними додатковими договорами.

Відповідно до п. 3.2.4. Генерального договору, у разі порушення Позичальником протягом більше 30 днів обов'язків визначених п. 3.3. цього договору; порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір, спрямований на забезпечення вимог Кредитора за цим договором відповідно до п. 7 основних положень цього Договору, Кредитор має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору, в тому числі від усіх додаткових договорів, що має наслідком дострокове, протягом 30 робочих днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, повернення кредиту, сплата процентів та/або комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) за всіма чинними додатковими договорами, після чого цей договір, в тому числі відповідні додаткові договори вважаються розірваними.

Таким чином, у Банка виникло право достроково розірвати Генеральний договір та вимагати повернення кредиту та виконання ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»інших зобов’язань за Генеральним договором.

23.03.2009 Банком було направлено Позичальнику вимогу про усунення порушень та виконання порушених зобов'язань перед банком, передбачених Генеральним договором протягом тридцяти днів, з дня отримання вимоги. Зазначена вимог було одержана ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»24.04.2009, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишена без відповіді.

Крім того, 06.04.2009 настав строк повернення кредиту та сплати процентів за користування ним згідно Додаткового договору №1 до Генерального договору.

Отже у ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»настав обов’язок повернути суму наданого йому кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

У забезпечення виконання ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» зобов’язань за Генеральним договором, між Банком (Іпотекодержатель) та ТОВ «СВС»(Іпотекодавець) 07.04.2008 було укладено Іпотечний договір №26/І-08/08, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим № 3250. Відповідно до Іпотечного договору ТОВ «СВС»передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,1810 га (цільове призначення - будівництво, експлуатація та обслуговування автозаправної станції), кадастровий номер 8000000000:78:128:0007, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Семена Скляренка, №4 (предмет іпотеки). Вартість предмета іпотеки за згадою сторін встановлено у розмірі 5050000 грн., що за офіційним курсом (1 долар США = 5,05 грн.) становить еквівалент 1000000 доларів США (п. 1.2 Іпотечного договору).

Відповідно до п. 2.4.3 Іпотечного договору у разі порушення Іпотекодавцем основного зобов’язання, Іпотекодержатель (Банк) має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 1.4. Іпотечного договору під основним зобов’язанням, що забезпечується предметом іпотеки, розуміється:

- зобов’язання ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»(Позичальник) щодо повернення в повному обсязі всіх траншів кредиту, наданих йому за Генеральним договором у межах ліміту кредитування в сумі 39500000 грн. (включно), з порядком повернення передбаченим Генеральним договором, з кінцевим терміном до якого має бути повністю повернена вся заборгованість за кредитом не пізніше 06.05.2013 (включно), або достроково у випадках передбачених Генеральним договором та/або договорами, що забезпечують виконання зобов’язань за Генеральним договором та/або чинним законодавством (п.1.4.1.);

- зобов’язання ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»(Позичальник) щодо сплати процентів за користування кредитом за Генеральним договором в порядку, передбаченому Генеральним договором, та розмірі, що визначатиметься у додаткових договорах, але у будь-якому разі, не більше встановлених Генеральним договором розмірах, а також сплачувати проценти у передбаченому розмірі та порядку, що визначені Генеральним договором (п. 1.4.2);

- зобов’язання ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»(Позичальник) сплачувати проценти у розі їх зміни на підставі обставин, визначених Генеральним договором;

- сплати Позичальником можливої неустойки (пені та/або штрафів) у розмірі, в строки та в порядку, що визначені Генеральним договором;

- зобов’язання ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»щодо сплати Іпотекодавцем можливої неустойки у розмірі, в строки та порядку, що визначені цим договором;

- відшкодування витрат Іпотекодержателю, пов’язаних з пред’явленням вимог за основним зобов’язанням, та збитків завданих порушенням Іпотекодавцем та/або Позичальником невиконанням основного зобов’язання, а також вимоги іпотекодателя, що випливають з основного зобов’язання.

У той же час, відповідно до п. 1.5 Іпотечного договору у разі внесення змін до Генерального договору без внесення відповідних змін до Іпотечного договору, які будуть:

- зменшувати розмір основного зобов’язання та/або переносити кінцевий термін повернення кредиту –іпотека предмета іпотеки за Іпотечним договором не припиняється, при цьому буде вважатися, що такою іпотекою забезпечується виконання основного зобов’язання з урахуванням таких змін та/або доповнень до Генерального договору (п. 1.5.1 Іпотечного договору);

- збільшувати розмір основного зобов’язання - іпотека предмета іпотеки за цим договором не припиняється, при цьому буде вважатися, що такою іпотекою забезпечується виконання основного зобов’язання в розмірі, вказаному в п. 1.4.1 Іпотечного договору, тобто зобов’язання ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»щодо повернення в повному обсязі всіх траншів кредиту, наданих йому за Генеральним договором у межах ліміту кредитування в сумі 39500000 грн. (включно), з порядком повернення передбаченим Генеральним договором, з кінцевим терміном до якого має бути повністю повернена вся заборгованість за кредитом не пізніше 06.05.2013 (включно), або достроково у випадках передбачених Генеральним договором та/або договорами, що забезпечують виконання зобов’язань за Генеральним договором та/або чинним законодавством (п. 1.5.2 Іпотечного договору);

- змінювати інші умови Генерального договору, ніж вказані в п. п. .1.5.1., 1.5.2. цього Договору, - іпотека предмету іпотеки за цим договором не припиняється, при цьому буде вважатись, що такою іпотекою забезпечується виконання основного зобов'язання з урахування таких змін та/або доповнень до Генерального Договору (п. 1.5.3 Іпотечного договору).

Судом встановлено, що згідно з укладеними між Банком та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»договорами про внесення змін від 26.05.2008, 30.05.2008 та 01.12.2008, а також договором про внесення змін до Додаткового договору №1 було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом згідно з Генеральним договором. Сторонами не надано доказів повідомлення ТОВ «СВС»про внесення змін до Генерального договору щодо розміру (збільшення) основного зобов’язання.

Банком та ТОВ «СВС»не укладались будь-яких зміни та доповнень до п. 1.5 Іпотечного договору щодо збільшення ліміту кредитування за Генеральним договором у разі збільшення основного зобов’язання. Таким чином, відповідно до приписів п. 5.1 Іпотечного договору іпотекою забезпечені лише зобов’язання ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»щодо повернення в повному обсязі всіх траншів кредиту, наданих йому за Генеральним договором у межах ліміту кредитування в сумі 39500000 грн. (включно), з порядком повернення передбаченим Генеральним договором, з кінцевим терміном до якого має бути повністю повернена вся заборгованість за кредитом не пізніше 06.05.2013 (включно), або достроково у випадках передбачених Генеральним договором та/або договорами, що забезпечують виконання зобов’язань за Генеральним договором та/або чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.1 Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення основного зобов’язання.

23.03.2009 Банком було направлено ТОВ «СВС», як Іпотекодавцю, вимогу про усунення порушень та виконання порушених зобов'язань перед Банком, передбачених Генеральним договором протягом тридцяти днів, з дня отримання вимоги. Відповіді на зазначений лист вимогу Банк не отримав. Заборгованість ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»за Генеральним договором та Додатковим договором №1 не погашена.

Крім того, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання для задоволення вимог, що випливають з основного зобов’язання у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом, початку процедури припинення (реорганізації або ліквідації) Позичальника або Іпотекодавця (п.4.3 Іпотечного договору).

24.03.2009 ухвалою Господарського суду м. Києва №28/118-Б було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «МС ОЙЛ КАРД».

Таким чином, у Банку виникло право задоволення своїх вимог щодо погашення заборгованості ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»за Генеральним договором та Додатковим договором №1 до нього за рахунок звернення стягнення на предмету іпотеки лише щодо стягнення заборгованості ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»за кредитом у сумі, яка становить 5676000 доларів США та 11859582,80 грн., в межах загального ліміту у розмірі 39500000 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 575 ЦК України визначено, що Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Пунктом 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (у тому числи земельна ділянка), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, а саме у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки..

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною 1 статті 139 Земельного кодексу України у разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Пунктом 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене суд визнає обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованості ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» за Генеральним договором та Додатковим договором №1 до нього щодо повернення кредитом у сумі, яка становить 5676000,00 доларів США та 11859582,80 грн., в межах загального ліміту у розмірі 39500000 грн.

Частиною 2 статті 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Статтею 189 ГК України зазначено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання (пункт 1). Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (пункт 3).

Положеннями частини 2 статті 198 ГК України передбачено, що грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Аналогічні положення містяться й у частинах 1, 3 статті 533 ЦК України.

Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Стаття 1 Закону України «Про Національний банк України»встановлює, що офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Судом встановлено, що заборгованість ТОВ «МС ОЙЛ КАРД»за Генеральним договором щодо повернення кредиту становить 5676000,00 доларів США, у еквіваленті станом на 07.07.2010 складає 44888078,40 грн. (за офіційним курсом НБУ http://www.bank.gov.ua станом 07.07.2010 100 доларів США дорівнює 790,84 грн.).

Оскільки відповідно до п. 1.5.2 та п. 1.4.1 Іпотечного договору вимоги Банку, що забезпечені іпотекою, обмежені лімітом кредитування в сумі до 39500000 грн. (включно), то вимоги банку можуть бути забезпечені лише в межах ліміту кредитування, а саме 39500000 грн.

Як убачається з позовних вимог, Банк просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах з початковою вартістю предмета іпотеки встановленою за згодою сторін у п. 1.2 Іпотечного договору, що становить 5050000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку»реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження,передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що продаж предмета застави повинен відбуватися шляхом проведення публічних торгів, із початковою ціною реалізації предмета іпотеки в сумі 5050000 грн. та направлення коштів отриманих від цієї реалізації на погашення заборгованості за Генеральним договором та Додатковим договором №1 до нього укладеного між Банком та ТОВ «МС ОЙЛ КАРД».

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

ТОВ «СВС»звернувся до суду з зустрічною позовною вимогою про визнання іпотечного договору недійсним обґрунтовуючи її тим, що в момент укладення Іпотечного договору сторонами не було додержано вимоги встановлені частиною 1 статті 203 ЦК України, оскільки Іпотечний договір суперечить ч. 4 ст. 3, ч. 2 ст. 7 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку».

Суд не погоджується з твердження ТОВ «СВС» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки Іпотечний договір є правочином, тому для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Іпотека, як один із видів забезпечення виконання зобов'язань регулюється спеціальними нормами, визначеними Законом України "Про іпотеку" по відношенню до якого норми, встановлені ЦК України та Законом України "По заставу" тощо є загальними нормами.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку»законодавством визначено порядок укладення договору іпотеки.

Так, зокрема, відповідно до п.2 ч. 1 зазначеної статті Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Судом встановлено, що сторонами під час укладання Іпотечного договору № були в повному обсязі дотримані норми законодавства, щодо змісту іпотечних договорів та порядку їх укладання, а саме іпотечний договір був укладений в письмовій формі, був нотаріально посвідчений та містить всі необхідні істотні умови такі як найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (статті 1, 7 Іпотечного договору); зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (пункти 1.1 - 1.5.3 Іпотечного договору); опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації (пункти 1.1., 1.1.1.,1.6.10. Іпотечного договору); посилання на видачу заставної або її відсутність (пункт 1.13. Іпотечного договору).

Таким чином, посилання ТОВ «СВС»на відсутність у Іпотечному договорі посилання на зміст та розмір основного зобов'язання, є безпідставними оскільки зазначені посилання містяться у п. 1.4 Іпотечного договору.

Посилання ТОВ «СВС»на п. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», щодо забезпечене Іпотечним договором виконання зобов'язання на підставі договору, що не набрав чинності є необґрунтованим.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскаржуваним Іпотечним договором забезпечуються зобов’язання щодо виникають на підставі Генерального договору, який за своєю суттю є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 7.3 Генерального двору, сторонами погоджено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання, уповноваженими на те представниками сторін та скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Таким чином, у даному випадку норми ч. 2 ст. 1046 ЦК України, що регулюють відносини позики не можуть застосовуватись, оскільки інше випливає із суті Генерального договору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

ТОВ «СВС»не доведено тих обставин на які він посилається в обґрунтування свої позовної вимоги щодо визнання Іпотечного договору недійсним.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином вимога позивача про визнання недійсним Іпотечного договору не підлягає задоволенню, оскільки немає підстав передбачених ЦК України, при наявності яких правочин може бути визнаний недійсним.

Крім того, послання ТОВ «СВС»на непідсудність спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки господарським судам є безпідставним.

Відповідно до п. 6.1 Іпотечного договору всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у зв’язку з укладенням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди»(у чинній редакції на момент подання первісного позову до суду та на день винесення рішення) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (пункт 7 частини 1).

Як вже зазначалося судом, справи у спорах щодо нерухомого майна починаючи з 31.03.2009 перестали бути підвідомчі третейським судам. Відтак, зазначене в пункті 6.1 Іпотечного договору третейське застереження не може бути виконане, а тому даний спір відповідно до статей 1, 12 ГПК України підлягає вирішенню у господарських судах України.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»задовольнити.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №26/І-08/08 від 07.04.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 21-б, код ЄДРПОУ 31927977), а саме земельну ділянку, загальною площею 0,1810 га (цільове призначення - будівництво, експлуатація та обслуговування автозаправної станції), кадастровий номер 8000000000:78:128:0007, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Семена Скляренка, №4, шляхом проведення публічних земельних торгів, та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 101, код ЄДРПОУ 32527593) за Генеральним договором №06-10/110 про здійснення кредитування від 07.04.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 101, код ЄДРПОУ 32527593), забезпеченої предметом іпотеки в розмір 39500000 (тридцяти дев’яти мільйонів п’ятсот тисяч гривень).

3. Встановити початкову ціну вказаного предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 5050000 (п’ять мільйонів п’ятдесят тисяч) гривень.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС»відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 21-б, код ЄДРПОУ 31927977) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 29.07.2010