Рішення № 10633232, 27.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.10 р.                     Справа № 7/105                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції м. Донецьк

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Ронсаль Євгенія Олександрівна м. Донецьк

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бердик В’ячеслав Олександрович м. Ніжин

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний підприємець Горзуєв Андрій Михайлович с.Щітки

Предмет спору: стягнення 17661, 00 грн.

За участю представників:

від позивача: Грибенюк Ю.В. - довір.

від відповідача: Козак В.І.-довір.

від третіх осіб: не з’явились.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА Страхування” м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Оранта” м.Київ в особі Донецької дирекції м. Донецьк про стягнення 17661, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 05.10.2009р.; пояснення Ронсаль Є.О. від 05.10.2009р.; посвідчення водія та копію паспорта - Ронсаль Є.О.; довідку відділу з обслуговування адміністративної території м.Донецька та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області №5086 від 06.10.2009р.; постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.11.2009р. №3-2543/09; договір добровільного страхування наземного транспорту №3455-а/09 від 05.08.2009р.; страховий акт №3455-а/09 До-1 від 22.10.2009р.; заяву Ронсаль Є.О. №1009/09 від 16.10.2009р.; розрахунок суми страхового відшкодування від 16.10.2009р.; платіжне доручення №1563 від 27.10.2009р. на суму 18171, 00 грн.; висновок спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження №1226 від 14.10.2009р.; ремонтну калькуляцію від 26.10.2009р. №1115; протокол огляду транспортного засобу від 08.10.2009р.; ремонтну калькуляцію №378 від 12.10.2009р.; рахунок на оплату №0000002064 від 12.10.2009р. на суму 18555, 00 грн.; поліси обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8078820 від 09.02.2009р., №ВВ/8800804 від 22.05.2009р.; претензію №240/10 від 09.03.2010р. на суму 18171, 00 грн.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.03.2010р. та поштову квитанцію №6365 від 11.03.2010р.; акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 05.10.2009р.

Заявою від 27.07.2010р. позивач зазначив, що згідно правоустановчих документів повним найменуванням відповідача є Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції м. Донецьк.

У відзиві від 14.06.2010р. відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що власником застрахованого транспортного засобу та стороною за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Горзуєв А.М., а у справі відсутні докази того, що Бердик В.О. керував автомобілем на законних підставах.

В подальшому, після представлення позивачем додаткових документів, відповідач у відзиві на позов від 26.07.2010р., який підписаний директором Донецької обласної дирекції ВАТ „НАСК „Оранта” та у судовому засіданні 27.07.2010р. позовні вимоги визнав.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.05.2010р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ронсаль Євгенію Олександрівну м.Донецьк та Бердика В’ячеслава Олександровича м.Ніжин Чернігівської області на стороні відповідача.

У клопотаннях від 06.06.2010р., від 25.06.2010р. третя особа – Бердик В.О. просить розглянути справу без його участі та зобов’язати ухвалою суду позивача направити третій особі копію позовної заяви. Клопотання в частині зобов’язання направлення копії позову позивачем залишені без задоволення, оскільки позивача вже було зобов’язано вчити вищевказані дії в ухвалі суду від 26.04.2010р., а також на той факт, що в матеріалах справи містяться докази направлення позову на адресу Бердика О.В.

У клопотаннях від 14.06.2010р., від 14.06.2010р. третя особа – Ронсаль Є.О. просить судові засідання призначені на 14.06.2010р., на 01.07.2010р. провести без її участі. Клопотання розглянуто та задоволено судом.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.06.2010р. до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного підприємця Горзуєва Андрія Михайловича с.Щітки.

Третя особа – ПП Горзуєв А.М. у жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, пояснень по суті спору не представив.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-2543/09 про притягнення до адміністративної відповідальності Бердика В’ячеслава Олександровича за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, відповідно до ухвали господарського суду від 26.04.2010р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

02.10.2009р. біля 10:30 год. в м. Донецьку пот вул.Будьонного сталася дорожньо-транспортна пригода – зіткнення автомобіля „DAF” д/н АВ9657АІ (далі по тексту Даф), під керуванням автомобіля Бердика В’ячеслава Олександровича та автомобіля „Hyundai Getz” д/н АВ9657АІ (далі по тексту Хюндай), під керуванням Ронсаль Євгенії Олександрівни.

Згідно протоколу серії АН №116034 від 02.10.2009р. про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення БердикомВ.О. пункту 10.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до цього ж протоколу, матеріали передані до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.11.2009р. про притягнення до адміністративної відповідальності Бердика В.О. (15.09.1979р. народження) за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення БердикаВ.О. притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді 340,00 грн. штрафу на користь Держави.

Між позивачем та Ронсаль Є.О., яка є власником автомобіля Хюндай, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №3455-а/09 До від 05.08.2009р. (далі по тексту – Договір).

Пунктом 16 Договору передбачено, що він діє до 04.08.2010р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Хюндай був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі ТЗ0 та іншим майном, вказаним у розділах 5,6 цього Договору (пункт 4 Договору).

Страховим випадком (страховим ризиком), у тому числі, є збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) – будь-якого пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. У цьому випадку розмір франшизи складає 0,5% від страхової суми або 384,00 грн. (пункти 12.2, 22.2 Договору).

Порядок та умови виплати страхового відшкодування визначені розділом 27 Договору.

При пошкоджені ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п.27.11 Договору). В окремих випадках за згодою страховика та страхувальника, розмір збитків може визначатись на підставі авто товарознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи повноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати на їх заміні на нові. При пошкоджені ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 12 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому, розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче та зазначених у розділі 17 Договору умов: „на базі авторизованої СТО” та „на базі СТО на вибір страховика” порядок розміру визначення суми збитків вказано у пунктах 27.11.1 та 27.11.2 (пункти 27.10-27.11 Договору).

Пунктом 17 Договору визначено умови виплати страхового відшкодування як „на базі СТО на вибір страховика”.

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 25 та 26 Договору.

Відповідно до рахунку на оплату №0000002064 від 12.10.2009р., вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля Хюндай у загальному розмірі (37 найменувань робіт та товару) склала 18555, 00 грн.

Відповідно до страхового акта №3455-а/09 До-1 від 22.10.2009р. та розрахунку суми страхового відшкодування від 16.10.2009р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП, склала 18171, 00 грн. (18555,00 грн. сума по рахунку СТО мінус 384,00 грн. сума франшизи за Договором).

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №3455-а/09 До від 05.08.2009р. та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 16.10.2009р. №1009/09 позивач зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором в розмірі 18171, 00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №1563 від 27.10.2009р.

Враховуючи вищенаведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до відповідача із претензією №240/10 від 09.03.2010р., в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.03.2010р. та поштової квитанції №6365 від 11.03.2010р.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування відповідачем, позивач звернувся до суду та просить стягнути 17661, 00 грн. (за мінусом суми франшизи в розмірі 510 грн., яка на момент розгляду справи є сплаченою) у примусовому порядку.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.11.2009р. №3-2543/09, вбачається, що ДТП сталося саме з вини третьої особи – Бердика В.О.

Відповідно до матеріалів справи, Бердик В.О., керуючи автомобілем Даф скоїв зіткнення з автомобілем Хюндай, порушивши п.10.1 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному зв’язку з виникненням зіткнення транспортних засобів – автомобіля Даф та Хюндай.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між власником автомобіля Даф Горзуєвим Андрієм Михайловичем та Відкритим акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Оранта” укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8800804 від 22.05.2009р. (далі по тексту Поліс).

Відповідно до п.5 Полісу, особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за цим Полісом є Горзуєв Андрій Михайлович.

Згідно п.3 Полісу, його строк дії встановлений з 22.05.2009р. по 21.05.2010р. включно.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що учасником спірної ДТП є БердикВ.О., який водночас не є власником автомобіля Даф, проте керування транспортним засобом Даф здійснював під час виконання своїх трудових обов’язків на підставі трудового договору між працівником і фізичною особою від 13.01.2009р., укладеним між Горзуєвим А.М. та Бердиком В.О., на підставі довіреностей №364 від 13.02.2008р. та №365 від 13.02.2008р.

Отже, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення обох представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що під час настання ДТП Бердик В.О. керував автомобілем Даф на законних підставах.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25000, 00 грн. із франшизою 510, 00 грн. (п.2 Полісу).

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач по справі є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи та не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)          якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)          якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування” в особі Донецької філії, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №3455-а/09 До від 05.08.2009р., перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 17 661, 00 грн. (з урахуванням зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи в розмірі 510 грн. за Полісом, яка на момент розгляду справи вже сплачена).

З огляду на вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а з відповідача підлягає стягненню сума завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 17 661, 00 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Оранта” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції м. Донецьк (адреса юр.особи: 01032, м.Кимїв, вул.Жилянська, 75, ЄДРПОУ 00034186; (адреса Донецької дирекції:83086, м.Донецьк, вул.Кобозєва, б.12), ЄДРПОУ 33546329; р/р 26508150377061, Донецька обласна філія Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк (адреса юр.особи: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, б.8, ЄДРПОУ 20474912; (адреса Донецької філії: 83050, м.Донецьк, вул.Університетська, 55), ЄДРПОУ 25773619; р/р 2650059 в „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 17661, 00 грн., 176, 61 грн. – державне мито, 236, 00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.          

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя