Рішення № 10633166, 02.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

02.08.2010Справа №2-22/3642-2010 За позовом – Фізичної особи – підприємця Золотарьова Олександра Олександровича, м. Саки, вул. Іванової, 3 (гуртожиток) кімната 73

до відповідача – ТОВ «Ольга», Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 31/85

про визнання дійсним договору та визнання права власності

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Балабаненко І.А., представник, дов нот № 1020 від 02.08.2010 року

від відповідача - не з'явився

Обставини справи:

Позивач – Фізична особа – підприємець Золотарьов О.О. звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Ольга», просить суд визнати дійсними договори купівлі-продажу № 1 та № 2 літніх будиночків від 06.07.2006 року, укладені між фізичною особою - підприємцем Золотарьовим Олександром Олександровичем та ТОВ «Ольга»; визнати за фізичною особою - підприємцем Золотарьовим Олександром Олександровичем право власності на двоповерховий літній будиночок № 6 у секторі 13 по вул. Морській 4 в м. Саки, площею 54,5 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м.; визнати за фізичною особою - підприємцем Золотарьовим Олександром Олександровичем право власності на двоповерховий літній будиночок № 7 в секторі 13 по вул. Морській 4 в м. Саки, площею 54,5 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладених між сторонами правочинів, чим, в свою чергу, порушує набуте право власності позивача на придбане майно.

28.07.2010 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив, що просить суд розглянути справу без його участі у зв’язку з неможливість забезпечити явку представника в судове засідання, з позовними вимогами згоден, але не має можливості нотаріально посвідчити укладені з позивачем правочини.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

06.07.2006 року між ТОВ «Ольга» та фізичною особою-підприємцем Золотарьовим О.О. було укладено договори купівлі-продажу за № 1 та № 2 літних будиночків.

Предметом вказаних договорів є те, що продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивач), а останній, у свою чергу, прийняти та оплатити вартість об'єктів нерухомості: двоповерхових літніх будиночків № 6 та № 7 в секторі 13 по вул. Морській 4 в м. Саки, площею 54,5 кв.м. кожен, загальною площею 70,8 кв.м. кожен.

В пунктах 2.2 вказаних договорів визначено, що об'єкти нерухомості - літні будиночки № 6 та № 7 є власністю ТОВ «Ольга» згідно договорів купівлі-продажу від 30.09.1995 року за №15 та № 14.

В розділі 4 договорів № 1 та № 2 сторони визначили, що продаж об'єктів здійснюється за 15000,00 грн. кожен, які продавець отримав від покупця повністю після підписання вказаних договорів.

Пунктами 3.1. спірних договорів передбачено, що продавець передає літні будиночки покупцю після здійснення оплати шляхом підписання актів прийому-передачі.

Згідно актів прийому-передачі від 06.07.2006 року об'єкти купівлі-продажу - літні будиночки № 6 та № 7 були передані фізичній особі-підприємцю Золотарьову О.О.

Позивач, листом від 10.07.2006 року звернувся до відповідача із повідомленням про дату посвідчення укладених договорів купівлі - продажу та, визначив нотаріальну контору, в якій буде посвідчено оспорювані договори.

В листі від 14.07.2006 року відповідач повідомив позивача про те, що не зможе з'явитись до нотаріальної контори з причин зайнятості, а також повідомив, що не вважає за доцільне нотаріальне посвідчення спірних договорів та не має фінансової можливості сплати нотаріальні послуги.

Також, сплата вартості майна, що було об'єктом купівлі-продажу підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів за № 21, згідно яких відповідачем було прийнято від позивача за договорами № 1 та № 2 від 06.07.2006 року грошові кошти у загальній сумі 30000,00 грн.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Фат виконання сторонами договорів купівлі-продажу № 1 та № 2 від 06.07.2006 року підтверджується самим фактом передачі майна від відповідача на користь позивача.

Як вказувалось раніше, позивачем у повному обсязі було сплачено вартість придбаних об’єктів нерухомого майна, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів за № 21, згідно яких відповідачем було прийнято від позивача за договорами № 1 та № 2 від 06.07.2006 року грошові кошти у загальній сумі 30000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що, у розумінні ст. 180 Господарського кодексу України, сторонами були виконані всі істотні умови спірних договорів щодо передачі об’єктів купівлі – продажу та сплати їх вартості.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем, під час розгляду даної справи, не було надано суду належних доказів вжиття заходів або вчинення дій, спрямованих на нотаріальне посвідчення укладених договорів купівлі – продажу за №№ 1, 2 від 06.07.2006 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладених з позивачем договорів купівлі – продажу від 06.07.2006 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Суд підкреслює, що сказана позиція підтримується Вищим господарським судом України, що відображено в постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2010 року у справі № 2-29/3034-2009, постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 року у справі № 2-8/2768.1-2009.

Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору порушує права позивача на належне користування придбаним майном.

Частиною 1 статті 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із пунктом 5 статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Отже, виходячи зі змісту вищенаведеного, враховуючи те, що відповідачем порушується право власності позивача на придбані об’єкти, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02 серпня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.           Визнати дійсними договір купівлі-продажу № 1 літнього будиночку від 06.07.2006 року, укладений між фізичною особою - підприємцем Золотарьовим Олександром Олександровичем (м. Саки, вул. Іванової, 3 (гуртожиток) кімната 73, ІІН 2686116450) та ТОВ «Ольга» (Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 31/85, ЄДРПОУ 19433144).

3.          Визнати дійсними договір купівлі-продажу № 2 літнього будиночку від 06.07.2006 року, укладений між фізичною особою - підприємцем Золотарьовим Олександром Олександровичем (м. Саки, вул. Іванової, 3 (гуртожиток) кімната 73, ІІН 2686116450) та ТОВ «Ольга» (Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 31/85, ЄДРПОУ 19433144).

4.          Визнати за фізичною особою - підприємцем Золотарьовим Олександром Олександровичем (м. Саки, вул. Іванової, 3 (гуртожиток) кімната 73, ІІН 2686116450) право власності на двоповерховий літній будиночок № 6 у секторі 13 по вул. Морській 4 в м. Саки, площею 54,5 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м.

5.          Визнати за фізичною особою - підприємцем Золотарьовим Олександром Олександровичем (м. Саки, вул. Іванової, 3 (гуртожиток) кімната 73, ІІН 2686116450) право власності на двоповерховий літній будиночок № 7 в секторі 13 по вул. Морській 4 в м. Саки, площею 54,5 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м.

6.          Стягнути з ТОВ «Ольга» (Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 31/85, ЄДРПОУ 19433144, банківські реквізити невідомі) на користь фізичної особи - підприємця Золотарьова Олександра Олександровича (м. Саки, вул. Іванової, 3 (гуртожиток) кімната 73, ІІН 2686116450) 187,00 грн. державного мита.

7.          Стягнути з ТОВ «Ольга» (Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 31/85, ЄДРПОУ 19433144, банківські реквізити невідомі) на користь фізичної особи - підприємця Золотарьова Олександра Олександровича (м. Саки, вул. Іванової, 3 (гуртожиток) кімната 73, ІІН 2686116450) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

8.          Видати накази після набрання рішенням чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.