Постанова № 10632877, 22.07.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 липня 2010 р. № 11/188-пн-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя

Судді:Борденюк Є.М.

Могил С.К.,

Капацин Н.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МК Трейдінг"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2010 року у справі № 06/3050 господарського суду Черкаської області

за позовомТОВ "Сеса-Трейд"

доТОВ "МК Трейдінг"

простягнення 82 608, 10 грн.,

за участю у судовому засіданні представників

позивача :Новиков К.О.,

відповідача:Плесюк О.С.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16 лютого 2010 року частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сеса-Трейд", стягнуто з ТОВ "МК Трейдінг" 70020, 24 грн. боргу, 1260, 36 грн. інфляційних, 258,27 грн. річних, 715,39 грн. витрат по сплаті держмита, 204,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Щодо решти позовних вимог в сумі 11069,23 грн. провадження у справі припинено. Зобов’язано ТОВ "МК Трейдінг" повернути ТОВ "Сеса-Трейд" 104 піддона вартістю 3120,00 грн.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2010 року рішення місцевого суду змінено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій посилається на те, що строк оплати отриманого від позивача товару не настав, відтак, суди всупереч приписам ст. 530 ЦК України, необґрунтовано стягнули суму боргу та відповідні нарахування. За результатом касаційного перегляду скаржник просить судові рішення скасувати та відмовити в позові.

Переглянувши в касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами, позивач передав, а відповідач прийняв товар (безалкогольні напої) згідно з видатковими накладними №Ч1-Ч000346, №Х1-Ч000247, №Х1-Ч000248, №Х1-Ч000249 від 18.03.2009, всього на суму 70020,24 грн. на 104 піддонах вартістю 3120 грн.

Зазначені накладні містять найменування постачальника і одержувача, назву товару, ціну, підписи осіб, що передав та отримав товар, засвідчені печатками позивача і відповідача.

В накладних зазначено також "Підстава Договір № Х-00000007 від 01.01.2009", проте, судами обох інстанцій встановлено, що поставка товару здійснювалася за усною домовленістю сторін, а Договір № Х-00000007 від 01.01.2009 між сторонами спору не укладався.

Встановивши наведені обставини, судами враховано, що згідно зі ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення , за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Апеляційним господарським судом зазначено про помилковість висновку щодо форми вчинення правочину, з огляду на те, що зобов’язання з оплати отриманого товару не підлягало виконанню відповідачем у момент вчинення такого правочину, відтак, укладені між сторонами спору правочини у вигляді оформлених видаткових накладних не можуть вважатися такими, що вчинені усно.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що за своєю правовою природою сторони уклали договори купівлі-продажу, про що зазначили у видаткових накладних - "Умова продажу", а також підтверджується податковими накладними, оформлення яких вимагається законодавством у разі відчуження продажу товарно-матеріальних цінностей.

У зв’язку з відсутністю довіреності та повноважень на укладення договору у представника відповідача, який підписав накладні та отримав товар, апеляційним судом досліджено та встановлено подальше схвалення відповідачем письмових правочинів у формі видаткових накладних. Зокрема, дії відповідача, направлені на схвалення цих правочинів, полягають у наданні до органів державної податкової служби "Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за травень 2009 року, де у розділі ІІ. Податковий кредит (позиція 18) зазначено серед постачальників - позивача за період –"03.2009" на відповідну суму поставки без ПДВ. Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що відповідач визнав факт отримання товару за вказаними видатковими накладними.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відхиляючи доводи відповідача про ненастання строку оплати отриманого товару, апеляційний суд зазначив, що норми ч. 1 ст. 692 ЦК України є спеціальними щодо встановлення строку оплати товару за договором купівлі-продажу по відношенню до ст. 530 ЦК України, яка є загальною нормою, що встановлює строк виконання зобов’язань.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що у видаткових накладних зазначено: "Умова продажу Товарний кредит 21 (днів)", суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про погодження сторонами умови оплати товару шляхом надання відповідачу відстрочення на 21 день з дати отримання товару. Зважаючи на це, апеляційний суд вказав про помилковість визначення місцевим судом строку виконання грошового зобов’язання відповідачем (покупцем) в залежності від пред’явлення позивачем вимог (претензій) згідно зі ст. 530 ЦК України, та водночас зазначив, що це не вплинуло на правильність рішення в цій частині.

Крім того, встановивши, що строк оплати отриманого відповідачем згідно з накладними товару закінчився 8 квітня 2009 року, апеляційним судом застосовано положення ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суму, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення оплати.

Разом з цим, дослідивши позовні вимоги про зобов’язання відповідача повернути 104 піддони, судом апеляційної інстанції встановлено, що у видаткових накладних зазначено "Тара зворотна "Європіддони", всього 104 піддони (26х4 накладні) вартістю 3 120 грн. (780х4), що свідчить про зобов’язання відповідача повернути отриману з товаром тару.

При цьому, апеляційним судом зазначено, що згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У видаткових накладних не встановлено строк повернення тари (піддонів). Проте, строк виконання зобов’язання може встановлюватися актами законодавства. Згідно з п.4 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання в Україні, затверджених наказом Міндержресурсів від 16 червня 1992 року № 15, засоби упаковки багаторазового використання підлягають поверненню у 30-денний строк.

Посилаючись на зазначене, апеляційний суд спростував висновок суду першої інстанції та аналогічні доводи відповідача щодо невизначеності строку повернення тари, проте, зазначив, що наведена помилка суду не вплинула на правильність результату вирішення спору про задоволення позову в цій частині.

За таких обставин, апеляційний суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача 70020, 24 грн. боргу, 1260, 36 грн. інфляційних та 258, 27 грн. річних, а також про повернення 104 піддонів вартістю 3120 грн.

Разом з цим, переглядаючи рішення місцевого суду щодо припинення провадження в частині стягнення 11069, 23 грн. (пеня, неустойка за прострочення зобов’язання по поверненню тари, частково інфляційні, річні) з посиланням на те, що позивач відмовився від позову в апеляційному порядку, колегія суддів зазначила, що позивач відмовився від вимог про стягнення 7031, 92 грн. пені та 1366, 56 грн. неустойки, всього 8398, 48 грн., з урахуванням чого, змінила судове рішення, оскільки припиненню у зв’язку з відмовою підлягає провадження лише на суму 8398, 48 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду та не приймає до уваги доводи скаржника, які спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, та вичерпними висновками, що містяться в оскарженій постанові. Водночас, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника зводяться до переоцінки наявних серед матеріалів справи доказів на власну користь, і можуть бути розцінені як намагання ухилитись від належного виконання зобов’язань по оплаті отриманого товару.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2010 року у справі № 06/3050 залишити без змін.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.

Судді :Могил С.К.

Капацин Н.В.