Ухвала суду № 1063244, 03.10.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

03.10.07 Справа № 7/196-3189

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Гутверт С.М.

розглянув апеляційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ) від 15.01.07р. №115/10

на постанову господарського суду Тернопільської області від 13.11.2006р.

у справі №7/196-3189

за позовом Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Кременецьцукор», м.Кременець

до Кременецької МДПІ, м.Кременець

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників

від позивача –Кучмак В.З., Помінчук Н.О. –представники (дов. у справі);

від відповідача –Довганюк З.С., Мельник Г.С. - представник (дов. у справі).

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 21.02.07р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.07р. зупинено провадження у цій справі та призначено судово-бухгалтерську експертизу, за наслідками проведення останньої ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.08.07р. поновлено провадження у даній справі.

В судовому засіданні 26.09.07р. оголошувалась перерва до 03.10.07р.

Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась з допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 13.11.2006р. у справі №7/196-3189 (суддя М.С.Станик) задоволено позовні вимоги ЗАТ «Кременецьцукор»до Кременецької МДПІ і визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 25.04.06р. №0000882300/0 та №0000872300/0, прийняті відповідачем, якими позивачу визначено податкові зобов’язання по податку на прибуток в сумі 423750 грн. та 296625 грн. штрафних санкцій, по податку на додану вартість на суму 833 грн. та 416,5 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення №0000891700/0 в частині 3303 грн. по податку з доходів фізичних осіб та 6606 грн. штрафних санкцій.

Постанова суду мотивована ст.19 Конституції України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», п.п.2.3.2 п.2.3 ч.2, п.4.2 п.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р., на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про неправомірне прийняття податковим органом на підставі акту перевірки від 18.04.06р. №009/2300/30917397 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки такий акт не відповідає вимогам чинного законодавства України і не може бути належним доказом, що підтверджує порушення позивачем норм податкового законодавства, зазначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, зокрема, порушень п.3.1 ст.3, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, Кременецька МДПІ оскаржує судове рішення, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, наполягаючи на неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту двічі сум податку на додану вартість згідно однієї податкової накладної, отриманої в жовтні 2005р.; також ЗАТ «Кременецьцукор»зобов’язане було своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, тому виплачуючи суб’єкту підприємницької діяльності Бабину А.Д., в свідоцтві про сплату єдиного податку якого не вказано такий вид діяльності, як транспортні перевезення, доход в сумі 25409,76 грн. за здійснення транспортних перевезень позивачу, останній набув статусу податкового агента.

Крім того, позивачу, на думку апелянта, підставно визначено спірну суму податкового зобов’язання по податку на прибуток, оскільки при здійсненні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів ним повинні були бути враховані не тільки матеріальні складові витрат, але і інші витрати, пов’язані з придбанням запасів.

Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

У запереченні на апеляційну скаргу ЗАТ «Кременецьцукор»не погоджується з доводами апелянта, зазначаючи, що податковий орган не довів належним чином правомірність нарахування позивачу спірних сум податків згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з тих же підстав, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

актом перевірки від 18.04.06р. №009/2300/30917397 «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Кременецьцукор»за період з 01.01.05р. по 31.12.05р.»зафіксовано порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.97р., із змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР), в результаті чого товариством занижено приріст балансової вартості товарів, який включається до складу валових доходів на 1675 тис. грн. (податок на прибуток становить 418,75 тис. грн.) та зайво віднесено на валові витрати витрати виробництва інформаційні, управлінські послуги ЗАТ «Дакор»(пов’язана особа), які не підтверджені розрахунковими, платіжними документами в сумі 20 тис. грн. відповідно до податкової накладної від 30.12.05р. №16 (податок на прибуток становить 5,00 тис. грн.).

Також вищевказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого останнім в жовтні 2005р. двічі включено до податкового кредиту податкову накладну №109 від 10.10.05р. на суму податку на додану вартість 833 грн.; в порушення п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03р. №889-IV (далі Закон №889-IV) позивачем несвоєчасно сплачено та ненараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4621,30 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременецька МДПІ 25.04.06р. прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0000872300/0, яким згідно з п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.9 Закону №283/97-ВР позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток організацій в сумі 720375 грн., з яких 423750 грн. основний платіж та 296625 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0000882300/0, яким згідно з п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1249,50 грн., з яких 833,00 грн. основний платіж та 416,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0000891700/0, яким згідно з п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.1.1 п.9.1 ст.9 Закону №889-IV позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 13863 грн., з яких 4621 грн. основний платіж та 9242 грн. штрафні (фінансові) санкції, яке оскаржується лише в частині нарахування 3303 грн. основного платежу та 6606 грн. штрафних санкцій.

Враховуючи, що в порядку адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень ДПА України в Тернопільській області прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги №8060/10/25-007, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.06р. №0000891700/0 в частині визначеного податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3954 грн., в тому числі 1318 грн. за основним платежем та 2636 грн. штрафних санкцій, позивач зменшив відповідно до ст.22 ГПК України свої позовні вимоги і заявив вимогу про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000891700/0 в частині 3303 грн. основного боргу та 6606 грн. штрафних санкцій, що не враховано апелянтом.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Кременецьцукор»згідно форми, затвердженої наказом ДПА України №244 від 30.06.05р. «Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», ведеться реєстр отриманих та виданих податкових накладних, у якому відсутні дані про податкову накладну №1 від 10.10.05р. на суму податку на додану вартість 833 грн., на підставі якої, як стверджує податковий орган, позивач неправомірно двічі відніс до податкового кредиту у спірному періоді вказану суму податку на додану вартість, чим порушив п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Платник податку на додану вартість зобов'язаний згідно п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР вести реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді ,в якому зазначається порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Дана норма закону зобов'язує платника податку забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру при проведенні документальної перевірки.

Однак, в акті перевірки не вказано жодних порушень до порядку ведення позивачем такого реєстру, а також акт перевірки не містить відомостей про господарську операції та її учасників, в результаті якої видано податкову накладну №109 від 19.10.05р., на підставі якої позивач фактично і сформував податковий кредит.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), (п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Судова колегія, врахувавши вищевикладені норми права та обставини справи, як і суд першої інстанції вважає недоведеним податковим органом факт подвійного включення до податкового кредиту позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 833 грн. по податковій накладній №1 від 10.10.05р., а прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000882300/0 від 25.04.06р. неправомірним.

В ході перевірки перевіряючими виявлено, що позивачем в III-IV кв. 2005р. включено до валових витрат 145526,44 грн., що складають витрати пов'язані з виконанням умов договору №1 укладеного 05.01.2005р., терміном дії до 31.12.05р., між ЗАТ „Кременецьцукор" (замовник) та ЗАТ „Західна компанія „Дакор" (виконавець), відповідно до умов якого виконавець зобов’язувався надати управлінські, інформаційні, консультаційні та інші послуги, а замовник зобов’язувався оплатити надані послуги по акту приймання-передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що виконавець належним чином виконав взяті на себе зобов'язання передбачені умовами такого договору, про що свідчать акти приймання-передачі наданих послуг №5 від 31.01.2005р., №20 від 24.02.2005р., №35 від 05.01.2005р., №50 від 29.04.2005р., №65 від 30.08.2005р., №67 від 30.09.2005р., підписані представниками сторін без заперечень, та податкові накладні на суму 145526,44 грн., в тому числі 24254,41грн. податок на додану вартість, які не визнанні недійсними, а позивач, в свою чергу, здійснив часткову оплату наданих йому послуг в сумі 125526,44грн., в результаті чого станом на 01.01.2006р. за останнім рахувалася заборгованість в сумі 20000 грн., які на думку податкового органу позивач безпідставно відніс до валових витрат у спірному періоді не маючи розрахункового документа про їх оплату.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 даного Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. №996-XIV, із змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону №283/97-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, що сплачують цей податок у складі єдиного податку, є дата фактичного отримання від таких осіб послуг, незалежно від наявності їх оплати (в тому числі часткової або авансової), тому, як вірно стверджується судом першої інстанції, позивач правомірно на підставі вищевказаних актів приймання-передачі, які є підставою для проведення розрахунків, та податкових накладних, які є розрахунковими документами, відніс в III - IV кв. 2005р. до валових витрат 20000 грн. вартості управлінських, інформативних та консультаційних послуг, наданих ЗАТ „Західна компанія „Дакор" згідно договору №1 від 05.01.2005р.

Такий висновок місцевого господарського суду підтверджується і висновком №1505 від 27.06.07р. судово-бухгалтерської експертизи у даній справі, у якому зазначено, що доводи податкового органу про завищення валових витрат виробництва на вартість інформаційних, управлінських послуг, оплачених ЗАТ «Дакор»в сумі 20 тис. грн. відповідно до податкової накладної від 30.12.05р. №16, та донарахування податку на прибуток в сумі 5,0 тис. грн. по цій господарській операції документально не підтверджується.

Також, на думку експерта, не підтверджені документально і твердження податкового органу про заниження ЗАТ «Кременецьцукор»приросту балансової вартості товарів на суму 1675 тис. грн. та донарахування податку на прибуток в сумі 418,75 тис. грн.

Так, актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.5.9 ст.5 Закону №283/97-ВР віднесено до складу валових витрат витрати на оплату транспортних послуг наданих сторонніми організаціями, в наслідок чого ним занижено приріст балансової вартості товарів, який включається до складу валових доходів на 1675,0 тис.грн., зокрема, згідно декларації за 2005 рік включено 12089,7 тис.грн., а необхідно 13764,7 тис.грн.

Причиною неправильного відображення в податковому обліку приросту виробничих запасів, на думку податкового органу, є те, що в розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів у готовій продукції за 2005р. позивачем не розподілено суму транспортно-заготівельних витрат (наданих сторонніми організаціями) на залишок готової продукції - рахунок 26 „Готова продукція" відповідно до Положення (стандартів) бухгалтерського 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246 (затрати на заготівлю, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів на залишок готової продукції).

В спростування таких висновків Кременецької МДПІ, суд першої інстанції, дослідивши акт перевірки, встановив, що в останньому не зазначено первинні документи, на підставі яких зроблено записи у даних бухгалтерського та податкового обліку ЗАТ „Кременецьцукор", не наведено кореспонденцію рахунків господарських операцій, не відображено методики відповідно до якої обраховано, що при складанні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у готовій продукції за 2005 рік не розподілено суму транспортно-заготівельних витрат на залишок готової продукції.

Згідно вимог п.1.6 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, передбачено, що дані наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), (п.5.9 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Зазначене вище дає підстави суду апеляційної інстанції при оцінці наявних в справі доказів з врахування висновків судово-бухгалтерської експертизи вважати неправомірним визначення відповідачем позивачу податку на прибуток в сумі 418,75 тис.грн.

Зі справи вбачається, що 02.09.2005р. між ЗАТ „Кременецьцукор" та СПД Бабин А.Д. укладено договір №24 на перевезення цукрового буряка. На виконання умов договору позивачем в жовтні 2005р. проведено оплату за надані СПД Бабин А.Д. послуги в сумі 25409,76 грн., чого сторонами не заперечується.

Проте, податковий орган стверджує в акті перевірки, що при виконанні цього договору ЗАТ „Кременецьцукор" по відношенню до його виконавця (СПД Бабин А.Д.) виступало податковим агентом, тому позивач, не сплативши податок з фізичних осіб в сумі 3303 грн., порушив вимоги п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №889-IV, яким передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Судом першої інстанції відповідно до наданої йому довідки державного реєстратора №217 від 04.10.06р. з’ясовано, що СПД Бабин А.Д., який уклав з позивачем спірний договір, є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 28.01.2003р., видане Зборівською райдержадміністрацією, відомості про яке занесено до Єдиного державну реєстру з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 226241281, та свідоцтво про сплату єдиного податку №112806 від 01.02.2005р., в графі 3 якого „Вид або види діяльності" зазначено: „Торгово - посередницька торгівля та транспортні вантажні перевезення з 01.09.2005р."

Отже, позивач виплачував СПД Бабин А.Д. вартість наданих послуг згідно договору від 02.09.05р. не як фізичній особі-резиденту, а як суб'єкту підприємницької діяльності, порядок оподаткування якого не регулюється нормами Закону №889-IV.

Платниками податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Закону є резидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, по відношенню до якого податковим агентом є юридична особа чи фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, яка виплачує такий дохід.

Таким чином, вимоги апелянта щодо скасування оскаржуваного рішення суду в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000891700/0 в частині нарахування позивачу 3303 грн. по податку з доходів фізичних осіб та 6606 грн. штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення №0000872300/0 не підлягають задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що акт перевірки не відповідає вимогам п.п.2.3.2 п.2.3 ч.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р., відповідно до якого в акті зазначаються чіткий зміст фактів виявлених порушень чинного законодавства, викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності які мають відношення до фактів виявлених порушень з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку та підтверджують наявність фактів порушення, та п.п.4.2 п.4 цього ж Порядку.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, апелянт повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

З огляду на вище наведені норми законодавства, судова колегія оскаржувану постанову місцевого господарського суду, якою підставно задоволено позовні вимоги, залишає без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –

Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 13.11.06р. у цій справі - без змін.

2. Судові витрати, що складають вартість проведеної судово-бухгалтерської експертизи в сумі 1764 грн. покласти на апелянта, про що місцевому господарському суду видати виконавчий лист.

3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

4. Постанова складена в повному обсязі 08.10.07р.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Г.В. Орищин

суддя Г.Г.Якімець