Рішення № 10631595, 29.07.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.10           Справа № 4/94-10.

За позовом:          Приватного підприємства «Баядєра», м.Горлівка, Донецька область

до відповідача:           Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпера-2008», м.Суми

про стягнення 215749 грн. 60 коп.

СУДДЯ СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі судового засідання Волоховій Н.В.

Представники:

від позивача:          Шевченко В.В., довіреність б/н від 11.03.2010 року

від відповідача:          не з’явився

          У судовому засіданні, що відбулося 01.07.2010р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 29.07.2010р.

          Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 215 749 грн. 60 коп. заборгованості відповідно до договору поставки № 1578 від 16.05.2008 року, з них: 199419 грн. 10 коп. – основного боргу, 10 976 грн. 24 коп. – пені, 5354 грн. 26 коп. – 10 % річних, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачеві та знаходяться на рахунку № 26004101337874 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДР банку 21685166, код ЄДР відповідача 35907184; накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача, яке належить йому на праві власності.

          Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представник відповідача в засідання суду не з’явився, про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином (відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення ухвала суду про порушення провадження у справі від 14.06.2010 року отримана ним 21.06.2010 року), ухвала про відкладення розгляду справи від 01.07.2010 року була також направлена відповідачу та не повернута до суду, доказів поважності причини неприбуття представника в судове засідання суду не надано. За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

          16.06.2008 року між Приватним підприємством «Баядєра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпера-2008» було укладено договір поставки № 1578, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язувався передати а покупець (відповідач) прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання, на умовах визначених цим договором.

          Відповідно п.2.1 договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником (позивачем) та вказується у видаткових накладних.

          Згідно п.4.1. розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом тридцяти календарних днів з дати поставки такої партії.

          На виконання умов договору позивачем здійснювалась поставка відповідачу продукції, що підтверджується видатковими накладними: № 301189 від 14.10.2009 року на суму 92905 грн. 14 коп.; № 303923 від 26.10.2009 року на суму 5579 грн. 04 коп.; № 303924 від 26.10.2009 року на суму 44495 грн. 58 коп.; № 303927 від 26.10.2009 року на суму 20520 грн. 00 коп.; № 303926 від 27.10.2009 року на суму 55311 грн. 12 коп.; № 317213 від 25.12.2009 року на суму 20654 грн. 40 коп.; № 317213 від 25.12.2009 року на суму 4060 грн. 80 коп.; № 318170 від 29.12.2009 року на суму 4445 грн. 28 коп.; № 318728 від 31.12.2009 року на суму 6753 грн. 96 коп.; № 321666 від 16.01.2010 року на суму 17818 грн. 08 коп.

Позивач поставив відповідачу товар, відповідно до видаткових накладних, на загальну суму 272543 грн. 40 коп. Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в розмірі 73124 грн. 30 коп., залишок заборгованості відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 199419 грн. 10 коп.

          Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, оплату за поставлений товар в розмірі 199419 грн. 10 коп. не провів.

Крім того, умовами договору, а саме підпунктом 7.2.1, передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець (відповідач) додатково сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10 % річних від суми заборгованості.

За прострочення платежу відповідачу була нарахована пеня в розмірі 10 976 грн. 24 коп.

Оскільки, пеня в сумі 10 976 грн. 24 коп. нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.. Відповідачу нараховано 5354 грн. 26 коп. – 10% річних, передбачених п.7.2.1 договору.

Відповідач в порушення умов договору поставки № 1578 від 16.06.2008 року, за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, тому на час розгляду справи, заборгованість відповідача становить 215 749 грн. 60 коп., з них: 199419 грн. 10 коп. – основного боргу, 10 976 грн. 24 коп. – пені, 5354 грн. 26 коп. – 10 % річних.

Факт заборгованості відповідача в сумі 215 749 грн. 60 коп. підтверджено матеріалами справи, зокрема видатковими накладними. Відповідач доказів сплати боргу не подав, не подав і аргументованого заперечення вимогам позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачеві та знаходяться на рахунку № 26004101337874 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДР банку 21685166, код ЄДР відповідача 35907184; накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь – якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких засобів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовляє позивачеві у задоволенні клопотання про забезпечення позову, оскільки ним не надано належних доказів в обґрунтування вимог даного клопотання, що можуть свідчити про ускладнення чи неможливість виконання рішення господарського суду по справі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються 2157 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. – 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 66 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпера-2008» (40030, м.Суми, пров. 9-го Травня,10; код 35907184) на користь Приватного підприємства «Баядєра» (84646, Донецька область, м.Горлівка, вул.Озерянівська,2) 199419 грн. 10 коп. – основного боргу, 10 976 грн. 24 коп. – пені, 5354 грн. 26 коп. – 10 % річних, 2157 грн. 50 коп. – витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 О.Ю. СОП‘ЯНЕНКО

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 30.07.2010 року.

Суддя