Рішення № 10631514, 02.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.10 Справа№ 11/114 (2010)

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Галамай О.З.

За позовом: Фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Львів

До відповідача: Благодійного фонду допомоги інвалідам гірських районів Львівської області, м.Львів

Про стягнення заборгованості в розмірі 52981,12грн.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2- представник, довіреність №б/н від 07.06.2010р.

Від відповідача - не з»явився

Сторонам, які беруть участь у справі, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Благодійного фонду допомоги інвалідам гірських районів Львівської області про стягнення 47981грн. 12коп. основного боргу та 5000грн. 00коп. штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2010року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.07.2010р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задоволити. Представник відповідача не зявився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

04.06.2010року між Фізичною особою субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( надалі виконавець) та Благодійним фондом допомоги інвалідам гірських районів Львівської області ( надалі замовник) було укладено Договір про надання послуг з купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобовязувався надавати послуги з купівлі-продажу, а замовник прийняти та оплатити вищевказані послуги відповідно до умов, встановлених в даному Договорі.

Відповідно до п.4.1 договору встановлено, що розрахунок за надані послуги здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця або готівкою на протязі семи банківських днів з моменту надання послуг.

На виконання умов договору позивач поставив та передав у власність відповідача, згідно видаткових накладних № 1,2,3 від 08.06.2010р. та №6 від 09.06.2010р. товар на загальну суму 61814,40грн.

Відповідач за поставку товару розрахувався частково.

Згідно додатку до договору про надання послуг з купівлі-продажу від 04.06.2010р. у вигляді «Зобовязання»станом на 18 червня 2010р. основний борг відповідача становить 48481грн. 12коп. та нараховано штрафні санкції в сумі 5000грн. 00коп.

Відповідно до п.5.5 договору у випадку повного чи часткового невиконання або неналежного виконання зобовязань по цьому договору винна сторона відшкодовує іншій стороні всі збитки, завдані таким невиконанням або неналежним виконанням.

Враховуючи підписане сторонами зобовязання,позовні вимоги про стягнення 48481грн.12коп. та 5000грн. 00коп. штрафних санкцій є обґрунтованими.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, ч.1 ст.611, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст.33,34,43,44,49,75,82,84 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Благодійного фонду допомоги інвалідам гірських районів Львівської області( м.Львів, вул.Левицького 73/2,код ЄДРПОУ 23891602) на користь Фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 48481грн.12коп. основного боргу, 5000грн. 00коп. штрафу, 529грн. 81коп. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя