Рішення № 10631432, 12.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.10                                                                                 Справа № 17/126

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок «ТАЙФУН-2000», м. Харків

до Приватного підприємства «Віва-Луганськ», м. Луганськ

про стягнення 24458 грн. 77 коп.

Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 21082,72 грн., пені у сумі 1988,91 грн., 3% річних у сумі 291,07 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1096,07 грн., за договором поставки №65 від 13.01.2009.

Позивач 21.06.2010 надіслав до канцелярії суду клопотання від 14.06.2010 по справі №17/126, та просить суд розглянути справу за відсутності позивача на підставі наявних в матеріалах справи документах, у зв‘язку з важким матеріальним становищем підприємства позивача. Дане клопотання судом задоволено.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 29.06.2010, 12.07.2010 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «ТАЙФУН-2000»(позивач у справі), як Постачальником, та Приватним підприємством «Віва-Луганськ»(відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір поставки № 65 від 13.01.2009 (далі –Договір).

          Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов’язується передавати у власність Покупця продукти харчування (далі –Товар), а Покупець зобов’язується приймати Товар, оплачувати його, а також реалізовувати, на умовах цього Договору.

Як встановлено в пункті 2.1 Договору, ціна за одиницю Товару встановлюється в Специфікаціях, які є невід’ємними додатками до цього Договору. Ціна Товару включає вартість тари і доставки Товару.

Згідно пункту 2.2 Договору, Покупець зобов’язаний сплатити поставлений Товар впродовж 11 календарних днів з дати постачання Товару, вказаного в п.4.5 Договори.

У пункті 4.5 Договору передбачено, що зобов’язання по постачанню Товару вважаються виконаними з моменту передачі партії Товару представникові Покупця. Датою постачання Товару є дата, вказана у видатковій накладній на постачання Товару.

Стороні у пункті 6.2 Договору встановили, що у разі порушення Покупцем строків оплати Товару, вказаних в пункті 2.2 і п. 5.2.9 Договору, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення по день повного виконання зобов’язання.

Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що поставив відповідачу товар на суму 21612,96 грн. Однак, погашення заборгованості з боку відповідача відбулося часткове на суму 530,24 грн., у зв’язку з чим, на час розгляду справи заборгованість складає 21082,72 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1988,91 грн., 3% річних у сумі 291,07 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1096,07 грн. за періоди згідно наданого розрахунку.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21612,96 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.27-31).

Сторони в Договорі встановили, що Покупець повинен сплатити поставлений товар протягом 11 календарних днів з дати постачання Товару (п. 2.2 Договору).

Однак, відповідач в порушення умов Договору оплату поставленого товару здійснив частково на суму на суму 530,24 грн. за видатковою накладною № 2541 від 11.11.2009, тому на час розгляду справи заборгованість склала 21082,72 грн.

Таким чином, факт наявності боргу в сумі 21082,72 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 1988,91 грн. за період згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 6.2 Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого Товару за кожен день прострочення по день повного виконання зобов’язання.

У зв’язку з викладеним, вимога про стягнення пені у сумі 1988,91 грн. є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 291,07 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1096,07 грн., за період згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 291,07 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1096,07 грн., відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Віва-Луганськ», м. Луганськ, вул. Монтажна, буд. 15-І, код 35844219, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «ТАЙФУН-2000», м. Харків, вул. Клочківська, буд. 339, ідентифікаційний код 34332879, основний борг у сумі 21082,72 грн., пеню у сумі 1988,91 грн., 3% річних у сумі 291,07 грн., інфляційні нарахування у сумі 1096,07 грн.; витрати по оплаті держмита у сумі 244,59 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова