Рішення № 10631371, 01.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" липня 2010 р.Справа № 9/547

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Якобчук О.М. дов. від 18.05.2010р. , адвокат. св-во №2028 від 30.06.2004р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичне" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський фарфоровий завод" (смт.Баранівка)

про стягнення 8502,10 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 8502,10 грн., з яких 6987,44грн. основного боргу, 746,75 грн. пені, 173,98 грн. 3% річних, 593,93 грн. інфляційних нарахувань, 2600,00грн. адвокатських витрат.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором за №09051401 від 14.05.2009р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву, витребуваних ухвалою суду документів не надав, а також не скористався правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про дату та час судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичне" - продавець (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баранівський фарфоровий завод" - покупець (відповідач у справі) договору №09051401 від 14.05.2009р. (а.с. 15-17), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6987,44грн., що підтверджується видатковими накладними: №000005822 від 13.05.2009р., №000005839 від 14.05.2009р., №000005856 від 15.05.2009р. (а.с. 19-21). Факт отримання товару підтверджується довіреністю №00190 від 06.05.2009р.(а.с.22).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до п.п. 5.1 договору, оплата вартості товару проводиться з відстрочкою платежу на 14 календарних днів.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 6987,44грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до розрахунку позивача, перевіреного господарським судом, сума 3% річних складає 173,98грн., а інфляційних нарахувань - 593,93грн.

Що стосується вимоги позивач про стягнення з відповідача 746,75грн. пені, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором №09051401 від 14.05.2009 року сторони не передбачили відповідальність у вигляді пені.

Господарський суд вважає, що сума пені нарахована необґрунтовано виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 343 ГК України, передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

В Роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" роз'яснюється, що з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року (дата опублікування), р о з м і р пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі, при цьому в п.2.1. Роз'яснення вказується, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили к о н к р е т н о г о р о з м і р у відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Як вбачається з умов договору сторони не передбачили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, в т.ч. грошових, у вигляді сплати пені, не визначили конкретний розмір санкцій. При цьому, законодавством України не встановлено обов'язку сплати пені за порушення грошових зобов'язань суб'єктами господарювання по справі за договором купівлі-продажу у разі, якщо розмір пені не визначено в договорі.

Виходячи з вищевикладеного, у позивача не виникло право на нарахування пені у будь-якому розмірі.

Отже, вимога в частині стягнення пені є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 2600,00 грн. адвокатських витрат, що виникли внаслідок порушення відповідачем умов договору, на підставі Договору №23/04-10 від 23.04.2010р. про надання правової допомоги (а.с.35).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №23/04-10 від 23.04.2010р., укладений між ТОВ "Столичне" та Адвокатське об'єднання "Харченко і Партнери", Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності гр.Якобчука Олега Миколайовича №2028, видане 30.06.2004р. (а.с.36), платіжне доручення №266 від 26.05.2010р. про сплату позивачем гонорару в сумі 2600,00грн., згідно договору №23/04-10 від 23.04.2010р.

Пунктом 2.2.2 договору про надання правової допомоги №23/04-10 від 23.04.2010р., для виконання передбачених договором зобов’язань призначено адвоката Якобчука Олега Миколайовича, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2028 від 30.06.2004р.

Згідно пункту 28 Інформаційного листа від 18.03.2008. №01-8/164, п.12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" та в абзаці третьому п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", відповідно до яких у визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката є правомірними, однак їх сума є явно завищеною, тому господарський суд зменшує їх розмір та стягує в сумі 1000,00грн., оскільки враховує час, який міг витратити адвокат на підготовку матеріалів, час, витрачений адвокатом у засіданнях суду та складність справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному розмірі та заперечень проти позову не надав, представник в судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 7755,35 грн. з яких: 6987,44грн. основного боргу, 173,98 грн. 3% річних, 593,93 грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення пені в сумі 746,75 грн. суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявленим позовним вимогам, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 625, 655 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський фарфоровий завод", 12700, Житомирська область, Баранівський район, м.Баранівка, вул. Леніна,55, ідентифікаційний код 05502812

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичне", 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкина,4, ідентифікаційний код 19036396 - 6987,44грн. основного боргу, 173,98 грн. 3% річних, 593,93 грн. інфляційних нарахувань, 1000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 93,04 грн. державного мита та 215,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 746,75 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяАлексєєв М.В.

Дата підписання 05.07.2010р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам