Рішення № 10631343, 22.06.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "22" червня 2010 р. Справа № 18/519

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Білдерпоінт" (м.Львів)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМЗ Щебінь" (смт.Володарськ-Волинський)

про стягнення 24 702,31грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 24702,31грн., з яких: 22600,00грн. - основного боргу, 1747,53грн. - інфляційних, 354,78грн. - 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. В адресованих господарському суду факсограмах позивач повідомив, що заборгованість відповідача станом на 22.06.2010р. не змінилась та складає 22600,00грн., зазначив, що між ТОВ "Будівельна компанія "Білдерпоінт" та ТОВ "ПМЗ Щебінь" інших договірних відносин, крім тих, які склалися на підставі рахунку-фактури на поставку щебеня не було, просить суд розглядати справу без участі повноважного представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала господарського суду Житомирської області від 27.04.2010р. направлялись на юридичну адресу відповідача (зазначену в позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ, відповідно до якого ТОВ "МПЗ Щебінь" зареєстроване за адресою: смт. Володарськ-Волинський, вул. Островського, 2, офіс 9), однак повернута поштовим відділенням з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку ТОВ "Будівельна компанія "Білдерпоінт" у позовній заяві вказав адресу відповідача смт.Володарськ-Волинський, вул.Островського, 2, офіс 9, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи на підставі виставленого ТОВ "ПМЗ Щебінь" (постачальник) рахунку-фактури №2/09 від 11.09.2009р. (а.с.12), яким передбачено здійснення поставки щебеню та відсіву на загальну суму 41977,00грн., ТОВ "Будівельна компанія "Білдерпоінт" (одержувач) здійснило попередню оплату за вказаний товар у розмірі 22600,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №255 від 14.09.2009р., в графі "Призначення платежу" вказавши "оплата за щебінь, згідно рахунку №2/09 від 11.09.2009р.". (а.с.9).

У зв'язку з невиконанням ТОВ "ПМЗ Щебінь" зобов'язання з поставки товару, позивач направив відповідачу вимоги від 03.11.2009р. та від 18.11.2009р. про відмову від товару та повернення коштів у розмірі 22600,00грн. (а.с.8, 15; 18-19). Проте, відповідач товар не поставив і отримані кошти не повернув, не надав також відповіді на претензію.

За вказаних обставин, ТОВ "Будівельна компанія "Білдерпоінт" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "ПМЗ Щебінь" 24702,31грн. заборгованості, з яких: 22600,00грн. - основний борг, 1747,53грн. - інфляційних за період з жовтня 2009р. по 20.04.2010р. та 354,78грн. - 3% річних за період з жовтня 2009р. по 20.04.2010р. (а.с.3).

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з купівлі-продажу товару, а наявність рахунку та платіжних доручень свідчить про укладення договору шляхом обміну відповідними документами.

Приписами ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Слід зазначити, що в рахунку не було визначено як строку поставки, так і строку і обсягу попередньої оплати.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись наведеним позивач і направив відповідачу вимогу, викладену у претензіях №68 від 03.11.2009р. та №75 від 18.11.2009р. (а.с.18-19).

Відповідно до ч.1 ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "ПМЗ Щебінь" поставило позивачу щебінь або виконало вимоги претензій №68 від 03.11.2009р. та №75 від 18.11.2009р. про повернення отриманих коштів на протязі семи календарних днів.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 22600,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 1747,53грн. інфляційних та 354,78грн. 3% річних за період з жовтня 2009р. по 20.04.2010р.

Приписами ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Судом встановлено, що сторони не визначили у рахунку-фактурі термін поставки товару, тому період нарахування 3% річних та інфляційних слід обчислювати з часу пред'явлення претензії, з врахуванням вимог ч.2. ст.530 ЦК України.

Претензія про відмову від товару та повернення коштів направлена відповідачу 05.11.2010р. (а.с.15). Враховуючи семиденний строк, який встановлений ст.530 ЦК України, та 3 дні поштового обігу, суд вважає, що 3% річних та інфляційні слід нараховувати з 16.11.2009р. по 20.04.2010р.

За таких обставин суд самостійно нараховує 3% річних з 16.11.2009р. по 20.04.2010р., згідно наступного розрахунку:

22600,00грн. (сума боргу) х 3% х 156 (кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у 2010р.) = 289,78грн.

Таким чином розмір 3% річних, що підлягає до стягнення складає 289,78грн. В частині стягнення 65,00грн. (354,78грн. - 289,78грн.) суд відмовляє.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 1747,53грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується н е н а к о ж н у д а т у м і с я ц я, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку індексу інфляції (а.с.3) позивач не врахував вказані рекомендації Верховного Суду України, у зв'язку з чим нарахував індекс інфляції з урахуванням жовтня та листопада місяця 2009року, тоді як нарахування інфляційних мало проводитись з грудня 2009 року.

Таким чином, з врахуванням Рекомендацій ВСУ №62-97р від 03.04.1997р., суд, виходячи з суми основного боргу, самостійно обраховує інфляційні:

- за період з 16 листопада 2009р. по 20.04.2010р. згідно наступного розрахунку: 22600,00грн. (сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції за грудень 2009р.) х 101,8% (індекс інфляції за січень 2010р.) х 101,9% (індекс інфляції за лютий 2010р.) х 100,9% (індекс інфляції за березень 2010р.) - 22600,00грн.=1267,82грн.

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 479,71грн. інфляційних.

Приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заперечень проти позову та доказів повернення коштів станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 24157,60грн., з яких: 22600,00грн. основного боргу, 289,78грн. 3 % річних та 1267,82грн. інфляційних.

Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 65,00грн. 3% річних та 479,71грн. інфляційних.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно розміру обґрунтовано заявлених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.11, 509, 530, 625, 665, 655, 663, 693 ЦК України, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМЗ Щебінь" (смт.Володарськ-Волинський, вул.Островського, 2, офіс 9, код ЄДРПОУ 35854049)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Білдерпоінт" (м.Львів, вул.Сихівська, 7, кв.60, код ЄДРПОУ 35943421):

- 22600,00грн. основного боргу;

- 289,78грн. 3 % річних;

- 1267,82грн. інфляційних;

- 241,58грн. витрат по сплаті державного мита;

- 230,96грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 65,00грн. 3% річних та 479,71грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 ,3- сторонам