Рішення № 10631340, 22.06.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "22" червня 2010 р. Справа № 18/443

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальова Н.М., довіреність від 08.04.2010р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Блиск" (м.Житомир)

до Приватного малого підприємства "Слава-V" (м.Житомир)

про стягнення 82283,16грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 22.06.2010р.),

Спір розглядається у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за погодженням сторін відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 87605,55грн., з яких: 80122,45грн. основного боргу, 6113,34грн. інфляційних нарахувань, 1369,76грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 82283,16грн., з яких: 75254,69грн. основного боргу, 5741,93грн. інфляційних нарахувань, 1286,54грн. 3% річних.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 82283,16грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, на виконання вимог ухвали господарського суду від 20.05.2010р. надав для огляду оригінали видаткових накладних №ТОВ-000081 від 27.06.2007р., №ТОВ-000069 від 30.05.2007р. та довіреностей на отримання матеріальних цінностей; довідку, відповідно до якої сума основного боргу станом на 21.06.2010р. не змінилась та складає 75254,69грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвали господарського суду Житомирської області від 12.04.2010р. та 20.05.2010р. направлялись на юридичну адресу відповідача (зазначену в позовній заяві та довідці, виданій Головним управлінням статистики у Житомирській області на запит Господарського суду Житомирської області, відповідно до якої Приватне мале підприємство "Слава-V" зареєстроване за адресою: м.Житомир, вул.Московська,11), однак повернуті поштовим відділенням з відміткою "За зазначеною адресою немає".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Блиск" у позовній заяві вказав адресу відповідача м.Житомир, вул.Московська,11; на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Блиск" (позивач) передав ПМП "Слава-V" (відповідач) будівельні матеріали на загальну суму 80122,45грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними №ТОВ-000081 від 27.06.2007р., №ТОВ-000069 від 30.05.2007р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії ЯНД №859303 від 30.05.2007р., серії ЯНД №859305 від 05.06.2007р. , виданих на ім'я Кварчия В.М. (а.с.9-13).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 75254,69грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, між сторонами існують правовідносини з купівлі-продажу товару, які оформлені видатковими накладними, сума боргу за якими становить 75254,69грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У даному випадку сторонами у видаткових накладних не визначили строк оплати.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу від 04.09.2009р. про сплату заборгованості, проте останній залишив її без відповіді та задоволення (а.с.8).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар не провів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 75254,69грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 5741,93грн. інфляційних та 1286,54грн. 3% річних за період з 16 вересня 2009р. по 08 квітня 2010р.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Судом встановлено, що видаткові накладні не містять дати проведення розрахунків, тому період нарахування штрафних санкцій слід обчислювати з часу пред'явлення претензії, з врахуванням вимог ч.2. ст.530 ЦК України.

Претензія про сплату суми боргу отримана відповідачем 09.09.2009р. (а.с.8). Враховуючи семиденний строк, який встановлений ст. 530 ЦК України, суд вважає, що 3% річних слід нараховувати з 17.09.2009р. по 08.04.2010р. (день пред'явлення позову до суду).

За таких обставин суд самостійно нараховує 3% річних з 17.09.2009р. по 08.04.2010р., згідно наступного розрахунку:

75254,69грн. (сума боргу) х 3% х 204 (кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у 2010р.)=1261,80грн.

Таким чином розмір 3% річних, що підлягає до стягнення складає 1261,80грн. В частині стягнення 24,74грн. суд відмовляє.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 5741,93грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується н е н а к о ж н у д а т у м і с я ц я, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку індексу інфляції (а.с.27) позивач не врахував вказані рекомендації Верховного Суду України, у зв'язку з чим нарахував індекс інфляції з урахуванням вересня місяця 2009року, тоді як нарахування інфляційних мало проводитись з жовтня 2009 року.

Таким чином, з врахуванням Рекомендацій ВСУ №62-97р від 03.04.1997р., суд, виходячи з суми основного боргу, самостійно обраховує інфляційні:

- за період з жовтня 2009р. по лютий 2010р. згідно наступного розрахунку: 75254,69грн. (сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції за жовтень 2009р.) х 101,1% (індекс інфляції за листопад 2009р.) х 100,9% (індекс інфляції за грудень 2009р.) х 101,8% (індекс інфляції за січень 2010р.) х 101,9% (індекс інфляції за лютий 2010р.)-75254,69грн.=5095,89грн.

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 646,04грн. інфляційних.

Приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати заборгованості станом на час розгляду справи не надав, розрахунок річних та інфляційних не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 81612,38грн., з яких: 75254,69грн. основного боргу, 1261,80грн. 3 % річних та 5095,89грн. інфляційних.

Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 24,74грн. 3% річних та 646,04грн. інфляційних.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно розміру обґрунтовано заявлених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі до ст. 193 ГК України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 639, 692, ЦК України, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Слава-V" (м.Житомир, вул.Московська,11, ідентифікаційний код 13560367)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми Блиск" ( м. Житомир, вул.Гречко, 11, ідентифікаційний код 22063857)

- 75254,69грн. основного боргу;

- 1261,80грн. 3 % річних;

- 5095,89грн. інфляційних;

- 816,12грн. витрат по сплаті державного мита;

- 234,08грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 24,74грн. 3% річних та 646,04грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 1 - в справу 2,3 - сторонам