Ухвала суду № 10631331, 28.07.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                  УХВАЛА

"28" липня 2010 р. Справа № 01/85-38 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Українські макарони-Львів”, м. Львів

до приватного підприємства “Волинь-продукт”, м. Луцьк

про стягнення 5661,19 грн.,

                                                                                           Суддя Якушева І.О.

за участю представників:

від позивача: Кузик Б.Ю. (довір. № 139 від 29.06.2010р.)

від відповідача: Колтонюк Ю.В. (довір. від 24.06.2010р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 5661,19 грн., з них: 3479,21 грн. заборгованості за переданий на підставі договору з дилером про співробітництво і довгострокові поставки б/н від 1.08.2009р. товар, 1905,38 грн. пені за період з 5.09.2009р. по 15.04.2009р., 278,84 грн. процентів річних за цей же період.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав.

Відповідач в письмових поясненнях від 30.06.2010р. (а.с.33-34), представник відповідача в судовому засіданні факту наявності заборгованості перед позивачем на суму 3479,21 грн., факту порушення строків оплати не заперечує, проте просить провадження у справі припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що у ТзОВ “Торговий дім Українські макарони-Львів” перед ПП “Волинь-продукт” станом на 1.06.2010 р. рахується заборгованість у розмірі 10 000 гривень за договором про надання послуг № 1/08-ВО від 03 серпня 2009 року. В порядку ст.601 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України ПП «Волинь-продукт” було надіслано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 5 661,19 грн., тобто на суму боргу у даній справі.

Позивач 9.07.2010р. надіслав до суду заперечення на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.46) та клопотання за вих. №141 від 7.07.2010р. про визнання недійсним одностороннього правочину ПП “Волинь-продукт” від 29.06.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 5 661,19 грн. та у зв’язку з цим просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача від 30.06.2010р. про припинення провадження у справі у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав клопотання про визнання недійсним одностороннього правочину ПП “Волинь-продукт” від 29.06.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 5 661,19 грн., заперечує проти припинення провадження у справі, посилаючись на відсутність підписаних між сторонами актів приймання-передачі, передбачених договором про надання послуг № 1/08-ВО від 3.08.2009р.

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні було оголошено перерву до 17 год. 30 хв. для витребування у відповідача та огляду судом оригіналу договору про надання послуг № 1/08-ВО від 3.08.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

встановив:

1.08.2009р. між сторонами у справі було укладено договір з дилером про співробітництво і довгострокові поставки б/н, згідно з п.1.1. якого ТзОВ “Торговий дім Українські макарони-Львів” (компанія) зобов’язалось поставляти ПП “Волинь-продукт” (дилер) протягом терміну дії та на умовах цього договору, а дилер зобов’язався отримувати за плату товари та здійснювати подальший продаж товарів на території області, від власного імені та за власний рахунок відповідно до погоджених сторонами умов.

Пунктом 5.2. договору відповідач зобов’язувався провести повний розрахунок за отриману партію товару відповідно до накладної на отриману партію протягом 30 календарних днів з моменту приймання ним зазначеної партії від позивача, якщо інше не буде встановлено додатковою письмовою угодою сторін ( в тому числі шляхом встановлення сторонами в накладній іншого терміну розрахунків в накладній на поставку товару в залежності від товарної групи, обсягів продаж дилером товарі та інших обставин).

Доказів на підтвердження укладення між сторонами додаткових письмових угод до договору від 1.08.2009р. не подано.

На виконання умов договору б/н від 1.08.2009р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 89677,89 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-КУм-100597 від 4.08.2009р., № РН-КУм-100641 від 4.08.2009р.

У зазначених видаткових накладних строків розрахунків за товар не вказано.

Відповідач зобов’язання щодо оплати товару виконав частково –на суму 86198,68 грн.

З огляду на викладене, залишок заборгованості відповідача на момент розгляду справи складає 3479,21 грн.

Крім цього, звертаючись з позовом до судуё позивач за порушення строків виконання відповідачем зобов’язання по оплаті вартості товару, просить стягнути з відповідача 1905,38 грн. пені, 278,84 грн. процентів річних.

В процесі судового розгляду відповідач факту отримання товару за видатковими накладними № РН-КУм-100597 від 4.08.2009р., № РН-КУм-100641 від 4.08.2009р., факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем на суму 3479,21 грн. та факту порушення строків оплати не заперечує, проте стверджує про відсутність предмету спору, наявність підстав для припинення провадження у справі в цілому, посилаючись на те, що у ТзОВ “Торговий дім Українські макарони-Львів” перед ПП “Волинь-продукт” станом на 1.06.2010р. рахувалась заборгованість в розмірі 10 000 грн. за договором про надання послуг № 1/08-ВО від 3.08.2009 року.

Як зазначає відповідач, ним в порядку ст.601 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України було надіслано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 5 661,19 грн., тобто на суму, що складає ціну позову у даній справі.

Позивач на зарахування не погоджується, подав заперечення на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.46) та клопотання за вих. №141 від 7.07.2010р. про визнання недійсним одностороннього правочину ПП “Волинь-продукт” від 29.06.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 5 661,19 грн. (а.с.44-45).

У відповідності із ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З наведеного випливає, що зарахування є одностороннім правочином, для якого достатньо заяви однієї сторони, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Як передбачено ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до листа ВАСУ від 01.07.1996 року N 01-8/241 припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

В розумінні статті 601 Цивільного кодексу України необхідною умовою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є те, щоб за обома вимогами вже настав строк виконання, оскільки неможливо пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог не допускається: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, статтею 602 Цивільного кодексу України не передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог за вищевикладених обставин.

З огляду на викладене, при наявності умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України, зарахування можливе.

          3.08.2009р. між сторонами у справі було укладено договір №1/08-ВО, згідно з умовами якого замовник - ТзОВ “Торговий дім Українські макарони-Львів” доручив, а виконавець - ПП “Волинь-продукт” взяв зобов’язання надати замовнику маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці товару в торговій мережі виконавця, а замовник –прийняти такі послуги та оплатити їх відповідно до умов договору ( в судовому засіданні було оглянуто і приєднано до матеріалів справи витребуваний у відповідача оригінал цього договору).

          Доказів на підтвердження визнання цього договору недійсним суду не подано.

          Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Згідно із п.п.2.3.1. п.2.3. договору №1/08-ВО від 3.08.2009р. замовник зобов’язувався оплатити виконання виконавцем послуг у розмірі та у строки, визначені цим договором.

          За змістом п.3.1. договору №1/08-ВО від 3.08.2009р. замовник, тобто ТзОВ “Торговий дім Українські макарони-Львів” зобов’язався сплатити на користь виконавця грошові кошти в розмірі 10000 грн. на протязі 5-ти місяців після закінчення строку дії даного договору.

          Пунктом 3.2. договору №1/08-ВО від 3.08.2009р. визначено, що послуги, передбачені цим договором , вважаються належним чином виконаними зі сторони виконавця, якщо протягом 3-ох днів після закінчення строку дії даного договору директору виконавця зі сторони замовника не будуть особисто вручені претензії щодо якості наданих послуг.

          Як зазначено в п.6.1. договору №1/08-ВО від 3.08.2009р. він діє з моменту його підписання і до 31.12.2009р.

          Оскільки доказів, які б свідчили про вручення замовником директору виконавця претензій щодо якості наданих послуг протягом 3-ох днів після закінчення строку дії договору №1/08-ВО від 3.08.2009р., позивачем не подано, то, враховуючи умову п.3.2. договору №1/08-ВО від 3.08.2009р., слід вважати, що послуги, передбачені цим договором, виконані ПП “Волинь-продукт” належним чином, а враховуючи положення п.3.1. договору №1/08-ВО від 3.08.2009р., 1.06.2010р. настав строк виконання зобов’язання ТзОВ “Торговий дім Українські макарони-Львів” оплатити послуги за цим договором.

          Як вбачається із змісту договору №1/08-ВО від 3.08.2009р. його умовами не передбачено підписання між сторонами актів приймання-передачі послуг.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що послуги відповідачем не надавались, строк виконання зобов’язання з оплати за договором №1/08-ВО від 3.08.2009р. не настав, оскільки між сторонами не було підписано актів приймання-передачі чи інших первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарської операції.

Аналіз правовідносин, що виникли між сторонами у справі, з приводу виконання ними зобов’язань за договорами б/н від 1.08.2009р. та №1/08-ВО від 3.08.2009р., дозволяє дійти висновку про те, що зустрічні вимоги, які виникли у сторін за цими договорами, є однорідними, оскільки в обох випадках кожна із сторін виступає як кредитором, так і боржником, строк виконання обох вимог настав.

Враховуючи наведене, в даному випадку наявні умови, передбачені ст.601 ЦК України, для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача та визнання одностороннього правочину про зарахування недійсним.

Беручи до уваги положення ст.601 ЦК України про те, що у випадку зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання припиняється, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3479,21 грн. заборгованості за переданий на підставі договору з дилером про співробітництво і довгострокові поставки б/н від 1.08.2009р. товар, 1905,38 грн. пені, 278,84 грн. процентів річних, а всього на суму 5661,19 грн., на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню у зв’язку із припиненням на цю суму зобов’язання відповідача перед позивачем зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, який не сплатив у строки, визначені договором б/н від 1.08.2009р. вартості товару, та звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог вже під час судового розгляду, на нього відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.601 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в:

          1. Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Українські макарони-Львів” до приватного підприємства “Волинь-продукт” про стягнення 5661 грн. 19 коп. п р и п и н и т и.

2. Стягнути з приватного підприємства “Волинь- продукт” (м. Луцьк, пр. Молоді, 14/17, п/р 26000321907395 у Луцькій філії ВАТ ВТБ Банк, МФО 303473, код ЄДРПОУ 36180941) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Українські макарони-Львів” (м. Львів, вул. Городоцька, 367А, п/р 26006301076030 у Львівській філії АКБ «Форум», МФО 322948, код ЄДРПОУ 32409400) 102 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                                    І.О.Якушева