Рішення № 10631295, 22.07.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2010 р. Справа № 1/79-91 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Таксосервіс"           до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз"

          про розірвання договору оренди №02 від 01.01.2002 року

                    Суддя Гончар М.М.

          Представники сторін:

          від позивача: Тучинський О.І. - директор, Книш С.В., довір. від 03.06.2010 року

          від відповідача: Щербюк О.Ю., довір. від 13.07.2010 року

14.07.2010 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 20.07.2010 року для надання можливості відповідачу для ознайомлення з долученими позивачем додатковими документами.

          20.07.2010 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 22.07.2010 року для надання відповідачу можливості ознайомлення з додатковими поясненнями позивача по справі.          

          Суть спору: позивач - відкрите акціонерне товариство "Таксосервіс" просить суд розірвати договір оренди приміщень №02 від 01.01.2002 року, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз", просить суд зобов'язати відповідача звільнити орендовані приміщення, розташовані за адресою : м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1 та передати вказані приміщення ВАТ "Таксосервіс".

Позовні вимоги мотивує тим, що:

- відповідач без жодних договорів незаконно користується земельною ділянкою, на якій знаходяться об'єкти оренди, а також користується земельною ділянкою, яка прилягає до приміщення профілакторію по ремонту в розмірі 1719 кв.м. та використовується орендарем з метою міжрейсового відстою автобусів орендаря;

- відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні спірного правочину в розумінні п. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, посилається на відсутність прибутку від здавання в оренду власного майна, на те, що розмір орендної плати, закладений при укладенні спірного договору, не відповідає дійсному розміру орендної плати на даний час, та розміру орендної плати, яку встановлено для інших орендарів по аналогічних приміщеннях, а також на те, що договір не відображає реальних правовідносин, що наразі існують між сторонами.

Відповідач у відзиві №97 від 06.07.2010 року, доповненнях до відзиву від 19.07.2010 року, від 21.07.2010 року та представник відповідача в судовому засіданні позов заперечував, з наступних підстав:

- договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України, для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Підстави припинення договору на вимогу наймодавця визначені ст. 783 ЦК України. Крім того наймодавець відповідно до ст. 782 ЦК України має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд;

- позивач не наводить жодних правових підстав, визначених законом, які б надавали право розірвати договір, їх не може бути, адже відповідачем в повному обсязі виконуються зобов'язання за договором №02 від 01.01.2002 року;

- відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Законодавець визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- покликаючись на положення ст. 651 ЦК України позивач повинен довести, що відповідачем істотно порушені умови договору, в результаті чого останньому завдано шкоду;

- в позовній заяві позивачем не наведено жодних доказів порушення відповідачем умов договору. Відмова від зміни розміру орендної плати, запропонованої позивачем не є істотним порушенням відповідачем умов укладеного договору так як не стосується зобов'язань орендаря. Договір не містить жодних положень, що регулюють зміну розміру орендної плати і які орендар зобов'язаний виконувати. Навпаки, договір визначає фіксований розмір орендної плати. В позовній заяві позивачем не наведено жодних правових підстав зміни орендної плати;

- відповідач не погоджується збільшити розмір орендної плати. Випадків для зміни орендної плати передбачених законодавством не має, і позивач їх не наводить. Позивач зазначає, що даний договір є для нього збитковим в результаті його укладення товариство не отримує прибуток. Закон не ставить дійсність договору чи підставу його розірвання в залежність від його рентабельності. Крім того позивач в своїй позовній заяві не наводить жодних доказів збитковості даного договору;

- позивач вже вдруге звертається з позовом розірвати договір оренди приміщень №02 від 01.01.2002 року. Рішенням господарського суду Волинської області від 10.12.2007 року по справі №6/96-91 у позові ВАТ "Таксосервіс" до ТзОВ ВТП "Санрайз" про розірвання договору №02 від 01.01.2002 року відмовлено. Рішення набрало законної сили;

- згідно п.4.3. договору оренди відповідно до якого плата за комунальні послуги, воду, електроенергію за місяць проводиться згідно виставлених орендодавцем рахунків. За вивіз сміття 129,00 грн. за один контейнер. Зазначені послуги оплачувались відповідачем додатково згідно виставлених орендодавцем рахунків, в терміни визначені п.4.2. договору;

- зазначає, що подані позивачем договори №07 від 01 січня 2010 року, №103 від 01 квітня 2010 року, та вартість послуг тех., мед., стоянка, диспетчер ВАТ "Таксосервіс" не стосуються предмету спору - розірвання договору оренди №02 від 01.01.2002 року. З поданих балансів та звітів про фінансові результати не вбачається, що збитковість ВАТ "Таксосервіс" пов'язана саме з виконанням договору;

- товариство, будучи орендарем, провело капітальний ремонт орендованих приміщень на загальну суму 143258,38 гривень. Тобто, укладаючи договір оренди позивач отримав майнову вигоду у вигляді покращення майна на вищезазначену суму, чим збільшив на зазначену суму свої майнові активи. Зазначена обставина підтверджує відсутність порушення співвідношення майнових інтересів сторін договору оренди;

- заінтересована сторона відповідно до п.1. ч.2 ст. 625 ЦК України повинна керуватись тим, що така зміна обставин не настане. Як на даний час так і при укладенні договору оренди існувала інфляція;

          - щодо розміру орендної плати то слід зазначити, що додатковою угодою від 01.06.2008 року до договору оренди №02 від 01.01.2002 року сторони визначили новий розмір орендної плати з 01 жовтня 2008 року в розмірі 3360,00 грн. в т.ч. ПДВ. Дана додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою. Зазначена додаткова угода була запропонована позивачем. Пропозиція була прийнята відповідачем;

          - починаючи з жовтня 2008 року ставки орендної плати як офісних та складських приміщень впали на 30-50%. На даний час існують пропозиції оренди аналогічних приміщень 8,00-10,00 гривень за 1 кв.м. Позивач також не наводить жодних доказів того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- твердження позивача, що згідно договору оренди позивач надає для відповідача і додаткові послуги, що включають в себе передрейсові медичні огляди водіїв відповідача та щоденний контроль технічного стану автомобілів відповідача без встановлення будь -якої вартості вказаних послуг не відповідає дійсності, так як відповідачем такі послуги не отримуються. Можливість надання таких послуг суперечить правовій природі договору оренди. Крім того відповідно до п.4.4. договору інші види платежів, не узгоджені даним договором, регулюються додатковими угодами. Будь - якої додаткової угоди, яка б регулювала оплату вищезазначених послуг між сторонами не укладалось;

- твердження позивача, що відповідачем без жодних договорів та без будь -якої оплати незаконно використовується земельна ділянка, на якій знаходяться об'єкти оренди, а також прилеглою територією спростовується ст. 796 ЦК України;

- твердження позивача, що відповідач користується значно більшою площею не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом. Навіть якщо такий факт і допустити, то це не є підставою для розірвання договору оренди №02, а правовою підставою вимоги про звільнення приміщень, які використовуються без належних правових підстав. Перевищення розміру комунальних послуг над розміром орендної плати не може свідчити заниженням розміру орендної плати, адже зміна вартості комунальних послуг та зміна розміру орендної плати не є взаємозалежними, і чинники які зумовлюють їх зміну є різними;

- твердження позивача, що співвідношення курсу гривні до долара за період з з 2002 року по 2010 рік значно змінилось, що вплинуло на ринок цін послуг, що в цілому в свою чергу значно порушує співвідношення майнових інтересів сторін договору оренди та позбавляє саме позивача на отримання саме реальних прибутків від здавання свого майна в оренду також не заслуховує на увагу в силу наступного: співвідношення курсу гривні до долара носить загальний характер та в певній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути віднесена до зміни обставин укладення конкретних договорів оренди, якими сторони керувалися, та підставою для його розірцання на користь однієї з них; девальвація гривні в кінці 2008 року не зумовила збільшення орендної плати, навпаки зумовила зниження ставок орендної плати, що пов'язано з економічною кризою; відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях; позивач не наводить жодних доказів яким же чином співвідношення курсу гривні до долара вплинув на ринок цін послуг.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

          01 січня 2002 року між відкритим акціонерним товариством "Таксосервіс", "орендодавець" та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговим підприємством "Санрайз", "орендар" було укладено договір оренди приміщень №02.

          Згідно п. 1.1. договору оренди приміщень №02 від 01.01.2002 року орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння майстерні і споруди на території ВАТ "Таксосервіс" за адресою: м. Луцьк, вул. Зв’язківців 1, площею 356 кв.м., для використання під стоянку автомобілів, їх ремонту і технічного обслуговування, а також офісні приміщення, площею 106,2 кв.м, в адміністративному будинку за вищевказаною адресою.

          Пунктом 2.1 договору №02 від 01.01.2002 року передбачено, що приміщення, що орендуються повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом трьох днів з моменту укладення даного Договору по акту прийому-передачі.

          Термін оренди складає 10 (десять) років з моменту підписання Договору (п. 3.1 договору №02 від 01.01.2002 року).

          За оренду приміщень і послуги вказані в п. 1.1, 1.2 Договору орендар щомісячно сплачує орендодавцю суму в розмірі 3000,00 грн. (п. 4.1 договору №02 від 01.01.2002 року).

          Плата за комунальні послуги, воду, електроенергію за місяць проводиться згідно виставлених орендодавцем рахунків, а інші види платежів, неврегульовані Договором регулюються додатковими угодами (п. п. 4.3., 4.4 договору №02 від 01.01.2002 року).

          01 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Таксосервіс", "орендодавець" та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговим підприємством "Санрайз", "орендар" було укладено додаткову угоду до договору оренди приміщень №02, якою встановлено, що за оренду приміщень та послуги вказані в п. 1.1, 1.2 Договору, орендар з 01.10.2008р. щомісячно сплачує орендодавцю суму в розмірі 3360,00 грн. з ПДВ.

          01.01.2002 року приміщення були передані позивачем та прийняті відповідачем, що підтверджується актом прийому-передачі (а.с.11).

          Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

          Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          Отже, з моменту укладення договору між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання так і окремими зобов’язаннями, зокрема, найм (оренда).

          За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди № 02 від 01.01.2002року, позивач вказує, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні спірного правочину в розумінні п. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, посилається на відсутність прибутку від здавання в оренду власного майна, на те, що розмір орендної плати, закладений при укладенні спірного договору, не відповідає дійсному розміру орендної плати на даний час, та розміру орендної плати, яку встановлено для інших орендарів по аналогічних приміщеннях, а також на те, що договір не відображає реальних правовідносин, що наразі існують між сторонами.

          З пояснень позивача відповідач орендує у ВАТ "Таксосервіс" виробниче приміщення, яке знаходиться на першому поверсі профілакторію по ремонту площею 324,7 кв.м., приміщення, яке знаходиться на другому поверсі профілакторію по ремонту площею 47,2 кв.м., офісне приміщення, яке знаходиться на другому поверсі адміністративного будинку площею 98,83 кв.м., офісні приміщення, які знаходяться на першому поверсі адміністративного будинку площею 23,9 кв.м., а також без договору користується земельною ділянкою, на якій знаходяться об’єкти оренди зазначені вище, а також користується земельною ділянкою, яка прилягає до приміщення профілакторію по ремонту в розмірі 1719 кв.м., та використовується Орендарем з метою міжрейсового відстою автобусів. Вказані обставини відповідачем спростовані не були.

          Одночасно, згідно п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння майстерні і споруди на території ВАТ "Таксосервіс" за адресою: м. Луцьк, вул. Зв’язківців 1, площею 356 кв.м., для використання під стоянку автомобілів, їх ремонту і технічного обслуговування, а також офісні приміщення, площею 106,2 кв.м, в адміністративному будинку. Таким чином, в Договорі не враховано 15,9 кв.м. виробничих приміщень та 16,53 кв.м. офісних приміщень, а також Договір не містить положень про можливість користування відповідачем земельною ділянкою, яка прилягає до приміщення профілакторію по ремонту та фактично використовується відповідачем для міжрейсового відстою, стоянки автобусів, що підтверджує, те, що Договір не відображає реальних правовідносин, що наразі існують між сторонами та не відповідає предмету Договору.

          На підтвердження відсутності прибутків від здавання в оренду власного майна, позивачем було надано до суду збиткові баланси за 2009 рік та станом на 31.03.2010 року, а також звіти про фінансові результати за 2009 рік та за І квартал 2010 року.

          Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається, а договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін, а на вимогу однієї з сторін може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

          Згідно статті 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з врахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У розгляді справи, пов'язаної із застосуванням наведеної норми, Верховний Суд України зазначив таке.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Позивач звертався до відповідача з листами №345 від 24.12.2009 року, який був залишений без відповіді, №55 ВАТ "Таксосервіс" від 02.03.2010 року з проханням надати належну відповідь, а також з пропозицією про внесення змін та доповнень до договору №97 від 16.04.2010 року з правочином, яка листом відповідача від 21.05.2010 року була відхилена, як необґрунтована.

          Згідно п. 9.1 Договору в разі порушення умов Договору оренди кожна із сторін має право в односторонньому порядку розірвати Договір.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Статтею 611 Цивільного кодексу України розірвання договору віднесено до одної з форм відповідальності за порушення зобов'язання. У відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Стаття 652 Цивільного кодексу України вказує, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

          Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

          1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

          2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

          3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

          4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

          Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

          Відповідач неодноразово відмовлявся від внесення змін до Договору, необґрунтовано відмовляється від зміни розміру орендної плати, запропонованої позивачем, не сприяє приведенню Договору у відповідність з нормами чинного законодавства та по встановленню фактичних орендованих площ, врегулюванню орендних правовідносин між сторонами, що є на даний час (надання права користування земельною ділянкою для міжрейсового відстою автобусів відповідача), що приводить до збитковості та відсутності будь-якого прибутку позивача, що значною мірою позбавляє ВАТ "Таксосервіс" того, на що останнє розраховувало при укладанні Договору, а саме на отримання прибутку від здавання в оренду власного нерухомого майна (будівель та земельної ділянки) згідно теперішніх цін.

          Таким чином, позивачем належними доказами доведено наявність всіх умов для розірвання договору відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України.

          Заперечення відповідача, викладені у відзиві від 06.07.2010 року, доповненні до відзиву від 19.07.2010 року та 21.07.2010 року, не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими судом обставинами справи, доказами, що містяться в матеріалах справи.

          Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

          Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          З огляду на вказане, вимога про розірвання договору оренди приміщень № 02 від 01.01.2002 року є підставною та підлягає до задоволення.

          Згідно з ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

          Тому в зв'язку з розірванням Договору, зобов'язання сторін за цим Договором припиняються, а, отже, відповідач втрачатиме статус орендаря і повинен буде звільнити орендовані приміщення. Таким чином, вимога позивача про звільнення орендованих приміщень також підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача необхідно покласти державне мито в сумі 85 грн. та стягнути з відповідача 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 188, 283, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 652, 653, 654 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

          1.Позов задовольнити.

          2.Розірвати договір оренди приміщень №02 від 01 січня 2002 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Таксосервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз".

          3.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз", м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1, код 21738684 звільнити орендовані приміщення, розташовані за адресою: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1 та передати вказані приміщення по акту прийому-передачі відкритому акціонерному товариству "Таксосервіс", м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1, код 05482297.

          4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз", м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1, код 21738684 (р/р26000010484 у Волинській філії АТ "ЗУКБ", МФО 303224) на користь Відкритого акціонерного товариства "Таксосервіс", м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1, код 05482297 (р/р260030274 в ВФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 303741) 85 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                   М.М. Гончар

Повний текст рішення

виготовлено 26.07.2010 року