Ухвала суду № 10630941, 29.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3751/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.В.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Виробничо-торгівельного сільськогосподарського підприємства «Украгро»на постанову Черкаського Окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Виробничо-торгівельного сільськогосподарського підприємства «Украгро»до Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року Виробничо-торгівельне сільськогосподарське підприємство «Украгро»звернулось до суду з позовом, у якому, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Наказу Державної податкової адміністрації України від 28 серпня 2001 року N 338 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби», просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області № 0000012401/0 від 24.06.2008р., яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35982,00 грн.

Постановою Черкаського Окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції посилався на норми ч.1 ст.100 КАС України. Судом зроблено висновок про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищевказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт вважає, що ним строк звернення до адміністративного суду ним не пропущено з тих підстав, що оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000012401/0 від 24.06.2008р. ним було оскаржено за процедурою адміністративного оскарження до органів податкової служби, цей строк не включається до строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювань позивачем податкове повідомлення-рішення винесено 24.06.2008р.

Відповідно до п.п.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до 5.2.4. п.5.2 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як встановлено судовою колегією, остаточне рішення за скаргою платника податків винесено ДПА України 03.12.2008р.

Враховуючи, що процедура адміністративного оскарження оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення закінчилась 03.12.2008р. (днем винесення остаточного рішення за скаргою платника податків), саме 03.12.2008р. необхідно вважати датою початку перебігу строку позовної давності, а не день винесення податковим органом зазначеного вище податкового повідомлення-рішення, як це вважає суд першої інстанції.

Таким чином, подав адміністративний позов 24.07.2009р., позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, складено акт № 1/2401/21358355 від 18.06.2008р., в якому зазначено, що підприємством згідно біржової угоди Черкаської центральної товарної ржі № 4959/2006 від 10.08.2006 р. спочатку був реалізований один автомобіль «КРАЗ-255Б»за 994 гри., а потім згідно біржових угод від 24.01.2007 р. №5741/2007 та від 24.01.2007 р. 5742/'2007 реалізовано ще 2 автомобілі «КРАЗ-255Б»за 11994 грн. кожен. Всього перевіркою збереження активів ВТСГП «Украгро»була встановлена реалізація 3 автомобілів, загальною вартістю 35982 гри.

Як вказано в акті перевірки, реалізація зазначених автомобілів, що перебували в складі заставлених активів та потребувала письмової згоди податкового органу була проведена без погодження з державною податковою інспекцією у Христинівському районі, яка виступала обтяжувачем майна підприємства.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 у випадках несплати в граничні строки суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків податковій декларації чи визначеної контролюючим органом згідно з актом перевірки, виникає право податкової застави. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 передбачають поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків, що перебували на момент виникнення такого права в його власності (повному господарському віданні), а також на будь-які інші активи, які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податне зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 зазначеного Закону платнитк податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькі діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме: готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами.

Пунктом 8.6.5 пункту 8.6 статті 8 Закону №2181 передбачено, що для узгодження операцій з активами на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків повинен надати податковому органу запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення, та визначено право податкового органу видати припис про заборону здійснення таксі операції, у разі коли за його висновками цінові умови або форми розрахунку за такою операціями призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг.

У разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу (якщо отримання такої згоди є обов'язковим), то і відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 додатково сплачує штраф в розмірі суми такого відчуження (до відчуження належать операції, пов'язані з передачею прав власності на активи платника податків іншим юридичним або фізичним особам шляхом їх продажу, дарування, міни), визначеної за звичайними цінами.

Таким чином, відповідальність, передбачена пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закон застосовується до платника податку за наявності двох підстав:

і) активи платника податків перебувають у податковій заставі відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону,

2) платник податку відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим відповідно до положень п. 8.6 ст. 8 Закону №2181.

Тобто, Законом №2181 чітко визначено, що штраф застосовується до платника податків за відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі, без згоди з податковим органом, без врахування подальшого розподілу платником податків отриманих коштів - чи в бюджет на погашення борггів, чи на власні потреби.

Як свідчать матеріали справи, право податкової застави у позивача виникло в зв'язку з неслатою у строки, встановлені Законом №2181, частини суми податкового зобов'язання по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку станом на 01.07.2004 року, самостійно визначеної ним в податковому розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку на 2004 рік по строку сплати 30.06.2004 р. в сумі 223 грн.

Через несплату самостійно узгодженої суми згаданого податкового зобов'язання в установлені строки, відповідачем були надіслані підприємству податкові вимоги та повідомлено, що в зв'язку із наявністю у нього несплаченого податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, всі активи підприємства перебувають в податковій заставі.

Податкова застава була зареєстрована у Черкаській філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України 02.12.2004 за №1806011, запис про реєстрацію застави дійсний до 01.12.2009 року.

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р., яким визнано неконституційними положення абз.2 п.п.8.2.1 п.п.8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з тих підстав, що активи ВТСГП «Украгро»потрапили в податкову заставу до 24.03.2005 р. (дати прийняття Конституційним Судом України Рішення щодо обмеження кількості випадків застосування права податкової застави органами державної податкової служби та окремих застережень щодо застосування податкової застави з урахуванням суми податкового боргу), в зв'язку з чим Акт опису активів у податкову заставу не складався, а відповідальність за здійснення операцій з активами без погодження з податковим органом та перевірка стану збереження заставних активів стосувалися усіх активів підприємства.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Черкаський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Виробничо-торгівельного сільськогосподарського підприємства «Украгро»залишити без задоволення.

Постанову Черкаського Окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 30 липня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: