Ухвала суду № 10630864, 29.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-10123/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Безименна Н.В., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Парафіївський цукровий завод»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Парафіївський цукровий завод»до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Парафіївський цукровий завод»звернулось до суду з позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем приписів Закону України «Про внесення змін до Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 13 травня 2007 року №1108-V, просило визнати недійсним рішення від 12 лютого 2009 року №0000012200 про застосування штрафних санкцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Парафіївський цукровий завод», вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій ВАТ «Парафіївський цукровий завод»встановлено, що у періоді, який перевірявся, суб'єкт господарювання здійснював імпорт складових комплектного об'єкта - обладнання для корівника відповідно до договору купівлі-продажу № 1103 350 0607 від 20.06.2007 року, укладеного позивачем з фірмою IМS Аgгагtесhnік Наndels GmbH/Австрія.

Загальна сума Договору становить 439 232,77 Євро. Договором визначено (Додаток № 3 до Договору), що відвантаження товару здійснюється після одержання кінцевого підтвердження кредиту Австрійським Контрольним Банком та здійснення перерахування передоплати покупцем у розмірі 97 269,38 Євро.

На виконання умов імпортного договору ВАТ "Парафіївський цукровий завод" сплатив: 18 вересня 2007 року - 30000,0 Євро платіжним дорученням № 20 від 13 вересня 2007 року; 21 вересня 2007 року - 40000.0 Євро платіжним дорученням № 20 від 19 вересня 2007 року; 1 жовтня 2007 року - 27269,38 Євро платіжним дорученням № 22 від 1 жовтня 2007 року. Фірма IМS Аgгагtесhnік Наndels GmbH в свою чергу поставила складові комплектного об'єкта - обладнання для корівника відповідно до 9 ВМД типу ІМ-40.

9 січня 2008 року до ДПІ у Ічнянському районі надійшло повідомлення Першого Чернігівського відділення КФ ВАТ СКБ "Дністер" про факт порушення ВАТ "Парафіївський цукровий завод" законодавчо встановлених строків розрахунків по здійснених платежах від 18 вересня 2007 року, від 21 вересня 2007 року та від 1 жовтня 2007 року за імпортною операцією за вищезазначеним договором.

За результатами перевірки було складено акт від 5 лютого 2009 року № 12-23/00372612, в якому зроблено висновок, що розрахунки по імпортній операції відповідно договору купівлі-продажу № 1103 350 0607 від 20.06.2007 року проведені з порушенням термінів передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі Закон України №185/94) в результаті чого позивачу була нарахована пеня.

Відповідно до ст.2 Закону України № 185/94 (в редакції Закону, що діяла на дату порушення) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Стаття 4 Закону України № 185/94 передбачає, що порушення резидентами строків, передбачених статями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Так, відповідно до розрахунку на виконання умов імпортного договору ВАТ "Парафіївський цукровий завод" сплатив: 30000,0 Євро 18 вересня 2007 року, заборгованість виникла з 18 грудня 2007 року (курс Євро на 18 грудня 2007 року - 7,268465 грн.).

21 вересня 2007 року було сплачено 40000,0 Євро, заборгованість виникла з 21 грудня 2007 року (курс Євро на 21 грудня 2007 року - 7,246245 грн.).

1 жовтня 2007 року позивачем було сплачено 27269,38 Євро, заборгованість виникла з 31 грудня 2007 року (курс Євро на 31 грудня 2007 року - 7,419460 грн.)

Всього за результатами акту перевірки від 5 лютого 2009 року № 12-23/00372612, відповідно до рішення ДПІ у Ічнянському районі від 12 лютого 2009 року № 0000012200/24, ВАТ "Парафіївський цукровий завод" нарахована пеня за порушення законодавства у сфері ЗЕД в розмірі 71 185,87 грн.

Відповідно до п.3.1 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями»від 24.03.1999 року №136 (в редакції, що діяла на дату порушення) (далі Інструкція), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії.

Вказане свідчить, що відлік терміну відстрочення повязаний із настанням однієї з подій, а саме: здійснення авансового платежу, або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, або, при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива, з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента.

Таким чином, відлік відстрочки починається з моменту внесення плати за товар.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата за товар була здійснена покупцем згідно платіжних доручень 18 вересня 2007 року - 30000,0 Євро платіжним дорученням № 20 від 13 вересня 2007 року; 21 вересня 2007 року - 40000.0 Євро платіжним дорученням № 20 від 19 вересня 2007 року; 1 жовтня 2007 року - 27269,38 Євро платіжним дорученням № 22 від 1 жовтня 2007 року, шляхом перерахування коштів на валютний рахунок продавця.

Зі змісту згаданого Закону випливає, що відстрочення поставки закінчується моментом здійснення такої поставки.

Згідно п. 1.1 Інструкції здійсненням поставки є оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

До того ж банк, як це передбачено п.3.3 Інструкції, знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту на підставі ВМД (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

З 01.01.2008 року, згідно із Закону України від 31.05.2007 року № 1108-У „Про внесення змін до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", передбачено збільшення строку зарахування виручки в іноземній валюті (відстрочення імпортних поставок) до 180 днів.

Імпортна операція позивача здійснювалася у 2007 році і розрахунки з порушенням 90-денного терміну було проведено у 2007 році, тобто до набрання чинності цим Законом.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що моментом імпорту встановлено момент фактичного перетину митного кордону України, а не дата оформлення на імпорт декларації за формою ІМ-40.

Згідно пп. 3.3 п. З Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. N 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за N 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом.

У разі пред'явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 26.12.95 р. № 1044, тобто оформленої ВМД відповідно до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію.

Враховуючи викладене, для практичного застосування статті 2 Закону України від 23.09.94 р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" датою, імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відтиску штампа на СМК товаросупровідних документах і означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД типу ІМ-40, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію.

Таким чином, у разі наявності на момент проведення документальної перевірки у імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа "Під митним контролем" при відсутності належним чином оформленої ВМД типу ІМ-40, після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України, з резидента стягується пеня, передбачена статтею 4 Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Чернігівський Окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Парафіївський цукровий завод» - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 02 серпня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: