Постанова № 10630746, 21.04.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2010 р.справа № 2а-4231/09/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Юхименка О.В.

суддів: Лукманової О.М. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання:Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво»,

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

у справі № 2а-4231/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво»,

Каховське шосе, 27, м. Мелітополь Запорізької області, 72311;

до відповідача Мелітопольської обєднаної

Державної податкової інспекції Запорізької області,

пр. Кірова, 31, м. Мелітополь Запорізької області, 72312;

до відповідача Державної податкової адміністрації України,

площа Львівська, 8, м. Київ, 04655;

про скасування актів, -

встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «Литво»подано позов до Мелітопольської обєднаної Державної податкової інспекції Запорізької області (далі ОДПІ) та до Державної податкової адміністрації України (далі ДПА) про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2008р. №№ 0002522301/0 і 0002532301/0;

визнання протиправним та скасування рішення ДПА від 02.07.2009р. № 6258/6/25-0115.

Запорізький окружний адміністративний суд (головуючий суддя Щербак А.А.) своєю постановою від 27.10.2009р. в адміністративній справі № 2а-4231/09/0870 у позові відмовив.

Рішення суду мотивоване наступним:

термін позовної давності за кредиторською заборгованістю перед ТОВ «Фобос»закінчився 30.05.2007р., з моменту внесення до державного реєстру запису про припинення юридичної особи; отже, фахівці контролюючого органу дійшли обґрунтованого висновку про заниження Позивачем суми валового доходу у ІІ кварталі 2007р.;

мирова угода, з огляду на приписи статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14 травня 1992 року N 2343-XII, в редакції Закону N 784-XIV від 30.06.1999р., набирає чинності з дня її затвердження господарським судом; отже, фахівці контролюючого органу дійшли обґрунтованого висновку про заниження Позивачем суми валового доходу у ІІ кварталі 2008р. на суму прощеної (списаної) заборгованості.

Крім того, податкове повідомлення-рішення № 0002532301/0 було скасовано за результатами апеляційного узгодження податкового зобов'язання; а Рішення Державної податкової адміністрації України від 02.07.2009р. не є правовим актом індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ТОВ «Литво», Позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За визначенням пункту 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР) безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності. Таким чином, Позивач цілком правомірно включив до складу валового доходу заборгованість перед ТОВ «Фобос»з моменту закінчення строку позовної давності у ІІ кварталі 2008 року.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди набрала законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. З дня прийняття рішення Запорізьким апеляційним господарським судом 05.08.2008р., Позивач правомірно зарахував суми списаної заборгованості до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2008 року.

Суд не дав правової оцінки виявленому фахівцями контролюючого органу порушенню пункту 5.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР). При цьому, в силу прямих приписів Закону цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ. Рішення ДПА від 02.07.2009р. № 6258/6/25-0115 за результатами апеляційного узгодження податкового зобовязання може бути оскаржено в судовому порядку. А спір про скасування та визнання протиправним Рішення відноситься до компетенції адміністративних судів.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи Позивача щодо неправомірного визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість. Законодавство обмежує можливість подання уточнюючого розрахунку лише строками давності, але аж ніяк не проведеними перевірками за минулий період.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Лукманова О.М., Мірошниченко М.В.

Мелітопольська обєднана Державна податкова інспекція Запорізької області, Відповідач, скаргу оспорив.

В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Державна податкова адміністрація України, Відповідач 2, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність спору: В період з 06.10.2008р. по 14.11.2008р., уповноваженими фахівцями Мелітопольської обєднаної Державної податкової інспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво», код за ЄДРПОУ 25482075, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р.

За результатами перевірки складений Акт від 21.11.2008р. № 1442/23/25482075.

В Акті перевірки вчинено записи:

про порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), що призвело до заниження суми валового доходу у ІІ кварталі 2007 року на суму заборгованості платника податку перед ТОВ «Фобос»у розмірі 1.388.970,00 грн., що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом; (Позивач включив зазначену суму до складу валового доходу з моменту закінчення строку позовної давності у ІІ кварталі 2008 року);

про порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), що призвело до заниження суми валового доходу у ІІ кварталі 2008 року на суму заборгованості платника податку перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автокольорлит»на загальну суму 356.224,78 грн., яка була списана відповідно до умов мирової угоди у справі про банкрутство; (Позивач включив зазначену суму до складу валового доходу з дня прийняття рішення Запорізьким апеляційним господарським судом у ІІІ кварталі 2008 року.

З огляду на виявлені порушення в Акті перевірки вчинено записи і про порушення Позивачем пункту 5.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР) - у звязку зі зміною суми компенсації вартості товарів припинення юридичної особи та списання заборгованості відповідно до мирової угоди, Товариством з обмеженою відповідальністю «Литво»завищено і суму валових витрат.

Крім того, перевіркою встановлено порушення підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), що призвело до заниження суми податкового зобовязання по податку на додану вартість за березень 2007 року у розмірі 48.047,00 грн. в результаті безпідставного коригування на зменшення податкових зобовязань по рядку 1Б Декларації, при відсутності фактів зміни суми компенсації вартості товарів.

На підставі Акта перевірки № 1442/23/25482075 від 21.11.2008р., керівником Державної податкової інспекції 04 грудня 2008 року прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0002522301/0 і 0002532301/0.

Згідно з підпунктом 4.2.2 «б»пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР), на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Литво»визначено суму податкового зобовязання за платежем 3011021000, податок на прибуток, у розмірі 1.231.708,00 грн. В їх числі 615.854,00 грн. основного платежу та 615.854,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з підпунктом 4.2.2 «б»пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Литво»визначено суму податкового зобовязання за платежем 3014010100, податок на додану вартість у розмірі 508.368,50 грн. В їх числі 338.913,00 грн. основного платежу та 169.456,50 штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті апеляційного узгодження податкового зобовязання, в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), Державна податкова адміністрація у Запорізькій області Рішенням № 4406/7/25020 від 22.04.2009р. про результати розгляду повторної скарги скасувала податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ № 0002532301/0 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 290.866,00 грн. за основним платежем та 145.433,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Державна податкова адміністрація України Рішенням № 6258/6/25-0115 від 02.07.2009р. скарги платника податків залишила без задоволення. Повідомлення-рішення, з урахуванням Рішення № 4406/7/25020 від 22.04.2009р. про результати розгляду повторної скарги, - без змін.

Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2008р. №№ 0002522301/0 і 0002532301/0; визнання протиправним та скасування рішення ДПА від 02.07.2009р. № 6258/6/25-0115; стали предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу Товариства «Литво»такою, що підлягає задоволенню частково.

Стосовно фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, спору між сторонами немає.

За позицією фахівців контролюючого органу, з чим погодився суд першої інстанції:

суму заборгованості платника податку перед ТОВ «Фобос»у розмірі 1.388.970,00 грн., що залишилася нестягнутою, Позивач мав включити до складу валового доходу у ІІ кварталі 2007 року з дня реєстрації припинення юридичної особи; Позивач, напроти, включив зазначену суму до складу валового доходу з моменту закінчення строку позовної давності у ІІ кварталі 2008 року;

суму заборгованості платника податку перед ТОВ «Товари народного вжитку»та ТОВ «Торговий дім «Автокольорлит», яка була списана відповідно до умов мирової угоди у справі про банкрутство Позивача, той мав включити до складу валового доходу у ІІ кварталі 2008 року з дня прийняття господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди; Позивач, напроти, включив зазначену суму до складу валового доходу з дня прийняття рішення Запорізьким апеляційним господарським судом у ІІІ кварталі 2008 року.

З огляду на ці ж обставини - припинення юридичної особи та списання суми боргу, фахівці держподаткінспекції дійшли висновку про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Литво»суми валових витрат у звязку зі зміною суми компенсації вартості товарів.

Такі висновки видаються колегії суддів помилковими в силу наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, пункт 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР) дає визначення терміну безнадійної заборгованості. Така ознака як припинення зобовязання у звязку з ліквідацією юридичної особи в наведеному переліку відсутня.

Отже, фахівці контролюючого органу помилково ототожнюють припинення зобовязання у звязку з ліквідацією юридичної особи із закінченням терміну позовної давності.

В будь-якому випадку, сума заборгованості платника податку перед ТОВ «Фобос»у розмірі 1.388.970,00 грн., що залишилася нестягнутою, як занижена Позивачем у ІІ кварталі 2007 року, так і завищена у ІІ кварталі 2008 року, з включенням її до складу валового доходу Позивачем з моменту закінчення строку позовної давності, та не може мати наслідком визначення суми податкового зобовязання за результатами перевірки.

Щодо суми заборгованості перед ТОВ «Товари народного вжитку»та ТОВ «Торговий дім «Автокольорлит», яка була списана відповідно до умов мирової угоди у справі про банкрутство Позивача.

Так, з огляду на приписи статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14 травня 1992 року N 2343-XII, в редакції Закону N 784-XIV від 30.06.1999р., мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Водночас, відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України «Оголошення рішення та набрання ним законної сили»у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Отже, фахівці контролюючого органу дійшли помилкового висновку про заниження Позивачем суми валового доходу у ІІ кварталі 2008р. на суму прощеної (списаної) заборгованості. Той мав включити і включив суми списаної заборгованості до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2008 року, з дня прийняття рішення Запорізьким апеляційним господарським судом.

В будь-якому випадку, сума заборгованості платника податку, яка була списана відповідно до умов мирової угоди, навіть якщо й занижена Позивачем у ІІ кварталі 2008 року, так само і завищена у ІІІ кварталі 2008 року, та не може мати наслідком визначення суми податкового зобовязання за результатами перевірки.

Щодо виявленого фахівцями контролюючого органу порушення пункту 5.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР).

Відповідно до вимог частини 2 цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону.

Крім того, за змістом пункту 5.1 Закону (334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону (334/94-ВР), визначена під терміном господарської діяльності будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, пункт 5.1 повязує віднесення до складу валових витрат із призначенням таких витрат для використання у господарській діяльності.

У відповідності з підпунктом 5.2.1 Закону (334/94-ВР) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Більше того, термін «у звязку з», що вживається у підпункту 5.2.1 Закону, дозволяє застосовувати цю норму до необмеженого переліку витрат, оскільки повязаність із підготовкою, організацією, веденням виробництва є не так фактом, що підлягає встановленню, як елементом аргументації, або оціночною категорією.

При цьому, вичерпний перелік витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у пунктах 5.3 5.7 тієї ж статті 5 Закону (334/94-ВР).

Слід також вказати, що висновки як про заниження валового доходу, так і завищення валових витрат, стосовно одних і тих же витрат, взаємовиключні.

За таких обставин колегія суддів вважає визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток помилковим.

Невідповідність висновків обставинам справи в цій частині є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Щодо вимог про скасування повідомлення-рішення № 0002532301/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Литво», про що зазначено вище, подано позов до Мелітопольської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002532301/0 від 04.12.2008р.

Згідно з підпунктом 6.4.1 Закону (2181-14) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження; <…>

В силу пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247), у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним.

В результаті апеляційного узгодження податкового зобовязання, в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), Державна податкова адміністрація у Запорізькій області Рішенням № 4406/7/25020 від 22.04.2009р. про результати розгляду повторної скарги скасувала податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ № 0002532301/0.

Отже, повідомлення-рішення від 04.12.2008р. вважається відкликаним. Підстави для задоволення позову в цій частині були відсутні.

Водночас, податкове повідомлення N /2 - N рішення на другу скаргу платника, як і податкове повідомлення N /3 - N рішення на третю скаргу платника, не були предметом судового позову.

Щодо суті виявленого фахівцями контролюючого органу порушення та визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Дійсно, і в цьому помилився суд першої інстанції, законодавство обмежує можливість подання уточнюючого розрахунку лише строками давності, але аж ніяк не проведеними перевірками за минулий період.

Проте, підставою для визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, як зясовано в ході апеляційного провадження, стало подвійне зменшення суми податкових зобовязань.

З приводу Рішення ДПА від 02.07.2009р. № 6258/6/25-0115.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; <…>

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи. Та породжують права і обов'язки у такого суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Рішення за скаргою платника податків є офіційним розумінням окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції. Не є рішенням суб'єкта владних повноважень, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво»задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2009р. у справі № 2а-4231/09/0870 скасувати та прийняти нову постанову суду.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2008р. № 0002522301/0.

В іншій частині у позові відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 26.04.2010р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя О.М.Лукманова

Суддя М.В.Мірошниченко