Постанова № 10630497, 29.07.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26»липня 2010 року          Справа № 21/48-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача –Зайченко Д.Г. за довіреністю б/н від 01.12.2009 року,

1-го відповідача –не з’явився,

2-го відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Новомосковський хлібозавод»(вх. №1795Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2010 року по справі №21/48-10

за позовом - Відкритого акціонерного товариства «Новомосковський хлібозавод», м. Новомосковськ, Дніпропетровська область,

до 1-го відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібокомбінат «Кулиничі», смт. Кулиничі, Харківський район, Харківська область, код 33232106,

до 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кулиничівчький хлібокомбінат», смт. Кулиничі, Харківський район, Харківська область, код 31908865,

про визнання правочину недійсним та стягнення 63131,40 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати договір переведення боргу № 01/03-01 від 01.03.2007 року недійсним, стягнути з ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничі»на свою користь суму збитків 63131,40 грн..

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2010 року (суддя Пелипенко Н.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду від 17.05.2010 року, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2010 року по справі № 21/48-10 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; судові витрати покласти на відповідачів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що згідно п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України однією із загальних вимог, додержання якої є необхідними для чинності правочину, є те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Однак, відповідачі не бажали настання цих наслідків, а саме: оплати боргу другим відповідачем, про що свідчить той факт, що переведення боргу відбулося на підприємство, яке взагалі не могло виконати це зобов’язання через свою неплатоспроможність. Позивач вважає, що про свою неплатоспроможність на момент укладання договору переведення боргу другому відповідачу було відомо. Про це свідчить той факт, що стосовного другого відповідача вже було порушено кілька виконавчих проваджень, а також слухалися справи в різних судах про стягнення заборгованості.

26 липня 2010 року в судове засідання представники першого та другого відповідачів не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення ухвали суду від 21 червня 2010 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення розгляду справи на 26 липня 2010 року. Перший та другий відповідачі відзиви на апеляційну скаргу суду не надали. Враховуючи належне повідомлення відповідачів, про час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розгляд апеляційної скарги без їх участі, за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати договір переведення боргу №01/03-01 від 01.03.2007 року недійсним, стягнути з ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничі»на свою користь суму збитків 63131,40 грн., посилаючись на поставку товару ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничі»по накладним № 680163 від 06.12.2006 року на суму 11250,90 грн., № 683483 від 11.12.2006 року на суму 11226,60 грн. та №685580 від 14.12.2006 року на суму 9088,20 грн. та укладення договору про переведення боргу №1/03-01 від 01.03.2007 року між позивачем ВАТ «Новомосковський хлібозавод»та ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничі»та ТОВ «Кулиничівський хлібокомбінат», а також в зв’язку з невиконанням відповідачами своїх обов’язків щодо оплати заборгованості по договору про переведення боргу №1/03-01 від 01.03.2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2006 року між позивачем та першим відповідачем виникли зобов’язання з купівлі –продажу. ВАТ «Новомосковський хлібозавод»поставив ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничі»хлібобулочну продукцію на загальну суму 31565,70 грн., що підтверджується товаро –транспортними накладними № 680163 від 06.12.2006 року, №683483 від 11.12.2006 року, №685580 від 14.12.2006 року (а.с. 13-15). Вказані товаро –транспорті накладні містять найменування сторін, вид транспорту, його кількість та ціну.

Перший відповідач прийняв товар, однак свої зобов’язання по оплаті не здійснив.

В матеріалах справи відсутні документи в обґрунтування строків оплати першим відповідачем товару отриманого по зазначеним накладним.

05.03.2007 року між позивачем ВАТ «Новомосковський хлібозавод»та ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничі»та ТОВ «Кулиничівський хлібокомбінат»укладено договір про переведення боргу №1/03-01 від 01.03.2007 року, разом з договором позивачу від другого відповідача було направлено факсимільний примірник гарантійного листа №27 від 01.03.2007 року, в якому другий відповідач гарантував виконання зобов’язання по договору переведення боргу №1/03-01 від 01.03.2007 року в сумі 31565,70 грн.

Строки виконання зобов’язання по договору про переведення боргу №1/03-01 від 01.03.2007 року сторонам не визначені.

Сторони визначили в умовах цього договору, що дебітор ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничі»переводить свій борг і зобов’язання перед кредитором ТОВ «Кулиничівський хлібокомбінат»в сумі 31567,70 грн.

Відповідно п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначається моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок в семиденний термін від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не впливає із договору або актів цивільного законодавства.

До матеріалів справи позивачем надано рішення господарського суду Харківської області по справі №38/102-08 від 27.05.2008 року, згідно якого з ТОВ «Кулиничівський хлібокомбінат»стягнуто на користь ВАТ «Новомосковський хлібозавод»заборгованості по договору про переведення боргу №1/03-01 від 01.03.2007 року в сумі 31567,70 грн. На виконання рішення 09.06.2008 року видано наказ №38/102-08.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що не виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Вимоги статті 215 Цивільного кодексу України передбачають, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги додержання яких є необхідними для чинності правочину, зміст правочину не може суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Як вбачається з позовної заяви позивач просив визнати недійсним договір про переведення боргу №1/03-01 від 01.03.2007 року на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.

Стаття 230 Цивільного кодексу України, зазначає, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України зазначено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншою стороною з метою вчинення правочину. Обман як підстава для визнання правочину недійсним відрізняється від помилки, що має істотне значення. Відмінності між цими правовими термінами полягають у наступному. Обман –це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї із сторін. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладання правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину.

Постановою №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказано, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем не було надано суду обґрунтувань щодо наявності обставин, які мають істотне значення, тобто щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, і щодо яких саме із них його було введено в оману. Крім того позивач не надав суду доказів в підтвердження умислу в діях відповідачів. Позивачем також не було надано суду доказів того, що станом 01.03.2007 року другий відповідач був неплатоспроможний та мав намір не сплачувати борг за договором про переведення боргу №1/03-01 від 01.03.2007 року. Крім того договір про переведення боргу був підписаний також і позивачем.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання недійсним договору про переведення боргу №1/03-01 від 01.03.2007 року є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, правові підстави для застосування частини 2 статті 230 Цивільного кодексу України та стягнення з ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничі»на користь позивача суму збитків 63131,40 грн. також відсутні.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 року по справі №21/48-10 відсутні, тому рішення господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 року по справі №21/48-10 слід залишити без змін, у зв’язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Новомосковський хлібозавод» задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 91, 99, 101, п.1ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Новомосковський хлібозавод» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 року по справі №21/48-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписаний 29.07.2010 року

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Пуль О.А.