Постанова № 10630321, 21.07.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р. Справа № 45/62-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Денчик А.М. (дов. № 305-27 від 10.03.2010р.)

відповідача - ОСОБА_2 (фізична особа - підприємець)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Чугуїв, Харківська область) (вх. № 1746 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.05.10 по справі № 45/62-10

за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору (м. Харків)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Чугуїв, Харківська область)

про стягнення 7038,36 грн. , -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2010р. по справі № 45/62-10 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволені повністю. Рішення обґрунтовано тим, що у справі відсутні докази поставки металоконструкцій, а відповідач порушив строки поставки товару, а тому сума попередньої оплати в розмірі 7038,36 грн. підлягає відшкодуванню позивачу на підставі статті 693 Цивільного кодексу України.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2010р. по справі № 45/62-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Відповідач вказує на те, що суд неналежним чином повідомив його про день, час і місце розгляду справи, через що відповідач був позбавлений прийняти участь у судовому засіданні при розгляді справи по суті та надати свої заперечення проти позову. Крім того, відповідач посилається на відсутність у нього заборгованості перед позивачем, оскільки поставка обумовленого сторонами товару фактично відбулася, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000011 від 27.06.2003р., в якій міститься посилання на довіреність представника позивача серії ЯЕЮ № 095367 від 27.06.2003р. Відповідач також вважає, що позивачем був пропущений строк позовної давності, але суд цій обставині належної правової оцінки.

Позивач проти вимог апеляційної скарги у своєму відзиві категорично заперечує, оскільки вважає доводи відповідача необґрунтованими, безпідставними та не доведеними документально, в зв'язку з чим просить залишити їх без задоволення, а рішення суду у даній справі - без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2010 року позивач - Харківське державне авіаційне виробниче підприємство орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору (м. Харків) звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Чугуїв, Харківська область) про стягнення коштів в сумі 7038,36 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач за рахунком-фактурою № СФ-0000011 від 11.06.2003р. та платіжним дорученням № 925 від 24.10.2003р. здійснив відповідачу передплату в розмірі 7038,36 грн. за поставку металоконструкцій, проте відповідач своє зобовязання по поставці даного товару не виконав. Позивач зазначив, що направлені на адресу відповідача вимоги про поставку товару від 06.10.2009р. та від 15.01.2010р., не були виконані відповідачем у встановлені в них строки, а тому проведена сума попередньої оплати підлягає стягненню на користь позивача. Крім того, позивач просив покласти всі судові витрати, пов'язані із розглядом справи, на відповідача.

Приймаючи рішення у справі господарським судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини з купівлі-продажу, які регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, а тому враховуючи відсутність у справі доказів поставки металоконструкцій та порушення відповідачем строків поставки товару, сума попередньої оплати в розмірі 7038,36 грн. повинна бути відшкодована позивачу на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Однак з даними висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вважає їх є неправомірними і такими, що не узгоджуються з наявними у справі матеріалами.

В процесі здійснення апеляційного провадження колегією суддів за наявними у справі матеріалами та додатково поданими доказами зясовано, що між сторонами існувала усна домовленість про поставку товару, відповідно до якої відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0000011 від 11.06.2003р. на суму 7038,36 грн.

Позивач по видатковій накладній № РН-0000011 від 27.06.2003р. отримав від відповідача товар (металоконструкції) на суму 8000,45 грн., про що свідчить підпис уповноваженої особи позивача в графі «Отримав»і посилання на довіреність серії ЯЕЮ № 095367 від 27.06.2003р. Копія цієї видаткової накладної надана відповідачем до апеляційної скарги і приймається колегію суддів до уваги в порядку ст. статті 101 ГПК України. Між тим, рахунок-фактуру № СФ-0000011 від 11.06.2003р. сплачено позивачем лише 21.10.2003р., про що свідчить наявна у справі належним чином завірена копія платіжного доручення № 925.

При цьому, слід зауважити, що у графі видаткової накладної «Умова продажу»зазначений рахунок-фактура № СФ-0000011 від 11.06.2003р., а оплата даного рахунку проведена позивачем майже ніж через три місяці після його поставки, що спростовує дані позивача про домовленість між сторонами про попередню оплату товару та відсутність доказів поставки металоконструкцій. Дані, що містяться у видатковій накладній про фактичну поставку товару, не спростовані позивачем належними та допустимими доказами, а тому правових підстав для повернення гроршових коштів колегія суддів не вбачає.

На вимогу ухвали суду апеляційної інстанції від 01.06.2010р. позивач надав в судове засідання 20.07.2010р. для огляду журнал реєстрації довіреностей Підприємства за 2003 рік, а належним чином завірену копію витягу - для залучення до матеріалів справи.

При дослідженні вказаного документу колегію суддів зясовано, що він не містить інформації щодо виданої довіреності серії ЯЕЮ № 095367 від 27.06.2003р., але з урахуванням всіх обставин справи даний факт не є беззаперечним доказом неотримання позивачем товару за спірною видатковою накладною. Разом з цим, відповідач у судовому засіданні 20.07.2010р. пояснила суду, що за спливом тривалого терміну з моменту оплати позивачем та передачі відповідачем товару по видатковій накладній № РН-0000011 від 27.06.2003р. минуло багато часу, а тому окрім наданих нею доказів, можливості представити суду інші докази у неї немає.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7038,36 грн. суми попередньої оплати задоволенню не підлягають, оскільки не доведені позивачем документально в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з чим рішення суду першої інстанції не може бути залишеним у силі та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Більше того, при винесенні оскарженого рішення господарським судом Харківської області не дотримано вимоги статей 64, 87 Господарського процесуального кодексу України щодо повідомлення належним чином відповідача про час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2010р.

Колегія суддів визначає, що відповідно до статті 87 Господарського процесуального кодексу України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Адресою відповідача в позовній заяві було зазначено: 63500, АДРЕСА_1.

Ухвали господарського суду Харківської області від 11.03.2010 року про порушення провадження у справі, від 14.04.2010р. про відкладення розгляду справи також направлялись відповідачу за адресою 63500, АДРЕСА_1.

Пунктом 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що судові документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства, реєструються і в той же або наступного дня відправляються за призначенням. Відправка чи передача адресатові судових документів без їх реєстрації у службі діловодства забороняється. Не допускається залишення у справі судового документа без відмітки про його відправку.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про поштовий зв'язок" у разі неможливості вручити адресатам поштові відправлення (поштові перекази) вони повертаються відправникам.

Як вбачається з матеріалів справи, Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 взагалі не отримувала документи, які їй надсилались рекомендованою кореспонденцією господарським судом першої інстанції за адресою: 63500, АДРЕСА_1.

Ухвала господарського суду Харківської області про порушення провадження у даній справі була повернута поштовим відділенням до суду (аркуші справи 20- 23), в звязку із закінченням терміну зберігання.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті 11.05.2010р. уповноваженим представником позивача господарському суду був наданий оригінал довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який долучений до матеріалів справи (аркуш справи 24). Відповідно до Запису № 1 фактичним місцем проживанням гр. ОСОБА_2 з 17.09.2008р. до 18.09.2008р. було - 63500, АДРЕСА_1.

Проте, із Запису № 2 цієї довідки вбачається, що фактичним місцем проживання гр. ОСОБА_2 після 19.09.2008р. є - АДРЕСА_2

Таким чином, в матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення відповідача про час і місце проведення всіх судових засідань в суді першої інстанції.

Проте суд першої інстанції вказану обставину не врахував; розгляд справи, як то передбачено статтею 77 ГПК України не відклав; про належне повідомлення відповідача про день, час та місце не пересвідчився, натомість прийняв рішення без урахування позиції відповідача, і в резолютивній частині у реквізитах відповідача також зазначив адресу 63500, АДРЕСА_1, за якою відповідач фактично не знаходиться та не проживає.

Колегія суддів визначає, що розглянувши справу у відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду, суд першої інстанції позбавив останнього можливості надати докази на захист своїх інтересів, що протирічить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Згідно Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України згідно Закону України від 17.07.97 № 475/97-ВР, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 ("рівність перед законом і судом") та 4-3 ("Змагальність") Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Однак господарський суд не вживши заходів щодо належного повідомлення відповідача та вирішуючи справу по суті, прийняв до уваги лише доводи позивача, які в даному випадку не можуть бути беззаперечними доказами на підтвердження вимог про стягнення заявленої грошової суми.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що викладені господарським судом Харківської області в оскарженому рішенні від 11.05.2010р. по справі № 45/62-10 висновки не відповідають обставинам справи, і при його прийнятті судом було неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а вказане рішення скасуванню.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає доцільним покласти судові витрати, повязані із поданням та розглядом апеляційної скарги, на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 3 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Чугуїв, Харківська область) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2010р. по справі № 45/62-10 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код 14308894) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 51,00 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 21 липня 2010 року.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя