Постанова № 10629480, 29.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2010 р.Справа № 28-33/48-09-1730

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мирошниченко М. А.,

суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Риковій О. М.,

за участю представників:

від Приватного підприємства „Торгівельний центр „Старокінний” Безсмертний М.В. (за дорученням),

від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_3.(за дорученням) та ОСОБА_4 (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2010 р. у справі № 28-33/48-09-1730 за позовом Приватного підприємства „Торгівельний центр „Старокінний” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про примусове виселення та стягнення 6022,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

06.04.2009 р. Приватне підприємство „Торгівельний центр „Старокінний” (надалі Позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №2323) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі Відповідач, Підприємець), в якій просить виселити фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1, свідоцтво ФО - СПД НОМЕР_2 від 23.01.97 р.) з приміщення торгівельного місця - павільйон Л/МП-24, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний 6, Торгівельний центр «Старокінний», шляхом вивезення товарів які знаходяться в приміщенні павільйону та передати приміщення павільйону Л/МП-24 Приватному підприємству «Торгівельний центр «Старокінний»(код ЄДРПОУ 31081729); стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1, свідоцтво ФО - СПД НОМЕР_2 від 23.01.97 р.) на користь Приватного підприємства «Торгівельний центр «Старокінний» (код ЄДРПОУ 31081729, р/р 26007311605101 у АБ «Південний»в м. Одеса, МФО 328209) за користування торгівельним місцем - павільйон Л/МП-24 орендні плати у розмірі 4927,5 гривень; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Торгівельний центр «Старокінний»за прострочення повернення торгівельного місця - павільйон Л/МП-24 суму неустойки у розмірі 1095,0 гривень та стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь позивача витрати по сплаті держмита у розмірі 187,0 гривень та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,0 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору (номер договору невідомий, згідно п. 20/1 акту знищення документів від 14.06.08 р. договір знищено) ПП «Старокінний ринок»передало торгівельне місце павільйон ЛМП-24 в оренду ФОП ОСОБА_5 На підставі права передання майна в суборенду, ФОП ОСОБА_5 передав павільйон 1-24 в оренду ФОП ОСОБА_2 по договору № Л/МП-24 від 15.07.03 р., зі строком оренди до 15.07.2008 р. Після припинення діяльності ФОП ОСОБА_5, 01.04.04 р. між ПП „Старокінний ринок" та ФОП ОСОБА_6 укладена додаткова угода до договору № 26 від 15.07.03 р. про передачу павільйону ЛМП-24 в оренду ФОП ОСОБА_7 на умовах договору №26 від 15.07.03 р. 01.04.04 р. між ФОП ОСОБА_5(орендар), ФОП ОСОБА_2(суборендар), ФОП ОСОБА_6.(приємник орендаря) та з затвердження ПП «Старокіниий ринок»(орендодавець), укладено додаткову угоду до договору № Л/МП-24 від 15.07.03 р. про заміну орендодавця в договорі суборенди в особі ФОП ОСОБА_6, до якого перейшли усі права та обов'язки орендодавця по Договору № Л/МП-24 від 15.07.03 р.

Позивач зазначає, що, з урахуванням вищевикладеного, з 01.04.04 р. почав діяти договір оренди № 26 від 15.07.03 р., між ПП «Старокінний ринок»та ФОП ОСОБА_6 та похідний від нього договір суборенди № Л/МП-24 від 15.07.03 р., з внесеними до нього змінами додатковою угодою від 01.04.04 р. і сторонами у правовідносинах оренди виступали ПП «Старокінний ринок»та ФОП ОСОБА_6, а у правовідносинах суборенди - ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_2; 01.03.07 р. між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору № Л/МП-24 від 15.07.03 р. про збільшення орендної плати, а 21.04.08 р. ПП „Старокінний ринок” перейменовано в Приватне підприємство „Торгівельний центр „Старокінний”. 01.05.08 р. між ПП „ТЦ «Старокінний" та ФОП ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до договору №26 від 15.07.03 р. щодо припинення дії договору оренди № 26 від 15.07.03 р. по погодженню сторін.

Позивач послався на ст. 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і 01.05.08 р. між ПП „ТЦ «Старокінний" та ФОП ОСОБА_6 укладений Договір уступки вимог (цесії) щодо повернення об'єкту оренди та одержання сплати орендних платежів за фактичний термін використання об'єкта оренди ФОП ОСОБА_2 по договору № Л/МП -24 від 15.07.03 р.

Позивач зазначає, що з урахуванням вищевикладеного, з 01.05.08 р. право вимоги по договору № Л/МП-24 від 15.07.03 р. передано ПП „ТЦ «Старокінний" і сторонами у правовідносинах оренди виступали ПП „ТЦ «Старокінний" та ФОП ОСОБА_2; строк дії договору № Л/МП -24 від 15.07.03 р. встановлений з 15 .07. 2003 року до 15 .07. 2008 .року.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство посилається на ч.1 п. 2 ст. 291 ГК України, відповідно до якої договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено. Відповідно ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. 12.07.08р. ПП „ТЦ «Старокінний" надіслало ФОП ОСОБА_2 лист №173 про закінчення дії договору № Л/МП -24 від 15.07.03 р. та зауважила про необхідність передання ФОП ОСОБА_2 до 15.07.08 р. торгівельного місця - павільйон Л/МП-24. ФОП ОСОБА_2 нехтуючи вимогами ПП „ТЦ «Старокінний" щодо звільнення торгівельного місця - павільйон Л/МП-24, майно не звільнив та продовжував використовувати торгівельне місце без правових на то підстав. 31.01.09 р. ПП „ТЦ «Старокінний" надіслало ФОП ОСОБА_2 лист №288 з проханням з'явитися до адміністрації ТЦ «Старокінний» для урегулювання спірних питань відносно користування майном, сплати боргу по договору та підписання акту прийому-передачі майна.

16.02.09 р. ФОП ОСОБА_2 з'явився до адміністрації ТЦ «Старокінний». Шляхом діалогу сторони дійшли згоди щодо укладення договору оренди торгівельного місця - павільйон Л/МП-24 на новий строк, складено проект договору та який був наданий ФОП ОСОБА_2

21.02.09 р. ФОП ОСОБА_2 на адресу ПП „ТЦ «Старокінний" надіслав лист в якому відображені розбіжності щодо умов складеного проекту договору. 11.03.09 р. ПП „ТЦ „Старокінний" надіслало ФОП ОСОБА_2 лист № 310 про прийняття більшості запропонованих ФОП ОСОБА_2 умов договору, надіслало новий проект договору № Л/МП -24 від 01.03.09 р. та зауважила про необхідність з'явлення ФОП ОСОБА_2 до 18.03.09 р. в адміністрацію ТЦ «Старокінний»для укладення і підписання договору оренди торгівельного місця - павільйон Л/МП-24. ФОП ОСОБА_2 нехтуючи вимогами ПП „ТЦ «Старокінний" щодо з'явлення для підписання договору до адміністрації ТЦ «Старокінний»не з'явився, договір оренди майна не уклав.

На теперішній час, вказує позивач, ФОП ОСОБА_2 майно не звільнив, продовжує використовувати торгівельне місце без правових на то підстав та погашення боргу по орендним платежам, що суттєво позбавляє ПП „ТЦ „Старокінний” його законних прав та інтересів щодо володіння майном та отримання прибутків. В приміщенні павільйону знаходяться товари, які належать ФОП ОСОБА_2 Звільнити приміщення павільйону ФОП ОСОБА_2 відмовляється.

Відповідно ст. 509 ЦК України, якщо одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Відповідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормально зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

До позовної заяви ПП„Торгівельний центр „Старокінний” додало розрахунок суми боргу та суми неустойки.

13.05.2009 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 надав заперечення на позовну заяву (вх. №1845), в яких просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів своїх повноважень, як суб'єкта орендних відносин, не надав технічного паспорту, або інших документів про власність на об'єкт оренди, тому позивач не має змоги бути позивачем згідно ст.21 ГПК України та посилатись на знищений Договір. Позивачем не наведено доказів його звернення до Відповідача у травні 2008 року з порушенням питання про розірвання Договору оренди Л/МП-24, а тому Відповідач, спираючись на п. 6.2 цього Договору та ст.284 ГК України, вважав і вважає себе орендарем, відносини з яким подовжено на новий термін дії договору (тобто на 5 років), тому не може бути задоволена вимога Позивача про звільнення торгівельного місця Л/МП-24.

Також, Підприємець вказує, що з травня 2008 року він належним чином виконує свої зобов`язання - сплачує орендну плату докази будуть надані у судовому засіданні. Таким чином не має ніякої вини Відповідача у вчинені шкоді Позивачу, а тому його вимоги про стягнення неустойки не можуть бути задоволені. В свою чергу Позивач неодноразово вчиняв дії, якими перешкоджав нормальній підприємницькій діяльності Відповідача.

Крім викладеного відповідач зазначив, що торгівельна діяльність є джерелом його статків і припинення торгівельної діяльності позбавить мене Конституційного права на працю та ведення підприємницької діяльності.

27.01.2010 р. Позивач подав уточнення до позовної заяви (вх. №1845) з ідентичним позову обґрунтуванням вимог, в якому (уточненні) просив суд зобовязати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1, свідоцтво ФО - СПД НОМЕР_2 від 23.01.97 р.) повернути павільйон Л/МП-24, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний 6, Торгівельний центр «Старокінний», Приватному підприємству «Торгівельний центр «Старокінний»(код ЄДРПОУ 31081729) та стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь позивача витрати по сплаті держмита у розмірі 187,0 гривень та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,0 гривень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.2010 р. позов ,з урахуванням уточнень до нього, задоволено повністю, а саме зобовязано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути павільйон Л/МП-24, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний 6, Торгівельний центр «Старокінний», за актом прийому-передачі Приватному підприємству «Торгівельний центр «Старокінний»та стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Торгівельний центр «Старокінний»витрати по сплаті державного мита в сумі 85 гривень та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 гривень.

Рішення господарського суду першої інстанції вмотивоване тим, що по закінченню строку дії договору № Л/МП-53 позивач на адресу відповідача направив рекомендований лист з описом вкладення № 173 від 12.07.2008 року, в якому повідомив про закінчення дії договору № Л/МП -24 від 15.07.2003 року та звернув увагу на необхідність повернення майна до 15.07.2008 року ,а відтак правові підстави для користування павільйоном відсутні.

На думку суду посилання відповідача на ст.764 ЦК України, за якою якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, є безпідставними оскільки на адресу відповідача неодноразово були направлені листи з яких не вбачався намір продовжувати договір оренди та зобов'язано повернути об'єкт оренди. Суд також зазначив, що припис статті 764 ЦК України є нормою диспозитивного характеру, оскільки не вказує на те, що відповідна заява про припинення договору оренди має називатися виключно заперечення та не стає юридичним фактом лише за умови та у момент отримання цих заперечень безпосередньо наймачем. Заперечення можуть бути направлені однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми, телефонограми, оголошенням тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на бажання сторони щодо настання визначених такою заявою наслідків та виражати дії щодо припинення або зміни умов договору. Тому юридичний факт наявності заперечень наймодавця встановлюється у момент здійснення дії щодо зазначення наймодавцем своїх заперечень стосовно припинення або зміни умов договору оренди, а не у момент лише отримання таких заперечень наймачем

Таким чином суд дійшов висновку, що з урахуванням положень ст. 764 ЦК України, позивач належно повідомив відповідача листом № 173 від 12.07.2008 року про намір припинити дію договору саме з 15 липня 2008 року та продовжувати його не мав наміру, а відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування продовження строку дії договору оренди.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду. та постановити нове , яким відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом не здійснено згідно ст. 4.2, 4.3 ГПК України аналізу доказів наданих відповідачем про відсутність повідомлень позивачем про припинення дії договору, а надані позивачем поштові документи викликають сумнів та не свідчать про отримання відповідачем повідомлень. Під час розгляду аналогічних справ встановлені факти підробки ПП «ТЦ «Старокінний»поштових документів. За цим фактом проводиться службове розслідування органами Мінтрансзв'язку та правоохоронними органами. Спираючись на не наведені належним чином обставини, повідомлення відповідача про розірвання договору суд не взяв до уваги дію ст.764 ЦК України згідно якої договір найму оренди, термін дії якого скінчився подовжується на той же строк у випадку, коли сторони належним чином виконують його умови.

Також скаржник вважає, що не на користь позиції позивача свідчить те, що у період липня 2008 року січня 2009 року він нормально співробітничав з відповідачем, не виказуючи намірів про припинення дії договору. Звернення позивача у січні 2009 року було спрямовано на складання договору на нових умовах та відносини з відповідачем можуть розглядатися як переговори про новий договір згідно ст.181 ПС України.

На думку скаржника, не взявши до уваги факту продовження дії договору, згідно ст. 764 ЦК України суд постановив необґрунтоване рішення, яке позбавляє його можливості продовжувати торгівельну діяльність та отримувати життєві статки.

Скаржник також заявив клопотання про відновлення йому процесуального строку на звернення до суду з цією скаргою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.03.2010 р. скаржнику відновлено процесуальний строк для подання апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.04.2010 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

У письмовому запереченні на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, як необґрунтовану, а рішення місцевого суду без змін.

Фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Представники скаржника в усних пояснення наданих суду підтримали скаргу та просили її задовольнити на викладених у ній підставах.

Представник позивача в усних пояснення наданих суду просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

За згодою учасників процесу, відповідно до ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась лише вступна і резолютивна частини постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини ретельно досліджені місцевим судом, згідно свідоцтва права власності на нежитлові будівлі торгівельного центру від 21.06.2008 р. комплекс нежитлових будівель Торгового центру ПП „ТЦ „Старокінний” належить на праві власності ТОВ „Мрія”, яке за договором №09/75 від 25.04.2008 р. передало позивачеві ПП „ТЦ „Старокінний" майнові права користування комплексом нежитлових будівель Торгового центра ПП „ТЦ „Старокінний" за плату на строк до 01.04.2011р.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору (номер договору невідомий, згідно п. 20/1 акту знищення документів від 14.06.08 р. договір знищено) ПП «Старокінний ринок»передало торгівельне місце павільйон ЛМП-24 в оренду ФОП ОСОБА_5 На підставі права передання майна в суборенду, ФОП ОСОБА_5 передав павільйон 1-24 в оренду ФОП ОСОБА_2 по договору № Л/МП-24 від 15.07.03 р., зі строком оренди до 15.07.2008 р. Після припинення діяльності ФОП ОСОБА_5, 01.04.04 р. між ПП „Старокінний ринок" та ФОП ОСОБА_6 укладена додаткова угода до договору № 26 від 15.07.03 р. про передачу павільйону ЛМП-24 в оренду ФОП ОСОБА_7 на умовах договору №26 від 15.07.03 р. 01.04.04 р. між ФОП ОСОБА_5(орендар), ФОП ОСОБА_2.(суборендар), ФОП ОСОБА_6.(приємник орендаря) та з затвердження ПП «Старокіниий ринок»(орендодавець), укладено додаткову угоду до договору № Л/МП-24 від 15.07.03 р. про заміну орендодавця в договорі суборенди в особі ФОП ОСОБА_6, до якого перейшли усі права та обов'язки орендодавця по Договору № Л/МП-24 від 15.07.03 р.

З викладеного вбачається, і ці обставини визнають сторони цього спору та встановив місцевий суд , що відповідач користувався павільйоном ЛМП-24 на підставі договору суборенди № Л/МП-24 від 15.07.2003 р. і що сторонами у правовідносинах суборенди були ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_2 а потім, враховуючи вищевказані зміни, сторонами у правовідносинах тепер оренди павільйону ЛМП-24 за договором № Л/МП-24 від 15.07.2003 р виступали ПП „ТЦ «Старокінний" та ФОП ОСОБА_2, тобто позивач і відповідач по цієї справі.

Зазначений договір було укладено строком на пять років, тобто дія його закінчувалась 15.07.2008 р.

Як вірно зазначив місцевий суд, відповідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормально зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, ст.764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення дії договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Частиною четвертою статті 284 ГК України також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 6.2 договору № Л/МП-24 від 15.07.2003 р. також передбачена можливість продовження дії договору на вищевказаних умовах.

За таких обставин, головним питанням у цьому спорі є питання чи звертався позивач з заявою до відповідача про своє небажання продовжувати дію договору у встановлені п.6.2 договору № Л/МП-24 від 15.07.2003 р та ст.764 ЦК України і ст.284 ГК України строки.

Місцевий суд проаналізувавши доводи позивача і наявні у матеріалах справи докази дійшов висновку, що позивач повідомив належним чином відповідача про своє небажання продовжувати дію договору у встановлені строки, а відтак договір № Л/МП-24 від 15.07.2003 р припинив свою дію і, відповідно, відповідач не має правових відстав користуватись павільйоном.

Вказана позиція місцевого суду ґрунтується на наявному у матеріалах справі листі №178 від 12.07.2008р., яким позивач повідомляв відповідача про своє небажання продовжувати дію договору та описом поштового відправлення цього листа.

При цьому, місцевий суд дійшов висновку, що припис статті 764 ЦК України є нормою диспозитивного характеру, оскільки не вказує на те, що відповідна заява про припинення договору оренди має називатися виключно заперечення та не стає юридичним фактом лише за умови та у момент отримання цих заперечень безпосередньо наймачем. Заперечення можуть бути направлені однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми, телефонограми, оголошенням тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на бажання сторони щодо настання визначених такою заявою наслідків та виражати дії щодо припинення або зміни умов договору. Тому юридичний факт наявності заперечень наймодавця встановлюється у момент здійснення дії щодо зазначення наймодавцем своїх заперечень стосовно припинення або зміни умов договору оренди, а не у момент лише отримання таких заперечень наймачем.

Проте, з такою позицією погодитись не можна з огляду на таке.

Вищевказаними нормами ЦК і ГК України, а також п.6.2 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Викладене свідчить, що для припинення орендних відносин, тобто не продовження дії договору на новий строк, необхідні конкретні дії сторін договору здійснені у встановлений строк і які б підтверджували небажання обох сторін або однієї сторони продовжувати його дію. При цьому згідно вищевказаних норм права волевиявлення орендодавця, щодо його небажання продовжувати дію договору повинно бути виражено у заяві .

Під поняттям заява розуміється звернення до будь-кого з викладенням своєї позиції у будь-якій доступній формі.

Отже, заява повинна бути доведена до іншої сторони належним чином та у встановлені строки, в протилежному випадку це не буде заявою, оскільки викладене у ній волевиявлення не доведено до особи, якої воно стосується.

Матеріали свідчать, і ці обставини визнають обидві сторони цього спору, що після закінчення дії договору 15.07.2008 року відповідач продовжував користуватись орендованим майном і сплачував оренду плату за це користування, тобто він своїми діями підтвердив, що не відмовляється від подальшої дії цього договору.

Своє волевиявлення на припинення дії договору позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи листом №178 від 12.07.2008р., направленим на адресу відповідача, із змісту якого вбачається, що позивач не бажає продовжувати дію договору та описом поштового відправлення цього листа.

Проте, доказів того, що відповідач отримав зазначений лист, позивач не надав, тобто він, у порушення приписів ст.33 ГПК України, не довів належними і достатніми доказами, що ця заява, тобто його волевиявлення, була доведена до відповідача.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що висновок місцевого суду, щодо достатньості лише наявності самого факту відправлення позивачем відповідачу заяви листом №178 від 12.07.2008р. є помилковим, тобто таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а факт відправлення цього листа без наявності доказів отримання його відповідачем не може вважатись доказом того, що позивач довів своє волевиявлення щодо небажання продовжувати дію договору до відповідача у встановлені строки.

Слід зазначити, що відповідач заперечує отримання цього листа (заяви), тобто, що він був обізнаний вказаним волевиявленням позивача у встановлені законодавством і договором строки.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що факт доведення позивачем до відповідача свого волевиявлення щодо небажання продовжувати дію не підтверджується належними та достатніми доказами, а відтак, в силу ст.764 ЦК України, ч.4 ст. 284 ГК України та п.6.2 договору № Л/МП-24 від 15.07.2003 р. договір вважається продовженим на новий строк, тобто до 15.07.2013 року, а відтак, правові підстави для задоволення позову позивача про зобовязання відповідача звільнити павільйон (обєкт оренди) відсутні.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення місцевого суду, відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, скасуванню з ухваленням відповідно до ст.103 ГПК України нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга задовольняється судом апеляційної інстанції, понесені відповідачем витрати по сплаті державного мита при звернені до суду з цією скаргою підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

2) Рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2010 р. у справі № 28-33/48-09-1730 - скасувати.

3) Приватному підприємству „Торгівельний центр „Старокінний” в позові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобовязання повернути павільйон Л/МП-24, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний 6, Торгівельний центр «Старокінний», Приватному підприємству «Торгівельний центр «Старокінний»- відмовити.

4) Стягнути з Приватного підприємства «Торгівельний центр «Старокінний»(код ЄДРПОУ 31081729) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1, свідоцтво ФО - СПД НОМЕР_2 від 23.01.97 р.) - 42 грн.50 коп. (понесених витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги).

5) Доручити господарському суду Одеської області видати наказ відповідно до цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 30.04.2010 р.