Постанова № 10629359, 27.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р.Справа № 15/435/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Краснобаєв В.С. (довіреність б/н від 15.12.2009 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Будівельної фірми „Житлобуд-Ніко”

на рішення господарського суду Миколаївської області від „23” грудня 2009 року

по справі № 15/435/09

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Миколаївзалізобетон-1”, м. Миколаїв

до Закритого акціонерного товариства Будівельної фірми „Житлобуд-Ніко”, м. Миколаїв

про стягнення 2087871,89 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство „Миколаївзалізобетон-1” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства Будівельної фірми „Житлобуд-Ніко” (далі по тексту –відповідач) заборгованості в розмірі 2087871,89 грн., з яких 1700752,72 грн. –основний борг, 31038,74 грн. –пеня, 289252,64 грн. –збитки від інфляції, 66827,79 грн. –3 % річних. Також позивач просив стягнути з відповідача всі судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки та норм чинного законодавства за отриманий товар не розрахувався, залишивши і до цього часу непогашену суму заборгованості.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.12.2009 року по справі № 15/435/09 (суддя Ржепецький В.О.) позовні вимоги ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” на користь позивача 1700752,72 грн. –основного боргу, 289252,64 грн. –інфляційних витрат, 66827,79 грн. –3 % річних, 31038,74 грн. –пені, 20878,72 грн. –держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

На виконання даного рішення господарським судом Миколаївської області 12.01.2010 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Також скаржник посилається на те, що 06.11.2007 року сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 9 від 01.08.2007 року, за якою право грошової вимоги за зобов’язанням переходить до ВАТ „Морський транспортний банк” в зв'язку з підписанням договору факторингу. Угода про проведення факторингу підписана 06.11.2007 року та на її виконання були здійсненні платежі у розмірі 313337,13 грн. та 416192,75 грн. 14.08.2009 року укладено кредитний договір, за яким ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” є поручителем і того ж дня підписано договір поруки, за яким ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” та ВАТ „Морський транспортний банк” відповідають за виконання зобов'язань ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” за кредитним договором про погашення факторингової заборгованості.

Отже, на думку скаржника, згідно ст.604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), а тому і Договір підряду втратив свою дію на підставі підписання угоди про проведення факторингу та кредитного договору.

Позивачем подано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Згідно поданих доповнень до апеляційної скарги, скаржник вважає, що доказом відсутності заборгованості ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” за Договором поставки № 9 від 01.08.2007 року є платіжні доручення на загальну суму 6625192,75 грн., копії яких разом із банківськими виписками надані скаржником.

Крім того, ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” подало до суду уточнення до апеляційної скарги, відповідно до яких просило рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2009 року по справі № 15/435/09 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” задовольнити частково, а саме в частині стягнення заборгованості в сумі 488752,72 грн., 3 % річних в розмірі 18252,21 грн., інфляційних збитків у розмірі 81563,16 грн., держмита в розмірі 5885,68 грн. та ІТЗ у розмірі 236 грн. У стягненні заборгованості в сумі 1212 000 грн., пені в розмірі 31038,74 грн., 3 % річних в розмірі 48575,58 грн., інфляційних збитків у розмірі 207689,48 грн., держмита в розмірі 14993,03 грн. –відмовити.

ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” подало до суду відзив на доповнення до апеляційної скарги, згідно якого погодилося із зазначеними вище уточненнями та просило такі вимоги ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” задовольнити.

Представник ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” в судове засідання 27.04.2010 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить розписка про повідомлення сторін щодо оголошення 13.04.2010 року відкладення розгляду справи саме на 27.04.2010 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, доповнення та уточнення до неї, заперечення та відзив на скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2009 року господарським судом Миколаївської області було порушено провадження у справі № 15/435/09 та призначено розгляд справи на 08.12.2009 року об 11.30 год., про що винесено відповідну ухвалу, яку направлено сторонам по справі.

Між тим, ухвалу від 27.11.2009 року про призначення розгляду справи № 15/435/09 на 08.12.2009 року об 11.30 год. отримано ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” лише в день слухання справи –08.12.2009 року, про що свідчить відповідне поштове повідомлення (т.1 а.с.187), в зв'язку з чим його представник в судове засідання 08.12.2009 року не з'явився та розгляд справи було відкладено на 23.12.2009 року, про що винесено відповідну ухвалу (т.1 а.с.185-186).

23.12.2009 року в судовому засіданні, за відсутністю представника відповідача –ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко”, було прийнято рішення по справі та оголошено його вступну та резолютивну частини. При цьому в рішення зазначено, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про належне повідомлення відповідача ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” про час та місце слухання справи 23.12.2009 року, коли і було винесено оскаржуване рішення без присутності представника відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято за відсутністю представника ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко”, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду, що є безумовною підставою, згідно з п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Між тим, дана справа підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції у відповідності до ст.ст. 99, 101 ГПК України, згідно з якими в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням певних особливостей, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв’язаний доводами апеляційної скарги перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному об'ємі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007 року між ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” (Постачальник) та ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” (Покупець) укладено договір поставки продукції № 9 (т.1 а.с.16-17), за яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця наступну продукцію: збірний залізобетон та товарний бетон, згідно письмових заявок Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, поставка продукції здійснюється Постачальником партіями на підставі письмових заявок Покупця.

Загальна сума Договору на момент укладення складає 2000000 грн., в тому числі ПДВ 333333,33 грн. Оплата продукції здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника згідно рахунку, виставленого Постачальником. Ціни на продукцію Постачальника дійсні при здійсненні Замовником 100 % попередньої оплати продукції і при оплаті у вказані строки зміні не підлягають (пункти 4.2 -4.4 Договору).

Згідно із пунктом 5.3 Договору, з Покупця за несвоєчасну оплату продукції стягується неустойка в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення. Сплата неустойки не звільняє Покупця від сплати суми боргу Постачальнику.

Договір вступає в силу від дня його підписання та діє до 31.12.2007 року (пункт 8.1 Договору).

Крім того, сторонами було укладено 26.10.2007 року Додаткову угоду № 1 до Договору поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року, 06.11.2007 року –Додаткову угоду № 2 до Договору поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року, 02.01.2008 року –Додаткову угоду № 3 до Договору поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року, 06.08.2008 року –Додаткову угоду № 4 до Договору поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року (т.1 а.с.18-21), якими внесені зміни та доповнення до Договору поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року.

На виконання умов договору поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року, ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” відвантажило, а ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” прийняло продукцію загальною вартістю 1709904,12 грн., що підтверджується відповідними:

- видатковими накладними № ЖБ-0001840 від 20.05.2008 року на суму 157896,49 грн., № ЖБ-0001620 від 05.05.2008 року на суму 316432,75 грн., № ЖБ-0001617 від 05.05.2008 року на суму 119629 грн., № ЖБ-003353 від 01.09.2008 року на суму 179890,27 грн., № ЖБ-0002599 від 02.07.2008 року на суму 7080,76 грн., № ЖБ-0002775 від 14.07.2008 року на суму 103026,50 грн. № ЖБ-0002912 від 28.07.2008 року на суму 15974,90 грн., № ЖБ-0002542 від 01.07.2008 року на суму 249323,38 грн., № ЖБ-0002617 від 03.07.2008 року на суму 47684 грн., № ЖБ-0003263 від 22.08.2008 року на суму 3324,48 грн., № ЖБ-0003006 від 01.08.2008 року на суму 121368,10 грн., № ЖБ-0003001 від 01.08.2008 року на суму 149716,50 грн., № Жб-0003310 від 28.08.2008 року на суму 32678,29 грн., № ЖБ-0002690 від 27.06.2008 року на суму 2412 грн., № ЖБ-0002318 від 17.06.2008 року на суму 75017,50 грн., № ЖБ-0002055 від 02.06.2008 року на суму 33792,70 грн., № ЖБ-0002060 від 02.06.2008 року на суму 94656,50 грн. (т.1 а.с.25-41);

- довіреностями ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” на отримання від ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” продукції (т.1 а.с.22-24);

- товарно-транспортними накладними ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” (т.1 а.с.42-177).

Між тим, відповідач за отриману від позивача продукцію не розрахувався.

Так, згідно із складеним сторонами 01.06.2009 року Актом звірки взаємних розрахунків за період з 25.12.2008 року по 01.06.2009 року, сальдо на кінець періоду на користь ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” становить 1769646,47 грн. (т.1 а.с.178).

03.11.2009 року ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” надіслало ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” претензію № 779 на суму 1917882,50 грн. –заборгованість за поставку залізобетонних виробів (т.1 а.с.179-182).

Між тим, зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.

Судова колегія частково погоджується з позовними вимогами ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” та вимогами ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко”, викладеними в апеляційній скарзі, в зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню (за порушення процесуальних норм), а позовна заява та апеляційна скарга –частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із пунктом 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, ВАТ „Миколаївзалізобетон-1”, поставивши ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” продукцію на суму 1709904,12 грн., виконало покладені на нього договором поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року та нормами чинного законодавства обов'язки, що підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання вказаного товару, які містять підписи та печатки сторін.

В свою чергу, ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко”, отримавши від ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” вказану продукцію в порушення умов договору поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме поставлену позивачем продукцію на суму 1709904,12 грн. не оплатило, залишивши непогашеною заборгованість у вказаному розмірі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, як було вище зазначено, згідно із пунктом 5.3 Договору поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року, з Покупця за несвоєчасну оплату продукції стягується неустойка в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення. Сплата неустойки не звільняє Покупця від сплати суми боргу Постачальнику.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Таким чином, на суму непогашеної заборгованості (1709904,12 грн.) і було нараховано в період з 05.05.2008 року по 01.09.2008 року пеню в сумі 31038,74 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 66827,79 та збитки від інфляції в сумі 289252,64 грн.

Між тим, ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції надало нові та додаткові докази.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував не можливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” не було належним чином повідомлено про розгляд в місцевому господарському суді даної справи, нові та додаткові докази ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” судовою колегією приймаються.

Так, згідно укладених ВАТ „Миколаївзалізобетон-1”, ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” та ВАТ „Морський транспортний банк” Додаткової угоду № 1 до Договору поставки № 9 від 01.08.2007 року, Угоди про проведення факторингу, Кредитного договору та Договору поруки, заборгованість за поставлену по Договору поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року продукцію та нараховані штрафні санкції були частково погашення, а саме на суму 1212000 грн. –основного боргу, 31038,74 грн. –пені, 48575,58 грн. –3 % річних та 207689,48 грн. –інфляційних збитків, що підтверджується, наданими скаржником, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Крім того, факт саме такого погашення заборгованості підтверджено і самим позивачем –ВАТ „Миколаївзалізобетон-1”, що викладено останнім у відзиві на доповнення до апеляційної скарги від 23.04.2010 року за №214.

Таким чином, заборгованість ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” перед ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” за поставлену по Договору поставки продукції № 9 від 01.08.2007 року продукцію з урахуванням нарахованих штрафних санкцій становить 588568,09 грн., з яких 488752,72 грн. –основного боргу, 18252,21 грн. –3 % річних, 81563,16 грн. –збитків від інфляції.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2009 року по справі № 15/435/09 не відповідає вимогам діючого законодавства та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а позовна заява ВАТ „Миколаївзалізобетон-1” та апеляційна скарга ЗАТ БФ „Житлобуд-Ніко” –частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Будівельної фірми „Житлобуд-Ніко” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „23” грудня 2009 року по справі № 15/435/09 скасувати.

Позов Відкритого акціонерного товариства „Миколаївзалізобетон-1” задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Будівельної фірми „Житлобуд-Ніко” (54007, м. Миколаїв, вул. Казарського,2-в, р/р 26008101887 в „Райфайзенбанк Аваль”, МФО 326182, ЄДРПОУ 19289428) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївзалізобетон-1” (54040, м. Миколаїв, вул. Індустріальна,1, р/р 26006010348980 у Миколаївському РУ „Фінанси і Кредит”, МФО 326933, ЄДРПОУ 05514962) 588568,09 грн., з яких 488752,72 грн. –основного боргу, 18252,21 грн. –3 % річних, 81563,16 грн. –збитків від інфляції.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Будівельної фірми „Житлобуд-Ніко” (54007, м. Миколаїв, вул. Казарського,2-в, р/р 26008101887 в „Райфайзенбанк Аваль”, МФО 326182, ЄДРПОУ 19289428) на користь Відкритого акціонерного товариства „Миколаївзалізобетон-1” (54040, м. Миколаїв, вул. Індустріальна,1, р/р 26006010348980 у Миколаївському РУ „Фінанси і Кредит”, МФО 326933, ЄДРПОУ 05514962) 5883,62 грн. –державного мита за розгляд позовної заяви та 66,52 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Миколаївзалізобетон-1” (54040, м. Миколаїв, вул. Індустріальна,1, р/р 26006010348980 у Миколаївському РУ „Фінанси і Кредит”, МФО 326933, ЄДРПОУ 05514962) на користь Закритого акціонерного товариства Будівельної фірми „Житлобуд-Ніко” (54007, м. Миколаїв, вул. Казарського,2-в, р/р 26008101887 в „Райфайзенбанк Аваль”, МФО 326182, ЄДРПОУ 19289428) витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скаргу у сумі 7497,54 грн.

4. Видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                     С.І. Колоколов

Суддя                     Г.П. Разюк

Суддя                     М.С. Петров