Постанова № 10629314, 15.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2010 р.Справа № 13/164-09-4066

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

                               Мирошниченко М.А.

при секретарі - Риковій О.М.

за участю представників:

Від позивача: Прокопов М.В.

Від відповідача: Чернега М.П., Вололовцева О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ВАТ Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта”;

на рішення господарського суду Одеської області

від 09.11.2009 року

у справі № 13/164-09-4066

за позовом: ВАТ Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта”

до відповідача: Сільськогосподарського кооперативу „Шаболат”

про стягнення 80706,45 грн.

ВСТАНОВИЛА:

          У серпні 2009 року ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта” (далі –НАСК „Оранта”) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського кооперативу „Шаболат” (далі - Кооператив) про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 80706,45 грн.

          На обґрунтовування пред’явлених вимог НАСК „Оранта” посилалася на те, що на підставі листа вигодонабувача ВАТ „Ерсте Банк” від 08.08.2008р. та страхового акту № 1475 виплатила страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 80706,45 грн., а тому на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування” та ст. 993, ч. 1 ст. 1172 ЦК України має право вимоги до відповідача, відповідального за відшкодування шкоди, завданої його працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

          Кооператив заперечував проти позову посилаючись на недоведеність вини водія кооперативу у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 30.06.2008 року, та невідповідність наданого позивачем звіту про автотоварознавче дослідження вимогам Національного стандарту № 1.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 09.11.2009 року у справі (суддя – Панченко О.Л.) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що позивачем не доведено, що дорожньо - транспортна пригода сталася з вини водія –працівника Кооперативу.

          В апеляційній скарзі НАСК „Оранта” вважаючи зазначене рішення незаконним та необґрунтованим, у зв’язку з чим підлягаючим скасуванню на підставі пунктів 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.          

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали наявні у справі та додатково витребувані апеляційним судом, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в порядку регресу за статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України „Про страхування” (згідно змісту позовної заяви).

          За правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

          Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За загальними правилами, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

          Водночас статтею 1188 ЦК України передбачено правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка застосовується на загальних підставах із застосуванням принципу вини сторін.

          Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування завданої шкоди суду необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, вину відповідача, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При цьому, на позивача покладено обов’язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою.

          Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

          Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" (страховик) в особі Жовтневого відділення, громадянкою Кособутською Юлією Віталіївною (страхувальник) та ВАТ „Ерсте Банк” (вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 2008/30/778, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом (автомобіль TOYOTA AURIS, 2007 року випуску, реєстраційний номер ВН6534АМ, вартістю 114855 грн.) та застрахованим додатковим обладнанням (протиугонні пристрої).

          Умовами даного договору передбачено, що до страхованих ризиків відносяться: дорожньо –транспортна пригода, протиправні дії третіх осіб, стихійні явища, пожежа, незаконне заволодіння; страхова сума 114850 грн.

          30.06.2008 року близько о 13 год. 30 хв. гр. Кособутська Ю.В. керуючи автомобілем „TOYOTA AURIS”, державний номер ВН6534АМ, рухалася по автомобільній дорозі Білгород –Дністровський –Тузли у напрямку смт. Сергіївка. Попереду автомобіля „TOYOTA AURIS” у попутному напрямку по правому узбіччю дороги рухався трактор „МТЗ-80”, державний номер 82-69 00, з напівпричепом „ПТС”, що належить відповідачеві, під керуванням працівника Кооперативу тракториста Герасим О.Ю. На 5 км автодороги, коли автомобіль „TOYOTA AURIS” майже зрівнявся з трактором „МТЗ-80”, останній зненацька почав повертати ліворуч з правого узбіччя, поза перехрестям та скоїв зіткнення з автомобілем „TOYOTA AURIS”, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, що відображено у протоколі огляду місця дорожньо –транспортної пригоди від 30.06.2008 року зі схемою ДТП та фототаблицею до нього, протоколах огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 30.06.2008 року, складеними співробітниками Білгород –Дністровського ВДАІ при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, протоколі огляду транспортного засобу від 05.07.2008 року, складеному аварійним комісаром Одеської обласної дирекції НАСК „Оранта”, постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.07.2008 року.

          Внаслідок цієї дорожньо –транспортної пригоди власнику автомобіля „TOYOTA AURIS” було завдано шкоду, розмір якої відповідно до звіту № 8/1475 про автотоварознавче дослідження від 17.07.2008р. становить 118236,74 грн.

          На виконання умов договору страхування № 2008/30/778 від 09.06.2008 року НАСК „Оранта” на підставі листа вигодонабувача ВАТ „Ерсте Банк” від 08.08.2008 року та страхового акту № 1475 виплатила страхувальнику Кособутській Ю.В. страхове відшкодування у розмірі 80706,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 32 від 23.01.2009 року.

          Дані обставини не заперечувалися сторонами при розгляді справи у місцевому господарському суді і повністю підтверджені в процесі перегляду даної справи в апеляційній інстанції.

          Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із того, що позивач не довів, що дорожньо –транспортна пригода сталася з вини водія Герасим О.Ю. –працівника Кооперативу.

          Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки він зроблений в результаті неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та без врахування вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

          - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

          Згідно з роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94р. № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” у редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007р. № 04-5/239, що містяться в п. 2, як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України). Що ж до заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, то його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

          Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.

          Отже, позивач не зобов’язаний доводити вину відповідача у завданні шкоди.

          Апеляційним господарським судом в процесі перегляду даної справи було витребувано та досліджено матеріали перевірки № 4266/08 по факту ДТП, яка сталася 30.06.2008 року на 5 км автодороги Білгород –Дністровський –Тузли за участю автомобіля „TOYOTA AURIS” під керуванням гр. Кособутської Ю.В. та трактора „МТЗ-80” з напівпричепом „ПТС” під керуванням гр. Герасим О.Ю., проведеної Білгород –Дністровським МВ ГУМВС України в Одеській області. Перевіркою встановлено, що ця дорожньо – транспортна пригода сталася з вини водія Герасим О.Ю. внаслідок порушення ним п. 10.4 Правил дорожнього руху України, де вказано, що водій, виконуючий поворот ліворуч поза перехрестям не з крайнього лівого положення на проїзній частині повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, що відображено у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.07.2008 року, винесеній органом дізнання у зв’язку з відсутністю в діях водія Герасим О.Ю. складу злочину, оскільки заподіяні гр. Кособутській Ю.В. та пасажирам автомобіля Арнаутовій І.В. та Заяць О.А. тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Водночас цією постановою вирішено притягти гр. Герасим О.Ю. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення п. 10.4 Правил дорожнього руху України. Однак за повідомленням Білгород –Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області від 02.04.2010 року № 51/8219 адміністративних матеріалів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України водія трактора „МТЗ-80” гр. Герасим О.Ю., винного у скоєнні ДТП, відділенням ДАІ не складалося та до суду не направлялося, у зв’язку з чим за даним фактом проводиться службове розслідування.

          Як вбачається з матеріалів перевірки № 4266/08 вину свою у скоєнні ДТП Герасим О.Ю. визнав, зазначену постанову про відмову у порушенні кримінальної справи в установленому порядку не оскаржив і вона є чинною.

          Зазначені матеріали перевірки № 4266/08 та постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.07.2008 року є належними письмовими доказами у розумінні ст. ст. 32, 36 ГПК України, які беззаперечно підтверджують вину водія трактора „МТЗ - 80” Герасим О.Ю. у скоєнні вказаної дорожньо –транспортної пригоди.

          Отже, протиправна поведінка водія трактора Герасим О.Ю. полягає у порушенні ним п. 10.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулося зіткнення керованого ним трактора „МТЗ - 80” з автомобілем „TOYOTA AURIS”, керованого Кособутською Ю.В., в результаті чого автомобіль зазнав механічних пошкоджень.           

          Наявність та розмір завданої водієм трактора матеріальної шкоди підтверджується протоколом огляду місця дорожньо –транспортної пригоди від 30.06.2008 року, протоколами огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу –автомобіля „TOYOTA AURIS” від 30.06.2008 року, складеними співробітниками Білгород –Дністровського ВДАІ при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, протоколом огляду транспортного засобу від 05.07.2008 року складеним аварійним комісаром та звітом № 8/1475 про автотоварознавче дослідження від 17.07.2008р., що містяться в матеріалах перевірки № 4266/08 витребуваних та досліджених апеляційним судом та в матеріалах даної господарської справи.

          При цьому, між протиправною поведінкою водія трактора Герасим О.Ю., що виразилася у порушенні ним п. 10.4 Правил дорожнього руху України, і завданою шкодою існує прямий причинний зв’язок.

          Таким чином, протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність та розмір завданої шкоди, причинний зв’язок між його протиправною поведінкою та завданою шкодою, а також вина у формі грубої необережності є доведеними обставинами.

          Витребуваними апеляційним судом довідками СК „Шаболат” від 29.01.2010 року № 27 та № 28 підтверджується, що трактор „МТЗ - 80”, д/н 8269 00, належить на праві власності СК „Шаболат” та знаходиться на його балансі. 30.06.2008 року згідно з подорожнім листом № 209 цей трактор знаходився під керуванням механізатора Герасим О.Ю., який працює в СК „Шаболат” механізатором з 10.12.2007 року по теперішній час.

          Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

          Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

          За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин, оскільки ДТП (страховий випадок) сталася з вини працівника СК „Шаболат”, то відповідач повинен відшкодувати позивачеві понесені фактичні витрати з виплаченого страхового відшкодування у розмірі 80706,45 грн.

          Колегією суддів не приймаються до уваги викладені у запереченнях проти позову доводи відповідача щодо невідповідності наявного в справі звіту № 8/1475 про автотоварознавче дослідження від 17.07.2008р. вимогам Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. № 1440.

          Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України „Про страхування”, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

          Кваліфікаційні вимоги до аварійного комісару встановлені пунктом 3 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998р. № 8 з наступними змінами і доповненнями. Пунктом 2 вказаного Типового положення визначено, що аварійний комісар - особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, передбаченим пунктом 3 цього Типового положення.

          Зі звіту № 8/1475 про автотоварознавче дослідження від 17.07.2008р. вбачається, що автотоварознавче дослідження проводилося аварійним комісаром Центру врегулювання збитків Одеської обласної дирекції НАСК „Оранта” Козловим В.В., який має вищу технічну освіту, кваліфікацію аварійного комісара (свідоцтво № 774 від 03.06.2005 року видане Українським центром післяаварійного захисту „Експерт - сервіс”, дійсне до 10.07.2012 року), стаж роботи за фахом з 2005 року. У суду не виникає сумнівів в достовірності висновків даного звіту. Автотоварознавче дослідження проводилося з дотриманням встановленого порядку особою, яка має кваліфікацію аварійного комісара та володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ним питань. Методи, що були використані при дослідженні, і зроблені на його підставі висновки науково обґрунтовані. Не суперечать висновки вказаного звіту й іншим наявним у справі доказам, достовірність яких також встановлена судом.

          Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд неповно та необ’єктивно розглянув справу, оскільки в порушення вимог ст. ст. 32, 36, 38, 43 ГПК України не з’ясував належним чином дійсні обставини справи, що призвело до їх неправильної юридичної оцінки та відповідно і неправильного застосування норм матеріального права. У зв’язку з цим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

          Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 1 210 грн. 59 коп., у тому числі 403 грн. 53 коп. за подання апеляційної скарги, та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2009 року у справі № 13/164-09-4066 скасувати.

Позов задовольнити.

          Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу „Шаболат” (Одеська область, Білгород –Дністровський район, с. Шабо, код ЄДРПОУ 03768767) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” (розрахунковий рахунок Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта” № 26503660745440, МФО 328016, код ЄДРПОУ 02311342 в Одеській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”) витрати на страхове відшкодування в сумі 80706 грн. 45 коп. та судові витрати в сумі 1328 грн. 59 коп.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.