Постанова № 10628509, 18.09.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2007 р.Справа № 28/100-07-2132

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

головуючого судді: Мишкіної М.А.

суддів: Лашина В.В.,

Сидоренко М.В.

          Склад судової колегії змінювався розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду №80 від 13.08.2007р., заступника голови Одеського апеляційного господарського суду №102 від 11.09.2007р.

при секретарі судового засідання Лисіній О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Карлаш Ю.І. —по довіреності;

від відповідача –Герасимов А.Г. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції Головного державного реєстратора флоту України

на рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2007р.

по справі № 28/100-07-2132

за позовом Інспекції Головного державного реєстратора флоту України

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ”

про розірвання контракту та стягнення 46001грн.

(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

          У судовому засіданні 11.09.2007р. згідно ст.77 ГПК України оголошено перерву до 18.09.2007р.

У судовому засіданні 18.09.2007р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          У березні 2007 року Інспекція Головного державного реєстратора флоту України звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” про розірвання контракту на підготовку та видавництво книги №021/04-ОБМ від 24.06.2004р. та стягнення 46001грн., з яких 43200грн. –передплата, 2801грн. –3% річних за користування чужими грошовими коштами. В ході розгляду справи позивачем надане додаткове нормативне обґрунтування позовних вимог, де він посилається на ст.ст.11, 526, 837, 651 ч.2, 849 ч.2, ч.3, 570 ч.2, 536, 625 ч.2 Цивільного кодексу України, ст.ст.188 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2007р.(суддя –Гуляк Г.І.) позов задоволено частково; розірвано контракт №021/04-ОБМ від 24.06.2004р. укладений між Інспекцією Головного державного реєстратора флоту України та ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ”; стягнуто з відповідача на користь позивача 12408грн.; 147,15грн. витрат по сплаті держмита, 31,86грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване приписами ст.ст. 629, 525, 627, 526, 858 ч.3, 651 ч.3 ЦК України, ст.ст. 188, 193 ГК України та посиланням на наступне:

          - саме позивач порушував умови контракту (неповна сплата суми за контрактом; неодноразове повернення макету книги з зауваженнями після усунення відповідачем всіх помилок та неточностей щодо його форми);

          - відсутність порушень контракту з боку відповідача унеможливлює розірвання контракту на підставі ч.2 ст.651 ЦК України; виходячи з листа від 30.01.2007р. за вих.№ИО194 та додатку №2 до контракту №021/04-ОБМ від 24.06.2004р. слід застосувати ч.3 ст.651 ЦК України, тобто контракт вважається розірваним з підстав односторонньої відмови від договору позивачем;

          - оскільки порушень контракту з боку відповідача не встановлено, то санкція за порушення грошових зобов'язань, передбачена ст.625 ЦК України, до відповідача не застосовується;

          - позивачем на виконання умов контракту перераховано відповідачу 43200грн., а останнім витрачено 30792грн., таким чином різниця в сумі 12408грн. підлягає поверненню відповідачем позивачу.

Інспекція Головного державного реєстратора флоту України не погодилась з рішенням суду від 11.07.2007р., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на ст.ст.11. 526, 837, 651 ч.2, 849 ч.2, ч.3, 570 ч.2, 536, 625 ч.2 Цивільного кодексу України, ст.ст.188 Господарського кодексу України та зазначає, що твердження суду про порушення позивачем вимог контракту та відсутність таких порушень з боку відповідача суперечать фактичним обставинам справи; висновок суду щодо розірвання контракту з підстав односторонньої відмови Інспекції Головного державного реєстратора флоту України (ч.3 ст.651 ЦК України) не відповідає дійсності, оскільки розірвання контракту обумовлено саме порушенням з боку відповідача своїх зобов’язань; судом замість ч.2 ст.651 та ч.2 ст.849 УК України невірно застосовано ч.3 ст.651 ЦК України; безпідставно визначено суму фактичних витрат, понесених відповідачем на виконання умов контракту.

          16.08.2007р. надійшли доповнення до апеляційної скарги у вигляді аудиторського висновку щодо обґрунтованості фактичних витрат ТОВ „Укрмормедінформ”.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на недотримання позивачем своїх авторських обов'язків стосовно офіційного подання остаточно визначеного обсягу видання посібника та інших питань; просить рішення суду від 11.07.2007р. залишити без змін.

В засіданнях суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали вищенаведені мотиви і доводи в обґрунтування своїх вимог до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків місцевого господарського суду, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та пояснень представників сторін встановлено, що згідно контракту №021/04-ОБМ від 24.06.2004р. (надалі —Контракт) Інспекція Головного державного реєстратора флоту України (надалі —позивач, Замовник, Інспекція) доручила, а ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” (надалі —відповідач, Виконавець) прийняло на себе зобов'язання з підготовки та видання книги “Практическое пособие по идентификации прогулочных судов иностранного производства (Часть 1)” тиражем 300 екземплярів. Сума Контракту з врахуванням доповнення №1 від 21.08.2004р. становить 46070грн.; оплата роботи здійснюється з передплатою в п'ять етапів в розмірі 100% вартості книги.

          Позивач перерахував відповідачу на виконання умов Контракту 39600грн. платіжними дорученнями №168 від 08.07.2004р., №203 від 19.08.2004р., №218 від 21.09.2004р., №234 від 01.10.2004р.

          Крім того, за платіжним дорученням №115 від 14.05.2004р. ІВЦ „Укрморінформ” (код ЄДРПОУ 25915025), тобто третя особа, перерахувало позивачу 3600грн. авансу за розміщення інформаційного блоку в виданні “Бюлетень ГФИ № 3 (28) 2004г.”, які на підставі листа начальника “Укрморінформ” Герасимова А.Г. (він же —директор ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” —код ЄДРПОУ 32433076) були зараховані за згодою відповідача в рахунок передплати за Контрактом на підготовку і видання книги.

          Таким чином сума передплати за Контрактом склала 43200грн., проти чого відповідач не заперечує.

          Згідно додатку №1 до Контракту “Смета расходов и график выполнения работ” вартість послуг з підготовки і технічної обробки матеріалу, редагування та художнього оформлення —5390грн., строк виконання —30 днів з моменту передплати; вартість поліграфічних послуг —33900грн., строк виконання 30 днів з моменту передачі матеріалів в типографію.

          У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань Інспекція у вересні 2005р. звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про відшкодування 43200грн. збитків та 3341грн. пені, за наслідками розгляду котрого ухвалою господарського суду від 21.11.2005р. було припинено провадження у справі №27/334-05-8594, затверджено укладену сторонами мирову угоду від 21.11.2005р. На виконання п.5 цієї мирової угоди сторони 21.11.2005р. підписали доповнення №2 до Контракту, яким внесли зміни і доповнення в умови Контракту, зокрема, виклали Розділ 3 в новій редакції.

          Згідно п.3.1. Контракту (в редакції доповнення №2) Виконавець зобов'язався протягом 15 днів з моменту підписання доповнення №2 надати замовнику Макет посібника (книги) —підготовлений та технічно оброблений матеріал, що був раніше наданий Замовником виконавцю, відкоректований, відредагований та художньо оформлений; Замовник зобов'язався перевірити макет на наявність помилок і за відсутності таких протягом 3-х банківських днів з моменту отримання макету перерахувати Виконавцю 2870грн.; при наявності зауважень Замовника Виконавець повинен усунути недоліки протягом п'яти днів з моменту отримання зауважень, після чого Замовник перераховує 2870грн.

          Протягом 30 календарних днів з моменту перерахування 2870грн. Виконавець зобов'язався повністю виконати свої зобов'язання за Контрактом і надати Замовнику 300 екземплярів книги.

          Крім того, сторони виключили з Контракту п.5.2. (обов'язок Виконавця повернути вартість недопоставленого або неякісної книги з виплатою пені) та встановили нові умови відповідальності сторін, зокрема п.6.4. передбачили стягнення з Виконавця процентів за користування чужими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час користування чужими коштами; п.п.6.9., 6.10. - право Замовника відмовитись від договору за наявності певних порушень з боку Виконавця.

          Згідно п.9.1. Контракту в редакції доповнення №2 Контракт діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

          Проте у встановлений доповненням №2 до Контракту термін макет книги, який би не містив недоліків і помилок і не викликав зауважень з боку Замовника, відповідачем представлений не був, і протягом грудня 2005р. - жовтня 2006р. сторони обмінювались чисельними листами з приводу досягнення мети І етапу виконання робіт —надання відповідачем Макету книги (на паперовому носії), який би за змістом і формою відповідав вимогам Замовника.

          Зокрема, наявний у справі Протокол засідання робочої комісії по усуненню недоліків в макеті “Практическое пособие по идентификации прогулочных судов иностранного производства (Часть 1)” від 11.04.2006р., підписаний директором ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” та представником Інспекції, підтверджує факт відсутності станом на цю дату Макету посібника, котрий відповідав умовам Контракту і не містив помилок і недоліків, тобто свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань.

          Листом від 30.01.2007р. Інспекція запропонувала ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” розірвати Контракт на видання книги у зв'язку з невиконанням останнім його умов, повідомити у 20-денний термін про результати розгляду цієї пропозиції.

          Цей лист отриманий особисто директором ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” Герасимовим А.Г., але відповіді позивач не отримав, тому звернувся до суду з позовом про повернення передплачених коштів на підставі ст.ст.849 ч.2, ст.858 ЦК України, стягнення нарахованих процентів за користування його грошима за період з 01.10.2004р. по 01.03.2007р. згідно ст.ст.536,625 ЦК України та розірвання Контракту на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, ст.188 ГК України.

          Місцевий господарський суд дійшов правильного по суті висновку про розірвання Контракту, проте вмотивував судове рішення в цій частині твердженням про порушення договірних зобов'язань не відповідачем, а позивачем, наслідком чого є неможливість задоволення позову про розірвання Контракту за ч.2 ст.651ЦК України.

          Далі, суд першої інстанції встановив, що позивач відмовився від договору, тому вимогу про розірвання Контракту слід задовольнити на підставі ч.3 ст.651 ЦК України.

          Судова колегія не погоджується з наведеною оцінкою фактичних обставин, що супроводжували виконання Контракту сторонами, та правовим обґрунтуванням розірвання Контракту і вважає доводи суду першої інстанції помилковими з огляду наступного.

          Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Ч.3 ст.651 ЦК України встановлює, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

          При цьому розірвання договору і відмова від договору відрізняються як підставами вчинення, так і порядком їх здійснення.

          Виходячи з положень ст.ст.525, 615 ЦК України одностороння відмова від договору є одним з можливих наслідків порушення зобов'язання, є способом захисту потерпілої сторони, але на відміну від розірвання договору не є мірою відповідальності, тобто застосовується незалежно від вини порушника лише у випадках, встановлених договором або законом. Тому одностороння відмова від зобов'язання відбувається внаслідок самого факту її здійснення, не потребує звернення до суду і для неї достатньо сповіщення однією стороною договору іншої. При цьому зобов'язання є припиненим з моменту отримання стороною повідомлення про відмову від договору, що випливає із змісту ч.3 ст.615 ЦК України.

          Натомість, виходячи з положень ч.2 ст.651 ЦК України розірвання договору у випадку недосягнення сторонами згоди про це відбувається в судовому порядку на вимогу зацікавленої особи як спосіб захисту від порушень договірних зобов'язань іншою стороною і є мірою відповідальності порушника за наявністю його вини.

          Договір вважається розірваним, а зобов'язання припиняється з моменту набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору (ч.3 ст.653 ЦК України), звісно, якщо сторони не досягли згоди про розірвання договору в позасудовому порядку.

          Як вбачається з обставин справи, у спірних правовідносинах позивачем застосований саме досудовий порядок розірвання Контракту з ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань, оскільки листом від 30.01.2007р. Інспекція однозначно виклала пропозицію розірвати Контракт, встановивши 20-денний строк для надання відповіді.

          Слід зауважити, що право Замовника відмовитись від договору передбачено п.п.6.9., 6.10 Контракту (в редакції Доповнення №2), а також законом —ч.ч.2, 3 ст.849, ч.3 ст.858 ЦК України, але позивач їм не скористався: до подання позову не повідомляв про відмову від договору свого контрагента, звернувшись до суду наполягав саме на розірванні Контракту за ч.2 ст.651 ЦК України, ст.188 ГК України, стверджуючи про порушення ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” договірних зобов'язань.

          За цих обставин, доводи скаржника стосовно безпідставного застосування судом ч.3 ст.651 ЦК України є обґрунтованими: розірвавши Контракт на підставі ч.3 ст.651 ЦК України, суд першої інстанції вийшов за межі правових підстав заявленого позову, допустив в цій частині неправильне застосування норм матеріального права, зробив висновок про відмову Інспекції Головного державного реєстратора флоту України від договору, що не відповідає обставинам справи.

          Дослідження наданих сторонами письмових доказів, зокрема, зміст листів, якими обмінювались сторони протягом тривалого періоду часу, свідчить про те, що всупереч твердженням суду першої інстанції відповідач як Виконавець допустив істотне порушення умов Контракту.

          Адже право Замовника вимагати усунення недоліків і помилок в макеті посібника встановлено законом і прямо закріплюється в п.3.1. Контракту, а обов'язок Виконавця виправити їх за вказівкою Замовника протягом 5 робочих днів —у п.3.3. Контракту (в редакції доповнення №2).

          Підписавши Протокол засідання робочої комісії, директор ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” не зробив в ньому жодних зауважень стосовно своєї незгоди з невідповідністю форми і змісту макету книги вимогам Інспекції, що свідчить про фактичне визнання ним зворотнього. За таких обставин будь-які посилання відповідача на недбалість і недобросовісний характер дій позивача, ненадання ним офіційного кінцевого матеріалу для видання книги, невиконання ним своїх авторських обов'язків уявляються непереконливими і не доводять відсутність його вини.

          Беручи до уваги, що Контракт на видання книги був укладений ще у червні 2004р. з передплатою 43200грн. станом на 01.10.2004р., термін виконання ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” обов'язків з підготовки і видання книги (посібника) був фактично пролонгований з підписанням доповнення №2 від 28.11.2005р., що свідчить про намагання позивача досягти порозуміння з Виконавцем і отримати бажаний результат за предметом Контракту (наступне звернення до господарського суду з позовом, підстави котрого випливали вже з Контракту від 24.06.2004р. та доповнення №2 від 21.11.2005р. до Контракту, відбулося тільки у березні 2007р.), колегія суддів вважає, що у діях ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” наявне істотне порушення договору у розумінні ч.2 ст.651 ЦК України, що має правовим наслідком його розірвання з цих підстав.

          Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

          На підставі вищенаведеного, оскаржуване рішення про розірвання Контракту №021/04-ОБМ від 24.06.2004р. суд апеляційної інстанції залишає в силі як правильне по суті остаточного висновку з врахуванням наведених мотивів і підстав суду апеляційної інстанції.

          Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 12408грн., суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.43, 84 ГПК України не мотивував цей висновок посиланням на норми чинного законодавства і докази, що підтверджують понесення відповідачем на виконання Контракту витрат у сумі 30792грн., не оцінив ці докази на предмет їх належності і допустимості (відповідності ст.34 ГПК України), не навів будь-якого правового підгрунття для фактично здійсненого судом заліку витрат відповідача в рахунок погашення отриманої передплати, що певною мірою ускладнює аналіз апеляційним судом оскаржуваного рішення в цій частині на предмет його обґрунтованості.

          Проте, за відсутності будь-яких процесуально оформлених зустрічних вимог ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” щодо відшкодування йому як Виконавцю за Контрактом його витрат, або збитків, завданих достроковим розірванням Контракту, тощо (або оформленої відповідно до ст.601 ЦК України заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог), дії суду з врахування витрат відповідача в погашення передплати в межах розгляду даного спору, навіть у випадку їх доведеності, є цілком безпідставними і не ґрунтуються на законі.

          Місцевий господарський суд залишив без уваги та поза межами правового аналізу і оцінки на предмет відповідності закону вимогу позивача про стягнення суми передплачених коштів як збитків позивача, що стягуються на підставі ст.ст.849 ч.2, 858 ЦК України з підрядника замовником у випадку порушення зобов'язання.

          Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені до стягнення витрати позивача у вигляді передплачених за Контрактом 43200грн. не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України: адже цивільне законодавство відносить до складу реальних збитків витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; Господарський кодекс (ч.1 ст.225) —виключно додаткові витрати у вигляді сплачених пені, штрафу і т.д.

          Передплачені Замовником кошти за виконання підрядних робіт (аванс) не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України, ст.225 ГК України, а відповідні позовні вимоги, заявлені з цих підстав, не підлягають задоволенню.

          У ч.4 ст.653 ЦК України міститься загальне положення про заборону сторонам договору вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями Цивільного кодексу, що регулюють договір підряду, та умовами Контракту не передбачено право Замовника вимагати повернення передплачених коштів як його збитків.

          З набранням законної сили рішенням суду про розірвання Контракту позивач не позбавлений можливості вимагати повернення грошових коштів як виконаного ним зобов'язанням згідно п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, тобто в силу безпідставного збереження відповідачем отриманих грошових коштів (повністю або в частині) після припинення зобов'язань за рішенням суду.

          Викладене є підставою для скасування рішення суду першої інстанції про стягнення на користь позивача 12408грн. з прийняттям нового рішення про відмову у позові Інспекції Головного державного реєстратора флоту України про стягнення з ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” 43200грн. грошових коштів як збитків на підставі ст.ст.849, 858 ЦК України.

          Допущене судом першої інстанції неправильне застосування ст.ст.625, 536 ЦК України призвело до неправомірної відмови у позові Інспекції про стягнення процентів за користування чужими грошима.

          Ст.536 ЦК України встановлюється, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          За своєю правовою природою проценти за ст.536 ЦК України є боргом, а не відповідальністю, оскільки відсутній зв'язок між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності.

          На відміну від наведеного, ст.625 ЦК України передбачає проценти в якості санкції за порушення боржником грошового зобов'язання і встановлює їх у розмірі 3% річних, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший процент.

          П.6.4. доповнення №2 до Контракту встановлено, що при порушенні строків виконання зобов'язання з Виконавця, крім пені і штрафу, стягуються проценти за користування чужими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час користування коштами.

          За розрахунком суду апеляційної інстанції сума нарахованих процентів виходячи з їх розміру за п.6.4. Контракту становить 13865грн. за період користування ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” грошовими коштами у сумі 43200грн. з 01.10.2004р. по 01.03.2007р., але позивачем заявлено до стягнення на підставі ст.536 ЦК України 2801грн. виходячи з розміру процентів, що встановлений ст.625 ЦК України, тобто не враховані положення Контракту в цій частині.

          Суд першої інстанції не звернув увагу на нормативний зміст ст.ст.536, 625 ЦК України, умови Контракту щодо розміру процентів і дійшов помилкового висновку про відмову у їх задоволенні як господарських санкцій, що не можуть бути застосовані за відсутності вини порушника.

          Слід зауважити, що Господарський кодекс України не містить аналогічного ст.625 ЦК України виду відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

          За змістом наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Інспекції в цій частині підлягає задоволенню, а рішення господарського суду —скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача 2801грн. процентів (в межах заявлених до стягнення позивачем) за користування 43200грн. грошових коштів за період з 01.10.2004р. по 01.03.2007р.

          Судова колегія також зазначає, що встановлення і доведення фактичних витрат ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” на підготовку до видання книги за Контрактом виходить за межі даного спору, не може вплинути на результат його вирішення і може бути предметом окремого судового розгляду, ініційованого відповідачем.

          На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга Інспекції Головного державного реєстратора флоту України задовольняється частково: оскаржуване рішення скасовується в частині часткового задоволення вимог про стягнення 43200грн., стягнення 12408грн. і відмови у стягненні 2801грн. процентів за користування чужими грошовими коштами з відповідним пропорційним перерозподілом згідно ст.49 ГПК України судових витрат; в іншій частині щодо розірвання Контракту №021/04-ОБМ від 24.06.2004р. залишається без змін.

          Витрати Інспекції Головного державного реєстратора флоту України по держмиту за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України покладаються пропорційно задоволеним вимогам скаржника на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Інспекції Головного державного реєстратора флоту України –задовольнити частково.

          2. Рішення господарського суду Одеської області скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 2801грн. процентів за користування грошовими коштами та задоволення вимог про стягнення 12408грн. збитків у вигляді передплати.

Позовні вимоги про стягнення 2801грн. процентів задовольнити, виклавши п.3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Стягнути з ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” на користь Інспекції Головного державного реєстратора флоту України 2801грн. процентів за користування чужими грошима, 51грн. держмита та 32,25грн. витрат на ІТЗ судового процесу”.

          3. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін (п.п.1, 2, 4 резолютивної частини рішення від 11.07.2007р.).

          4. Стягнути з ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Укрмормедінформ” на користь Інспекції Головного державного реєстратора флоту України 51грн. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                   Мишкіна М.А.

Судді:                                                                       Лашин В.В.

          Сидоренко М.В.