Постанова № 10628367, 10.07.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2007 р.Справа № 30/301-06-8831 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого : Михайлова М.В.

Суддів: Тофана В.М.,

Журавльова О.О.

При секретарі:           Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Лемещук Н.В., за довіреністю;

від відповідача 1: Найда Д.І., за довіреністю;

від відповідача 2: Гадомська Ю.П., за довіреністю;

від відповідача 3: не з'явився, повідомлений належним чином;

від прокуратури: Лянна О.А., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Меандр+”

на рішення господарського суду Одеської області від 20 березня 2007 року

у справі № 30/301-06-8831

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Меандр+”, м. Одеса, вул. Базарна,40, кв.16

до 1) Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості”, м. Одеса, вул. Троїцька, 25 ;

2) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, м. Одеса, вул. Єврейська,12;

3) Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ, вул. Богомольця,10;

за участю прокуратури Одеської області, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44 В

про визнання права власності та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності

та за зустрічним позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, м. Одеса, вул. Єврейська,12

3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості”, м. Одеса, вул. Троїцька, 25

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Меандр +”, м. Одеса, вул. Базарна,40, кв.16

про визнання недійсними договору та акту приймання-передачі, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Меандр+”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості”, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання права власності позивача на об’єкти нерухомого майна, які в цілому складаються з адміністративної будівлі (літ.”В”), медпункту (літ.”Г”), спальних корпусів (літ.”Л”, „Ч”, „Ш”), кінобудки (літ.”Щ”), вбиральні (літ. „Е”), альтанки (літ.”Я”), сцени (літ.”Х”), навісів (літ. „У”,”S”, “a”, „І”, „Ц”,”Z”, “N” ), душу (літ. “L”), загальною площею 1490,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Аркадіївський, 9, та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності позивача на зазначені об’єкти.

В обґрунтування позову позивач посилався на ст.ст.316, 321, 334 Цивільного кодексу України стосовно набуття права власності та неможливості порушення такого права, а також на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, згідно якого саме органи БТІ здійснюють державну реєстрацію прав власності .

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав та наполягав на її задоволенні.

Відповідач-1, Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості,” проти позову заперечував, посилаючись на те, що у даному випадку БТІ не може бути відповідачем по справі у частині позову щодо визнання права власності, так як не заперечувало проти наявності у позивача права власності. Але, вважало, що на той час у ТОВ „Меандр+” були відсутні встановлені законодавством правовстановлюючі документи, на підставі яких органи БТІ здійснюють реєстрацію права власності, адже, у Переліку правовстановлюючих документів відсутні договори інвестування.

Третя особа, ГУМВС в Одеській області, проти позову заперечвувала, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. В ході розгляду справи судом було змінено правовий статус третьої особи по справі та визнано ГУМВС в Одеській області відповідачем по справі. Відповідач 2, ГУМВС України в Одеській області, проти позову заперечував, посилаючись на невідповідність Договору інвестування від 11.07.2006р. нормам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, що є підставою для визнання даного Договору та Акту приймання –передачі від 03.08.2006р. недійсними.

З метою повного та всебічного розгляду справи до участі у справі у якості відповідача судом залучено Міністерство внутрішніх справ України. МВС України проти позову заперечувало, посилаючись на те, що МВС України, як власник будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Салют”, не давало повноважень ГУМВС України в Одеській області щодо продажу, уступки частини, передачі на підставі Договору інвестування, списання з балансу тощо зазначеного об’єкту. Крім того відповідач-3 звернув увагу суду на те, що предмет Договору не відповідає його дійсним цілям, а також не враховано статус майна - дитячий оздоровчий табір, який внесено до Переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, і за таких обставин, Договір, що є предметом розгляду, не відповідає вимогам законодавства, укладений не уповноваженою особою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, ущемляє особисті права неповнолітніх дітей на оздоровлення та відпочинок тощо.

В ході розгляду справи 28.12.2006 року ГУМВС України в Одеській області подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним з моменту укладення Договору між ГУМВС та ТОВ „Меандр+” про інвестування в реконструкцію дитячого оздоровчого табору „Салют” від 11.07.2006р., визнання недійсним Акту приймання-передачі від 03.08.2006р. та зобов’язання ТОВ „Меандр+” вжити заходів щодо звернення до усіх установ, підприємств та організацій з метою скасування усіх дозволів, узгоджень, техпаспортів тощо, отриманих на підставі Договору від 11.07.2006р.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що Договір інвестування від 11.07.2006р. не відповідає вимогам законодавства (не передбачає оцінки майна, як однієї з істотних вмов), завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладений у суперечності з встановленими цілями діяльності ГУМВС України в Одеській області, з порушенням повноважень щодо відчуження майна МВС України, у в’язку з чим має бути визнаний недійсним з моменту укладення.

Відповідач за зустрічним позовом, ТОВ „Меандр+”, проти зустрічного позову заперечував, наполягав, що відсутні правові підстави для визнання недійсним Договору про інвестування в реконструкцію дитячого оздоровчого табору „Салют” від 11.07.2006р., що оскаржуваний Договір інвестування від 11.07.2006р. та Акт приймання-передачі від 03.08.2006р. були укладені у повній відповідності до норм чинного законодавства України, не суперечать інтересам держави і суспільства, адже загальна сума витрачених Інвестором коштів на проведення будівництва табору визначена сторонами у розмірі 5000000 грн., що призведе до значного поліпшення стану табору, отже, поліпшить відпочинок дітей.

Третя особа на стороні позивача за зустрічним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, КП „ОМБТІ та РОН”, позов ГУМВС України в Одеській області підтримала.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20 березня 2007 року (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Меандр+” відмовлено; зустрічну позовну заяву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задоволено; визнано недійсним з моменту укладення Договір про інвестування в реконструкцію дитячого оздоровчого табору „Салют”, укладений 11 липня 2006р. між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меандр+”; визнано недійсним Акт приймання –передачі будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Аркадіївський, 9 від 03.08.2006 р.; зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Меандр+” (м. Одеса, вул. Пушкінська, 57, кв.2, код 32146121) вжити заходів щодо звернення до усіх установ, підприємств та організацій з метою скасування усіх дозволів, узгоджень, техпаспортів тощо, отриманих на підставі договору від 11.07.2006р.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Меандр+” (м. Одеса, вул. Пушкінська, 57, кв.2, код 32146121) на користь Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код 08592268, р\р 3522300400028 в УДК в Одеській обл., МФО 828011) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що МВС України, як власник спірного майна, ніяких повноважень ГУМВС України в Одеській області щодо відчуження дитячого оздоровчого табору або його частини у власність третіх осіб не надавало, предмет спірного Договору не відповідає його дійсним цілям, передача спірного майна у власність ТОВ „Меандр+” здійснено особою, яка не мала на це відповідних повноважень, а вимоги позивача за зустрічним позовом є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Меандр+” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20 березня 2007 року по справі № 30/301-06-8831, винести нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Меандр+”, а в задоволенні зустрічного позову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області відмовити.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

10.07.2007 року за вх. № 1110 від ТОВ „Меандр+” через канцелярію суду надійшла заява про часткову відмову від апеляційної скарги та про зміну правового статусу відповідача, яка судовою колегією не була задоволена.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача - 3.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

11 липня 2006р. між ГУМВС України в Одеській області та ТОВ „Меандр+” був укладений Договір інвестування, який регулює правовідносини, спрямовані на реалізацію інвестиційного проекту з будівництва піонерського табору ГУМВС України в Одеській області, розташованого за адресою: м. Одеса, 14-14,5 станції В.Фонтану.

Відповідно до п.2.1. Договору Інвестор надає Управлінню інвестицію у вигляді зобов’язань щодо здійснення фінансування і будівництва табору за адресою: м. Одеса, 14- 14,5 ст. В.Фонтану (прибережна смуга, середня тераса), у свою чергу Управління повертає інвестицію шляхом передачі у власність Інвестору об’єктів : адміністративної будівлі (літ.”В”), медпункту (літ.”Г”), спальних корпусів (літ.”Л”, „Ч”, „Ш”) , кінобудки (літ.”Щ”), вбиральні (літ. „Е”), альтанки (літ.”Я”), сцени (літ.”Х”), навісів (літ. „У”,”S”, “a”, „І”, „Ц”,”Z”, “N” ), душу (літ. “L”), загальною площею 1490,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Аркадіївський, 9. Дані об’єкти, відповідно до п.3.2.9. Договору передаються у власність Інвестору за Актом приймання-передачі протягом 20 діб з дати підписання Договору інвестування. Право власності на зазначені об’єкти переходить від Управління до Інвестора з моменту підписання Акту приймання-передачі (п.3.3. Договору). Акт приймання-передачі у власність був підписаний сторонами 03.08.2006р. Отже, за договором інвестування від 11.07.2006р. фактично відбулося відчуження майна.

Згідно ст.4 Закону України “Про власність” лише власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно Свідоцтва про право власності, виданого 23.03.2004р. виконкомом Одеської міської ради на підставі рішення виконкому від 11.04.2001р. №277, нежилі будівлі та споруди піонерського табору „Салют” управління МВС України в Одеській області, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Аркадіївський, 9, належать державі в особі Міністерства внутрішніх справ України, на праві державної власності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що лише держава в особі Міністерства внутрішніх справ України мала повноваження щодо розпорядження належним їй майном, але МВС України ніяких повноважень ГУМВС України в Одеській області щодо відчуження дитячого оздоровчого табору або його частини у власність третіх осіб не надавало. Листом МВС України №5086\Пв від 19.05.2003р. надано згоду тільки на здійснення реконструкції без передачі майна та відповідного зняття з балансу.

Тому твердження апелянта про те, що спірний Договір з однієї сторони підписаний ГУМВС України в Одеській області, яке є самостійним господарюючим суб'єктом, може від свого імені набувати майнових і немайнових прав і нести обов'язки, є юридичною собою, та може укладати господарські договори від свого імені, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки мова йде про спірний Договір, який укладався відносно майна, що належить на праві державної власності МВС України, яке ніяких повноважень та згод на відчуження спірного майна не давало.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Усне твердження представника апелянта Лемещук Н.В. у судовому засіданні 10.10.2007 року про те, що вона може надати додаткові листи МВС України, в яких воно дає згоду на укладання спірного договору, нічим не підтверджується та не може вважатися належним доказом. Дане твердження не було прийнято судовою колегією до уваги, оскільки, дані докази повинні були надаватись та досліджуватись у суді першої інстанції, а в матеріалах справи відсутні будь –які інші листи МВС України крім листа № 5086\Пв від 19.05.2003 року, а представник апелянта крім усних тверджень ніяких доказів суду апеляційної інстанції не надав, хоча мав змогу це зробити протягом розгляду справи в апеляційному порядку. А представник ГУМВС в Одеській області категорично наполягав на тому, що згоди МВС України на укладення спірного договору інвестування не було.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що предмет Договору не відповідає його дійсним цілям, а саме: замість інвестування коштів в реконструкцію дитячого оздоровчого табору фактично передбачено його продаж. Не враховано статус майна - дитячий оздоровчий табір, який внесено до Переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004р. №141-р „Про деякі питання діяльності дитячих оздоровчих закладів”. Представник ТОВ „Меандр+” пояснив у судовому засіданні в суді першої інстанції, що з 5000000 грн. на реконструкцію не витрачено жодної копійки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що Договір, що є предметом розгляду, не відповідає вимогам законодавства, укладений не уповноваженою особою, за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, ущемляє особисті права неповнолітніх дітей на оздоровлення та відпочинок тощо. Відчуження цього майна суперечить вимогам Закону України „Про позашкільну освіту”, Державній програмі відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008р., затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №33.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За таких обставин, суд першої інстанції мав всі підстави для визнання недійсним Договору інвестування від 11 липня 2006р., укладеного між ГУМВС України в Одеській області та ТОВ „Меандр+” .

Судова колегія зазначає, що Акт приймання-передачі будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Аркадіївський, 9 суд першої інстанції правильно визнав недійсним, так як цей Акт слід розцінювати як укладений сторонами за договором правочин, адже він не просто свідчить про вчинення дії на виконання договору, а містить дії сторін, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Крім того, сторони за договором передбачили у п.3.3.Договору, що право власності на об’єкти переходить від Управління до Інвестора з моменту підписання Акту приймання-передачі, отже, саме цей документ сторони зазначили як вирішальний у питанні виникнення та припинення права власності. За таких обставин, до зазначеного Акту приймання-передачі також господарським судом було правильно застосовані норми ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України та визнано його недійсним, враховуючи те, що передача майна у власність ТОВ „Меандр+” здійснено особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Тому твердження апелянта про те, що питання визнання недійсним Акту приймання - передачі від 03 серпня 2006 року до спірного Договору не підвідомче господарським судам, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки є безпідставним.

Судова колегія вважає правомірною вимогу позивача за зустрічним позовом щодо зобов’язання ТОВ „Меандр+” вжити заходів щодо звернення до усіх установ, підприємств та організацій з метою скасування усіх дозволів, узгоджень, техпаспортів тощо, отриманих на підставі Договору від 11.07.2006р., адже, ця вимога фактично є зобов’язанням вчинити дії пов’язані з правовими наслідками визнання недійсним правочину.

За таких обставин вимоги позивача за зустрічним позовом є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що у господарського суду Одеської області, враховуючи визнання ним недійсними як Договору інвестування від 11.07.2006р., так і Акту приймання-передачі від 03.08.2006р., не було підстав для задоволення позову ТОВ „Меандр+” щодо визнання права власності позивача на об’єкти нерухомого майна, які в цілому складаються з адміністративної будівлі (літ.”В”), медпункту (літ.”Г”), спальних корпусів (літ.”Л”, „Ч”, „Ш”) , кінобудки (літ.”Щ”), вбиральні (літ. „Е”), альтанки (літ.”Я”), сцени (літ.”Х”), навісів (літ. „У”,”S”, “a”, „І”, „Ц”,”Z”, “N” ) , душу (літ. “L”), загальною площею 1490,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Аркадіївський, 9, та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності позивача на зазначені об’єкти.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище,

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Меандр+” на рішення господарського суду Одеської області від 20 березня 2007 року по справі № 30/301-06-8831 залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                             М.В. Михайлов

Суддя:                                                                                 В. М. Тофан

Суддя:                                                                                 О.О. Журавльов