Рішення № 106283095, 12.09.2022, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/437/22

Провадження № 2/386/133/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась, шляхом надсилання 11.05.2022 через систему «Електронний суд», до суду з позовною заявою доПриватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодуванн6я шкоди , заподіяної смертю фізичної особи, в якій просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 85014 грн страхового відшкодування пов`язаного із смертю потерпілого.

Разом з позовною заявою представник позивача подала до суду клопотання про витребування доказів, в якому просила витребувати: у Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області належним чином оформлену довідку форми ОК-5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; у Троянській старостинський округ №4 належним чином завірені довідку про підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та довідку про підтвердження перебування ОСОБА_2 на утримання в ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивовано тим, що 20.02.2020 на автодорозі "Межирічка-Троянка-Журавлинка" Голованівського району Кіровоградської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "BMW 43833", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який допустив перекидання транспортного засобу. Внаслідок ДТП, пасажир ОСОБА_3 , від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Позивач є мамою загиблого ОСОБА_3 , тому у зв`язку з його смертю позивачу спричинена значна та непоправна шкода.

Станом на дату настання ДТП відповідальність водія транспортного засобу "BMW 43833", д.н.з. НОМЕР_2 , за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО7140004, який діяв на момент настання ДТП станом на 20.02.2020.

За фактом настання даної ДТП було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020120000000044 та розпочате досудове розслідування.

07.04.2021 Голованівським районним судом Кіровоградської області винесено вирок у справі №386/239/20 відносно ОСОБА_4 , яким останнього визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

14.09.2021 Кропивницьким апеляційним судом апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 задоволено частково. Вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2021 стосовно ОСОБА_4 - скасувати в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Оскільки відповідальність водія за спричинену шкоду третім особам є застрахована, позивач вирішив відновити своє порушене право шляхом одержання грошової компенсації за спричинену шкоду у вигляді страхового відшкодування саме від відповідача. І таке право вибору, як відновити своє порушене право, це виключне право Позивача, і ніхто не може йому вказувати, як його відновлювати, оскільки таке гарантоване законом.

Представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявами на виплату страхового відшкодування, серед яких містились:18 892,00 грн. - 1/3 частки страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою, що належить матері загиблого;18 275,00 грн. - страхове відшкодування витрат на поховання загиблого сина; 85 014,00 грн. - частки страхового відшкодування, пов`язаного із смертю потерпілого, що належить позивачу.

До грудня 2021 року відбувалось досудове врегулювання даного страхового випадку між відповідачем та представником позивача.

28.01.2022 відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування на банківські реквізити позивача у розмірі 37 167,00 грн., з яких 18 892,00 грн. - в рахунок заподіяної моральної шкоди, 18 275,00 грн. - в рахунок понесених витрат на поховання загиблого.

Проте, вимога позивача щодо здійснення виплати страхового відшкодування пов`язаного із смертю потерпілого страховиком проігнорована та на момент подачі даного позову не виплачено.

Лише листом за вих. №1721 від 19.11.2020 відповідач повідомив представника позивача щодо страхової виплати, пов`язаної із втратою годувальника про те, що у страховика відсутні наступні документи: довідка про доходи потерпілого, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника та інформацію з пенсійного фонду України, щодо призначення пенсії по втраті годувальника.

Позивач є особою, яка, за життя свого сина, була на його утриманні та мала право на утримання, оскільки досягла пенсійного віку встановленого законом у 2017 році та відносилась до непрацездатних осіб, а тому підпадає під дію пункту 2 частини 1 статті 1200 ЦК України та ч. 1 ст. 202 СК України.

Факт наявності права позивача на отримання страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілого та досягнення пенсійного віку позивачем підтверджується статтею 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", згідно якої право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, та пенсійним посвідченням.

Отже, з наведеного вище слідує те, що позивач являється непрацездатною особою пенсійного віку, якого вона досягла у 2017 році. Таким чином, позивач є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання.

Позивач просить стягнути суму страхового відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого в мінімальному розмірі.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня по 31 серпня - 4 723,00 грн., тобто загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного із смертю потерпілого становить 170 028,00 грн.

Окрім ОСОБА_2 , у загиблого була на утриманні малолітня дитина ОСОБА_5 , якій на момент смерті ОСОБА_3 виповнилось 6 років.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування шкоди позивачу заподіяною смертю потерпілого у розмірі 85 014,00 грн. (з розрахунку 170028,00/2 = 85 014,00).

Ухвалою суду від 13.05.2022 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлянням сторін та призначено до судового роззгляду; витребувано у Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області належним чином оформлену довідку форми ОК-5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; витребувано у Троянській старостинський округ №4 належним чином завірені довідку про підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та довідку про підтвердження перебування ОСОБА_2 на утримання в ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання ухвали суду від 13.05.2022 Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області 31.05.2022 надіслало до суду довідку форми ОК-5 на ОСОБА_3 , сформовану 24.05.2022; Троянський старостинський округ №4 01.06.2022 надіслав до суду відповідь про те, що інформація про підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 та перебування її на утриманні останнього відсутня.

Представником відповідача 14.06.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, який одночасно направив позивачу. Відзив обґрунтовує тим, що з вимогами позивача не погоджується з наступних підстав

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «БМВ», номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП, яка є підставою позову була застрахована відповідачем згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/7140004.

ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, що підтверджується Довідкою ПФУ в Кіровоградській області від 07.05.2021.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами як потребу у матеріальній допомозі, передбачену статтею 202 СК України, так і те, що син ОСОБА_3 надавав ОСОБА_2 таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом її існування. Відповідно до Довідки ПФУ в Кіровоградській області від 07.05.2021 свідчить про те, що розмір пенсії ОСОБА_2 - 2260,44 гри. перевищує мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність 1638,00 грн.

В такому разі у АТ "СГ "ТАС" (приватне) немає правових підстав для виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України.

Враховуючи, що предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, то доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а і факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі.

ОСОБА_2 в порушення пп. є п. 35.2 ст. 35 Закону не надала жодних доказів до АТ «СГ «ТАС» (приватне) та до суду, що вона перебувала на утриманні свого сина, адже отримувала пенсію розмір якої є більшим 2260,44 гри, ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, встановлений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» (01 січня 2020 року -1638,00 гривень.).

Окрім того, ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами потребу у матеріальній допомозі, передбачену статтею 202 СК України, так і те, що син надавав таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом її існування.

ОСОБА_2 не надала до АТ «СГ «ТАС» (приватне) та до суду належних та допустимих доказів, зокрема доказів встановлення та аналізу доходів сім,ї, їх порівняння. Не встановлено та не підкріплено жодними доказами що ОСОБА_3 взагалі надавав матеріальну допомогу ОСОБА_2 та мав таку змогу.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись нормами чинного законодавства України АТ "СГ "ТАС" (приватне) немає правових підстав для виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів перебування на утримані сина та не довела що її дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць та що вона потребувала у матеріальній допомозі. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач та його представник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України. Разом з позовною заявою представник позивача надала суду клопотання, в якому просить справу розглядати у відсутність позивача та представника позивача, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

В судове засідання 12.09.2022 вредставник відповідача ОСОБА_6 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується підтвердженням про направлення на електронну адресу представника відповідача 19.08.2022 судової повістки; представник відповідача клопотання про розгляд справи за йогоіфдсутності або відкладення розгляду справи до суду не надав позову, подав до суду відзив, який прийнято судом.

Враховуючи норми ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.02.2020 на автодорозі "Межирічка-Троянка-Журавлинка" Голованівського району Кіровоградської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "BMW 43833", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який допустив перекидання транспортного засобу. Внаслідок ДТП, пасажир ОСОБА_3 , від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2021 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без позбавленням права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки.Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 160000 грн. (а.с.20-25).

Вироком Кропивницького апеляційного суду від 14.09.2021 вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2021 скасовано у частині призначення покарання. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири років без позбавленням права керувати транспортними засобами. ОСОБА_4 взято під варту в залі суду. Вирок суду набрав законної сили. (а.с.26-33)

Вказані у вироку обставини сторонами визнаються.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Факт смерті ОСОБА_3 , підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_3 , виданого 21.02.2020 Гайворонським районним відділом державної реєстрації цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.35)

Батьками ОСОБА_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження, виданим 16.08.1986 Гайворонським відділом ЗАГС Кіровоградської області, актовий запис №191 (а.с 37).

Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4 , виданим 14.08.1990 Гайворонським відділом ЗАГС Кіровоградської області (а.с. 38).

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи №387 від 06.09.2021 ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.46).

01.12.2014 ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_8 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 присвоєно прізвище ОСОБА_9 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00033153888 від 13.10.2021 (а.с. 47-48).

Заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20.01.2021 шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_10 віднослено дошлюбне прізвище ОСОБА_11 . Рішення суду набрало законної сили 19.02.2021(а.с.49-53).

Відповідно до копії полісу №А07140004 діючий на 20.02.2020 транспортний засіб "BMW 43833", д.н.з. НОМЕР_2 застрахований Страховою компанією АТ «СГ «ТАС» (приватна) (а.с.34).

ОСОБА_2 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 (а.с.56).

Згідно до копії довідки управління з питань виплати пенсій розмір пенсії ОСОБА_10 ( ОСОБА_2 ) становив у 2019 році- 2158,32 грн., у 2020 році- 2260,44 грн. (а.с.57).

20.05.2020 ОСОБА_10 повідомила АТ «СГ «ТАС» (приватне) про дорожньо- транспортну пригоду, з якого слідує, що до даного повідомлення ОСОБА_10 не було додано довідки про те, що вона перебувала на утриманні у померлого ОСОБА_3 та те, що допомога, яка надавалась останнім була для заявника постійним та основним джерелом засобів до існування, лише надала інформацію про склад сім`ї загиблого ОСОБА_3 (а.с.58-59).

29.05.2020 за вих. №766 представнику ОСОБА_12 було надано відповідь АТ «СТ`ТАС» (приватне) про те, що призупинив розгляд заяви ОСОБА_10 , оскільки не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження (а.с.65-66).

19.11.2020 за вих. №1771 АТ «СТ`ТАС» (приватне) повідомив представнику ОСОБА_12 про те, що необхідно надати документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи та попередній календарний рік до настання транспортної пригоди розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок витрати годувальника (а.с. 67).

14.12.2021 ОСОБА_10 надала АТ «СТ`ТАС» (приватне) заяву про долучення документів на виплату стархового відшкодування (а.с.64).

09.12.2021 за вих. №1897 представнику ОСОБА_12 було надано відповідь АТ «СТ`ТАС» (приватне) про те, що призупинив розгляд заяви ОСОБА_10 , оскільки не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження (а.с.68-69).

Із довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) на ОСОБА_3 сформовану 24.05.2022 вбачається, що ОСОБА_3 отримував дохід в 2011-2014 році, тобто в 2019 році ОСОБА_3 доходів не отримував (а.с.99-100).

Відповідно до інформації №15-15/44, наданої 19.11.2021 старостою Троянського старостинського округу №4 Голованівської селищної ради, інформація про підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та інформація про підтвердження перебування ОСОБА_2 на утриманні в ОСОБА_3 відсутня (а.с. 102 ).

Згідно до страхового акту №01111/11/722 від 26.01.2022 ОСОБА_2 здійснено страхове відшкодування у розмірі 37167 грн. (а.с. 110-111).

Вказані у страховому акті обставини сторонами визнаються.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.2. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

При цьому, факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у порядку статті 1200 ЦК України та пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача належними та допустимими доказами не довела те, що позивач перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3 , можливість останнього утримувати позивача, а також те, що допомога з боку померлого була основним і постійним джерелом існування для неї.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до підпункту «е» пункту 35.2 до заяви додаються, зокрема документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника.

З матеріалів справи вбачається, що до ПрАТ «СГ «ТАС» на підтвердження факту утримання позивача померлим сином довідка не надавалась, а до суду старостою Троянського старостинського округу №4 Голованівської селищної ради надана інформація про відсутність підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та підтвердження перебування ОСОБА_2 на утриманні в ОСОБА_3 .

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи.

Згідно з положеннями ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази, що надаються сторонами до суду мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до приписів ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, незалежно від того, чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати всі рішення Верховного Суду України, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата.

При визначенні способу захисту порушеного права суд застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, де зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не надала доказів про те, що перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3 , можливість останнього утримувати позивача, а також те, що допомога з боку померлого була основним і постійним джерелом існування для неї.

За таких умов суд вважає, що наявні достатні підстави для відмови у задоволені даного позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268); а сума гонорару, яка визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Позивач згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий сбір» від сплати судового збору звільнений, тому взв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141,142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи відмовити.

Місце проживання позивача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Місцезнаходження відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне): пр. Перемоги, буд. №65, м. Київ, поштовий індекс 03117; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30115243.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 16 вересня 2022 року.

Суддя: Гут Ю. О.