Рішення № 10627774, 22.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 липня 2010 року справа № 5020-12/052 Господарський суд міста Севастополя в складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу

за позовом          Приватного підприємства “Морепродукт”

                    (вул. В.Морська, 52/2, офіс 33а, м. Севастополь, 99011)

до                     Управління капітального будівництва Севастопольської міської

державної адміністрації

                    (вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011);

                                        Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі

                                        (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)

про                     відшкодування збитків у розмірі 660000,00 грн.,

за участю представників –не з’явились.

Приватне підприємство “Морепродукт” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (далі –Відповідач-1) про стягнення суми завданих збитків у розмірі 660000,00 грн.

27.04.2010 позивач надав суду заяву про зміну підстав позову (вх. №8868-Д) /а.с. 86-88/.

Ухвалою від 27.05.2010 залучено до участі у справі у якості іншого відповідача Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі (далі –Відповідач-2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач-1 відмовився виконувати свої зобов’язання щодо відшкодування збитків, завданих Позивачу будівництвом газопроводу.

Позивач в судовому засіданні 12.07.2010 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідачі позовні вимоги не визнають, просять в задоволенні позову відмовити.

У зв’язку з викладеним, зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

          Приватне підприємство “Морепродукт” на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водної ділянки у Південного молу в бухті Мартинова Чорного моря від 13.05.2005 здійснює культивування мідії. У відповідності зі пунктом 15 вказаного Режиму строк його дії складає 10 років, з 2005 по 2014 роки. Також у Режимі вказані координати розташування мідійної плантації /а.с. 9-13/.          06.11.2009 Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації звернулося з листом №67/1224 до Позивача про погодження проекту «Газопровід високого тиску (1,2 МПа) від ГРС-3 до ГГРП на Північному боці, середнього тиску від ГГРП до ГГРП-6А з переходом Севастопольської бухти»(шифр 8407-Г2.ПП-ГСН) /а.с. 17/.

          10.11.2009 Позивач звернувся до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації з листом №450 (вхід. №67/1280 від 11.11.2009), яким повідомляє, що у зв'язку з будівництвом газопроводу приватному підприємству “Морепродукт” будуть завдані прямі збитки, оскільки буде здійснений демонтаж плантації та знищенні мідії. Крім того, Позивач зазначив, що погодиться з Проектом лише на умовах, якщо буде внесено в кошторис будівництва суми збитків орієнтовно у розмірі 1 815 860,00 грн. та отримання гарантійного листа про виплату суми збитків спричинених підприємству /а.с. 19/.

          17.11.2009 Відповідач-1 листом №67/1267 повідомив Позивача про те, що в кошторис була внесена сума збитків у розмірі 1815 860,00 грн. в порядку забезпечення втрат у зв’язку з будівництвом газопроводу. Цим же листом Відповідач попросить до 20.11.2009 видалити Північну частину плантації у зв'язку з необхідністю забезпечити роботу плавкрану та земснаряду на даній частині акваторії /а.с. 20/.

          Також Відповідач-1 листом №67/1268 від 17.11.2009 повідомив Позивача, про те, що після видалення Північної частини плантації та проходження проектом «Укрінвестекспертизи», орієнтовано до середини грудня 2009 року, підприємству буде перерахована сума збитків, яка внесена в кошторис будівництва у розмірі 907 930,00 грн. /а.с. 21/.

          Таким чином Відповідачем-1 підтверджено що сума збитків у розмірі 1 815 860,00 грн. передбачена та внесена в кошторис будівництва газопроводу високого тиску (1,2 МПа) від ГРС-3 до ГГРП на Північному боці, середнього тиску від ГГРП до ГГРП-6А з переходом Севастопольської бухти (шифр 8407-Г2.ПП-ГСН).

          24.11.2009 був складений та підписаний акт про ліквідацію північної частини плантації приватного підприємства “Морепродукт”, згідно якого була здійснена ліквідація північної частини мідійної плантації шляхом демонтажу хребтин (капронових канатів) сьомого, шостого, п'ятого квадратів (секції), звільнення мідійних носіїв від мідій з переміщенням мідій у товщу води в районі прокладки газопроводу, відрізання відтягнень хребтин у донних вантажів і видалення всього цього з бухти. Акт підписано також і керівником Відповідача-1 /а.с. 22/.

          Відповідно до акту списання №СпТ-000003 від 24.11.2009, в результаті ліквідації північної частини плантації, Позивачу нанесені збитки у розмірі 660000,00 грн. /а.с. 24/.

          02.02.2010 Позивач звернувся до Відповідача-1 з листом вих. №475 про відшкодування збитків у розмірі 660000,00 грн., завданих будівництвом газопроводу /а.с. 25/.

          На момент вирішення спору Відповідач-1 збитки у розмірі 660000,00 грн. не сплатив, докази погашення заборгованості відсутні.

          Викладене стало підставою для звернення Позивача до суду із даним позовом.

          Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до пункту 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Суд визнає, що листування між Позивачем і Відповідачем-1 є фактом здійснення правочину за визначеними умовами. Інша обов’язкова форма правочину законодавством, в цьому випадку, не вимагається, повноваження на укладення угоди керівником Відповідача-1 підтверджуються статутними документами /а.с. 66-76/.

          Таким чином, суд зазначає, що між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено договір з визначенням обов’язків сторін (в тому числі щодо сплати компенсації) і договір прийнято до виконання, що підтверджується актом /а.с. 22/.

          Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Суд визнає за Відповідачем-1 виникнення зобов’язання за укладеним правочином, щодо компенсації збитків Позивачу.

          За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача суми завданих збитків у розмірі 660000,00 грн., підлягає задоволенню.

          Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.          

          Керуючись статтями 49, 60, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 02498725, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного підприємства “Морепродукт” (вул. В.Морська, 52/2, офіс 33а, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 32296478, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму завданих збитків у розмірі 660000,00 грн. (шістсот шістдесят тисяч грн. 00 коп.), державне мито у розмірі 6600,00 грн. (шість тисяч шістсот грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно до

вимог ст. 84Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 27.07.2010.

Розсилка:

1. Приватне підприємство “Морепродукт”

(вул. В.Морська, 52/2, офіс 33а, м. Севастополь, 99011)

2. Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації

(вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011);

3. Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі

(вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)