Рішення № 10627741, 15.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15 липня 2010 року справа № 5020-9/086 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Приватного підприємства „Аякс” (м. Севастополь, вул. Хрустальова, 113)

про стягнення 16126,76 грн., розірвання договору оренди та зобов’язання звільнити (повернути) орендоване майно,

Суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

Позивача –не з’явився;

Відповідача - не з’явився.

Суть спору: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –Фонд) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Аякс»(далі –ПП «Аякс») про стягнення 16126,76 грн., розірвання договору оренди та зобов’язання звільнити (повернути) орендоване майно.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-9/086.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором №37-02 від 10.01.2002 оренди нерухомого майна.

Крім того, позивач, посилаючись на статтю 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статтю 651 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір оренди № 37-02 від 10.01.2002 та зобов’язати Приватне підприємство „Аякс” повернути (звільнити) орендовані приміщення.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.35).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які надіслані за юридичною адресою та повернуті органами поштового зв’язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій (а.с.20-23, 39-41).

Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2002 між Управлінням з питань комунальної власності міської державної адміністрації, повноваження якого щодо управління комунальним майном у теперішній час покладено на Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –Фонд), та ПП «Аякс»був укладений договір оренди нерухомого майна №37-02 (далі - Договір) (а.с.11-12)

Відповідно до розділу 1 Договору Фонд (орендодавець) передає, а ПП «Аякс»(орендар) приймає в оренду нерухоме майно –вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 39,4 м2 розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Хрустальова, 113, яке перебуває на балансі РЕП-16, вартість якого складає 26720,00 грн., відповідно до акту оцінки вартості від 23.11.2001.

У пункті 2.1 Договору сторони визначили, що власником орендованого майна є Севастопольська міська Рада, та передача майна в оренду не є підставою для переходу до орендаря права власності.

Відповідно до пункту 2.2. Договору з урахуванням протоколу узгодження змін до договору від 30.06.2009 (а.с.14) об’єкт оренди залишається на балансі РЕП-16 та сплачується Орендарем з 01.04.2007 в сумі 514,39 грн., на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно.

Згідно вимог пункту 3.1 Договору, з урахуванням протоколу узгодження змін до договору від 30.06.2009, розмір орендної плати визначається відповідно рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 4008,00 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 15% від вартості об’єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, яке передане в оренду, станом на 23.11.2001. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включаються до орендної платі.

Відповідно до вимог пункту 3.2 Договору, з урахуванням протоколу узгодження змін до договору від 30.06.2009, орендна плата з червня 2009 складає 777,61 грн. за місяць оренди не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Строк дії договору встановлений до 10.01.2011 (пункт 7.1 Договору з урахуванням протоколу узгодження змін до договору від 30.06.2009).

Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з 01.04.2007 по 30.04.2010 складає 15031,66 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором №37-02 від 10.01.2002, розірвання договору оренди та зобов’язання звільнити (повернути) орендоване майно.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно пункту 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Докази погашення відповідачем заборгованості по орендній платі за період з 01.04.2007 по 30.04.2010 в розмірі 15031,66 грн. на день прийняття рішення відсутні.

Враховуючи викладене заявлена позивачем сума основної заборгованості у розмірі 15031,66 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 469,13 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до пункту 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 625,97 грн. за період з 21.05.2009 по 30.04.2010.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем обов’язків щодо оплати вартості користування орендованим майном протягом тривалого часу позивач вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна №37-02 та зобов’язати відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.

Суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені статтею 783 Цивільного кодексу України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; не приступив до проведення капітального ремонту (якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача). Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас, частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Право розірвати Договір на вимогу однієї зі сторін у випадку невиконання іншою стороною своїх зобов’язань та з інших підстав передбачено пунктом 7.3 договору №37-02.

Як було зазначено вище, порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із цією нормою узгоджується стаття 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотримано встановленого порядку розірвання договору, оскільки докази, які б підтверджували надсилання відповідачеві пропозиції про розірвання договору, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити на таке.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом, що регулює правовідносини в сфері оренди державного та комунального майна, передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлений факт суттєвого порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №37-02 в частині строків внесення орендної плати –орендна плата не регулярно сплачується з 01.04.2007, з 01.08.2009 не сплачується взагалі, що є суттєвим порушенням договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору оренди суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов’язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2.5 договору №37-02 встановлений обов’язок Орендаря повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням його зносу протягом одного тижня з моменту припинення дії договору.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, об’єкт оренди –вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 39,4 м2 розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Хрустальова, 113 –підлягає поверненню позивачеві.

Отже, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Аякс” (м. Севастополь, вул. Хрустальова, 113, ідентифікаційний код 20686028, відомості про рахунки відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 23895637) заборгованість з орендної плати в розмірі 16126,76 грн. шляхом перерахування 97% – 15522,07 грн. на п/р33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач –місцевий бюджет м. Севастополя, код платежу 22080400, а 3% –604,69 грн. на п/р31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач –місцевий бюджет м. Севастополя.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Аякс” (м. Севастополь, вул. Хрустальова, 113, ідентифікаційний код 20686028, відомості про рахунки відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044; п/р37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) витрати по сплаті державного мита у розмірі 161,26 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Вважати розірваним договір оренди нерухомого майна №37-02 від 10.01.2002, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) та Приватним підприємством „Аякс” (м. Севастополь, вул. Хрустальова, 113, ідентифікаційний код 20686028), з моменту набрання рішенням законної сили.

5.          Зобов’язати Приватне підприємство „Аякс” (м. Севастополь, вул. Хрустальова, 113, ідентифікаційний код 20686028) повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ідентифікаційний код 25750044) нерухоме майно, а саме: вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 39,4 м2 розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Хрустальова, 113, шляхом передачі по акту приймання-передачі, протягом десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис С.А. Рибіна