Рішення № 10627643, 06.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06 липня 2010 року справа № 5020-3/083 За позовомДержавної організації „Архітектурно-будівельний та технічний нагляд”

(вул. Кулакова, 13, м. Севастополь, 99011)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі 10600,00 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ДО „Архітектурно-будівельний та технічний нагляд”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

відповідач (ФОП ОСОБА_1) ОСОБА_2, представник, довіреність ВМР №589865 (реєстровий №1101) від 16.03.2010.

Суть спору:

Державна організація „Архітектурно-будівельний та технічний нагляд” (далі позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 10600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобовязань за договором від 22.05.2007 №272 щодо повної оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою від 21.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі; судове засідання призначено на 08.06.2010.

У судовому засіданні 08.06.2010 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.07.2010 для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

У судове засідання 06.07.2010 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином у встановленому порядку (судове повідомлення /арк. с. 42/) та своєчасно; про причини неявки не сповістив.

Відповідач у судовому засіданні 06.07.2010 підтримав заяву про припинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України /арк. с. 44-45/, яка була надана ним до початку судового засідання.

Розглянувши заяву відповідача про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, а також дослідивши мирову угоду, додану до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд розяснює сторонам наслідки даної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обовязків сторін щодо предмета позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Таким чином, мирова угода, як і відповідна заява про її затвердження має бути підписана обома сторонами спору.

Проте, в наданому відповідачем екземплярі мирової угоди та заяві про її затвердження відсутній підпис позивача, що свідчить про недоведеність наявності згоди позивача на укладення мирової угоди у даній справі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2007 між Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, правонаступником якої є Державна організація „Архітектурно-будівельний та технічний нагляд” (розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 08.10.2007 №907-р „Про реорганізацію (перетворення) юридичної особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (код 20704714) в державну організацію „Архітектурно-будівельний та технічний нагляд” /арк. с. 39-41/) (далі Інспекція) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Замовник) укладений договір №272 /арк. с. 8-9/ (далі Договір), згідно з пунктом 1.1 якого, Інспекція зобовязується виконати по замовленню Замовника відповідно до Договору роботу по аналізу та розгляду переданих замовником документів та проекту на обєкт будівництва: торгівельний комплекс „Ривєра” з гостьовими номерами в б. Омега, 27, підготовка документів до реєстрації, видачі рекомендацій та додаткових антисейсмічних вимог; по здійсненню функцій технічного нагляду відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації по будівництву.

У пункті 1.2 Договору сторони домовились, що Інспекція виконує роботи по здійсненню функцій технічного нагляду на підставі Договору та законодавства України.

Замовник здійснює розрахунки за виконані роботи з Інспекцією на підставі договірних цін за діючими розцінками.

Згідно з пунктом 2.2 Договору вартість робіт, що виконуються Інспекцією за Договором та визначена на підставі договірних цін складає:

2.2.1.Щодо здійснення функцій технічного нагляду відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації по обєкту будівництва встановлюється в розмірі 0,4% від загальної вартості виконаного обсягу робіт в договірних цінах з урахуванням вартості матеріалів, включаючи податок на додану вартість по кожному обєкту;

2.2.2.Обробка матеріалів обстеження та підготовка технічного висновку по закінченню виконання будівельно-монтажних робіт складає 1051,90 грн. з ПДВ по кожному обєкту.

Оплата виконаних робіт за Договором здійснюється щомісячно на підставі довідки про вартість виконаних робіт за попередній місяць, наданої замовником (пункт 2.3 Договору).

Договір набирає чинності з дати видачі дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт та діє до введення обєкта будівництва в експлуатацію та повного виконання сторонами своїх зобовязань за Договором (розділ 5 Договору).

Гарантійним листом /арк. с. 16/ фізична особа-підприємець ОСОБА_1 гарантувала сплату вартості робіт по здійсненню функцій технічного нагляду в розмірі 0,4% від загальної вартості виконаних будівельно-монтажних робіт відповідно до договору №272 в строк до 31.12.2009, проте сплатила лише 5000,00 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобовязань за Договором в частині повної оплати ним вартості здійснених позивачем функцій технічного нагляду обєкта будівництва і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами доказі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Державної організації „Архітектурно-будівельний та технічний нагляд” про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за послуги, надані за Договором №272 від 22.05.2007, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за порушення зобовязань.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною другою статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

У пункті 1.1 Договору сторони домовились, що Інспекція зобовязується виконати за замовленням Замовника відповідно до Договору роботу по аналізу та розгляду переданих замовником документів та проекту на обєкт будівництва: торгівельний комплекс „Ривєра” з гостьовими номерами в б. Омега, 27, підготовка документів до реєстрації, видачі рекомендацій та додаткових антисейсмічних вимог; по здійсненню функцій технічного нагляду відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації по будівництву.

Отже, за своєю правовою природою договір відноситься до розряду господарських договорів про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи, а саме довідками замовника підтверджено, що вартість будівельно-монтажних робіт склала 3900000,00 грн., в тому числі:

за період з 01.01.2008 по 31.03.2008 500000,00 грн. /арк. с. 15/;

за період з 01.04.2008 по 30.06.2008 500000,00 грн. /арк. с. 14/;

за період з 01.07.2008 по 30.09.2008 500000,00 грн. /арк. с. 13/;

за період з 01.10.2008 по 31.10.2008 500000,00 грн. /арк. с. 12/;

за період з 01.01.2009 по 31.03.2009 1000000,00 грн. /арк. с. 11/;

за період з 01.04.2009 по 30.06.2009 900000,00 грн. /арк. с. 10/.

За викладених обставин розрахунок позивача щодо визначення ціни послуг за договором в розмірі 15600,00 грн. (3900000,00*0,4%), яку відповідач повинен був сплатити позивачу, є обґрунтованим.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Проте, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У пункті 2.3 Договору сторони домовились, що оплата виконаних робіт за Договором здійснюється щомісячно на підставі довідки про вартість виконаних робіт за попередній місяць, наданої Замовником.

Гарантійним листом /арк. с. 16/ фізична особа-підприємець ОСОБА_1 гарантувала сплату вартості робот по здійсненню функцій технічного нагляду в розмірі 0,4% від загальної вартості виконаних будівельно-монтажних робіт відповідно до договору №272 в строк до 31.12.2009.

Проте, 01.03.2010 відповідач на виконання умов договору сплатив позивачу лише 5000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №207 від 01.03.2010 /арк. с. 18/.

Отже, залишилися не сплаченими відповідачем послуги, надані позивачем в розмірі 10600,00 грн. (15600,00-5000,00).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10600,00 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 106,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р26001035769400 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь Державної організації „Архітектурно-будівельний та технічний нагляд” (вул. Кулакова, 13, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 20704714; п/р26007301337032 в філії ПромІнвестБанку, м. Севастополь, МФО 324515) заборгованість в розмірі 10600,00 грн. (десять тисяч шістсот грн. 00 коп.), а також державне мито в розмірі 106,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

07.07.2010.