Рішення № 10627593, 30.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

30 червня 2010 року справа № 5020-5/087           За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Культурний центр „Мис Хрустальний” (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 51, кв. 11)

          до Товариства з обмеженою відповідальністю „торгово-промислове товариство з обмеженою відповідальністю „Марс ЛТД” (99011, м. Севастополь, вул. Нефедова, 78-А)

Про розірвання договору інвестицій про пайову участь у будівництві №14 від 03.09.2007

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач: (ТОВ „Культурний центр „Мис Хрустальний”) - Шубенкін Володимир Геннадійович, представник, довіреність б/н від 23.06.2010;

Відповідач: (ТОВ „торгово-промислове товариство з обмеженою відповідальністю „Марс ЛТД”) - не з’явився.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Культурний центр „Мис Хрустальний”, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислове товариство з обмеженою відповідальністю „Марс ЛТД”, про розірвання договору інвестицій про пайову участь у будівництві № 14 від 03.09.2007.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки за спірним договором на загальну суму 2236679,75 грн. .

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за юридичною адресою, вказаною у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.16).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, відповідно до п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Крім того, від представника позивача надійшло відповідне клопотання.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2007 між ТОВ „КЦ „Мис Хрустальний” (Забудовник) та ТОВ „ТП ТОВ „Марс ЛТД” (Дольщик) укладений договір інвестицій № 14 про дольову участь в будівництві (далі - Договір) (а.с.15-18).

Предметом Договору є будівництво ізольованих нежитлових приміщень на цокольному, першому та другому поверхах спортивно-оздоровчого, культурно-розважального комплексу з вбудованими приміщеннями (вісь 15-26, Д-Ж робочого проекту), попередньої площі 500 м2. Загальна площа приміщення повинна бути уточнена після обмірів БТІ (розділ 1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору, передбачено, що не пізніш 20 червня 2008 року Забудовник зобов'язується довести приміщення до стану, вказаного у Додатку № 2 та надати приміщення Дольщику.

Згідно пункту 4.2 Договору, якщо площа приміщення, яка визначається за внутрішнім контуром зовнішніх стін, крім площі капітальних перегородок, з'явиться меншою, чи більшою ніж та, що вказана в Договорі, то розмір фінансування, який здійснює Дольшик, підлягає відповідному перерахуванню в бік зменшення, чи збільшення.

Пунктом 5.1 Договору передбачене, що розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України згідно графіку платежів (Додаток №1) після підписання договору шляхом перерахування Дольщиком коштів Забудовнику.

Відповідно до Додатку №1 сума договору складала 2525000,00 грн., вартість одного м2 - 5050 грн., що на час укладання Договору було еквівалентно 1000,00 доларів США.

При цьому грошові зобов'язання Дольщик повинен був виконати на користь Забудовника за наступним графіком:

- 20.09.2007 –420000,00 грн.;

- 20.12.2007 –500000,00 грн.;

- 20.02.2008 –500000,00 грн.;          

- 20.04.2008 –500000,00 грн.;

- 20.06.2008 –605000,00 грн.;

30.05.2008 між ТОВ „КЦ „Мис Хрустальний”, та ТОВ „ТП ТОВ „Марс ЛТД" в особі директора Улибишева Павла Ігоревича укладено додаткову угоду №1 до договору інвестицій №14 від 03.09.2007 про дольову участь в будівництві (далі - Додаткова угода).

Згідно Додаткової угоди підставою для її укладання стало проведення сумісного обміру приміщення, а також непідготовленість приміщення до передачі відповідно до Додатку № 2 Договору.

Вказаною додатковою угодою сума договору була зменшена до 2260000,00 грн., а попередня площа приміщень збільшена до 685 кв.м. При цьому змінений графік платежів, а саме, дати внесення пайових внесків змінені на дати фактично проведених внесків.

30.05.2008 ТОВ „ТП ТОВ „Марс ЛТД" здійснило внесення пайових внесків на суму 2260000,00 грн., після чого подальше внесення пайових внесків відповідачем не проводилось.

Відповідно до пункту 7.2 договору, дія даного договору припиняється з моменту виконання сторонами своїх зобов’язань, передбачених умовами даного договору та державної реєстрації права власності Дольщика на приміщення згідно умовам даного договору та проведення повного розрахунку сторонами.

05.10.2009 позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до ТОВ „ТП ТОВ „Марс ЛТД" про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 30.05.2008 до договору інвестицій №14 від 03.09.2007.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.11.2009 по справі № 5020-9/446 позовні вимоги ТОВ „КЦ „Мис Хрустальний” задоволені в повному обсязі. При цьому суд звернув увагу на те, що спірна додаткова угода не відповідає вимогам статті 238 Цивільного кодексу України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суд від 22.12.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 24.11.2009 по справі № 5020-9/446 залишено без змін.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із цією нормою узгоджується стаття 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотримано встановленого порядку розірвання договору, оскільки докази, які б підтверджували надсилання відповідачеві пропозиції про розірвання договору, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку розірвання господарського договору. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді припинення провадження у справі.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів №1-2/2002) зазначає наступне.

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України, щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб’єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Зокрема, частина четверта статті 13 Конституції України, встановлює обов’язок держави забезпечити захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб’єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб’єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб’єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов’язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Верховним Судом України, з посиланням на вказане рішення Конституційного Суду України, також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України, щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова названого суду від 17.06.2008 №8/32пд).

Отже, відсутність пропозиції позивача про розірвання договору не є перешкодою для вирішення цього питання в судовому порядку та підставою для відмови у позові.

На думку суду, вимога про розірвання договору відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 4.2 Договору, якщо площа приміщення, яка визначається за внутрішнім контуром зовнішніх стін, крім площі капітальних перегородок, з'явиться меншою, чи більшою ніж та, що вказана в Договорі, то розмір фінансування, який здійснює Дольшик, підлягає відповідному перерахуванню в бік зменшення, чи збільшення.

На підставі даного пункту договору, після проведення обмірів КП СМР „БТІ та ДРОНМ” 14.04.2010 на адресу відповідача було направлено повідомлення про необхідність внесення пайового внеску в розмірі 2100679,75 грн., але до наступного часу вказана сума відповідачем не внесена.

Пунктом 7.3.2 договору, передбачено, що Забудовник має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання даного договору у випадку порушення Дольщиком пунктів 6.2.5, 6.2.8, 11.1, 3.4 та прострочення внесення Дольщиком грошових коштів більш ніж на один місяць по порівнянню зі строками, передбаченими даним договором (Додаток №1) додатковим угодами до нього.

Судом встановлений факт суттєвого порушення відповідачем умов договору інвестицій про пайову участь у будівництві №14 від 03.09.2007 в частині внесення пайових внесків в розмірі 2236679,75 грн., що є суттєвим порушенням договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору оренди суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов’язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України, надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

За даних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір інвестицій про пайову участь у будівництві № 14 від 03.09.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Культурний центр „Мис Хрустальний” (99011, м. Севастополь, вул. Советська, буд. 51, кв.11, ідентифікаційний код 31430231) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислове товариство з обмеженою відповідальністю „Марс ЛТД” (99011, м. Севастополь, вул. Нефедова, 78-А, ідентифікаційний код 19001321).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислове товариство з обмеженою відповідальністю „Марс ЛТД” (99011, м. Севастополь, вул. Нефедова, 78-А, ідентифікаційний код 19001321, р/р 260031122 в СФ ВАТ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 32504) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Культурний центр „Мис Хрустальний” (99011, м. Севастополь, вул. Советська, буд. 51, кв.11; 99011, ідентифікаційний код 31430231, р/р 26000945037591 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

                              Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

30.06.2010