Рішення № 10627550, 22.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 червня 2010 року справа № 5020-9/048

За позовом Приватного підприємства „ТСЛ” (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29; 99014, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 26, кв. 80)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплексстрой-Юг” (99002, м. Севастополь, вул. Загордянського, 13, кв.2)

про стягнення 36012,74 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача - Усікова Ольга Станіславівна, довіреність б/н від 12.05.2010;

відповідача - не з’явився;

Суть спору: Приватне підприємство „ТСЛ” (далі ПП «ТСЛ») звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплексстрой-Юг” (далі –ТОВ «Комплексстрой-Юг») про стягнення 36012,76 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов’язання щодо виконання умов договору купівлі –продажу від 19.12.2008, доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.2-4).

Ухвалою суду від 09.04.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/048.

В процесі розгляду справи позивач надав розрахунок суми боргу, в якому змінена сума основного боргу у зв’язку з арифметичною помилкою, згідно якого просить стягнути 36012,74 грн., з яких: основний борг –29961,54 грн., 3% річних – 553,35 грн., інфляційне відшкодування –1676,82 грн., пеня –3821,03 грн. (а.с.51).

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресами, зазначеними у позові та витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.69-70).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з юридичної адреси особи з позначками „за заявою одержувача”, „за закінченням терміну зберігання”, „адресат вибув” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (а.с.34-37, 42-44, 45-48, 60-63, 64-67).

Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2008 між ПП «ТСЛ»(Продавець) та ТОВ «Комплексстрой-Юг»(Покупець) був укладений договір купівлі - продажу (далі - Договір) (а.с.8-9).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобов'язується систематично передавати Товар у власність, а Покупець приймати цій Товар, своєчасно здійснювати оплату на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором, в асортименті, якості та по цінах, визначених у видаткових та податкових накладних, які свідчать о прийомі Товару, та є невід’ємною частиною даного Договору.

Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2009 (пункти 10.1 Договору).

Згідно пункту 7.2 Покупець сплачує вартість Товару шляхом авансового платежу в 100% обсягу.

Позивач зобов'язання за Договором виконав повністю, поставив Товар на загальну суму 29961,54 грн., що підтверджується видатковими накладними: №ТСП0000111 от 19.05.2009, № ТСП0000146 от 25.06.2009, №ТСП0000159 от 06.07.2009, №ТСП0000163 от 13.07.2009, №ТСП0000164 от 13.07.2009, №ТСП0000173 от 15.07.2009, №ТСП0000192 от 20.07.2009, №ТСП0000193 от 28.07.2009 (а.с.18-25) та довіреностями: серія ЯПЖ №501438 від 01.07.2009, серія ЯПЖ №501416 від 01.07.2009, серія ЯИВ №210390 від 05.05.2009 (а.с.26-28).

Відповідач, в свою чергу, суму боргу не оплатив, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 29961,54 грн.

25.11.2009 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою про сплату боргу, яка отримана відповідачем (а.с.29).

Відповідач у відповіді на претензію від 30.11.2009 за вих.№36 визнав наявність заборгованості та зобов’язався сплатити борг за графіком виплат до 25.12.2009 (а.с.30).

Крім того, між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 25.11.2009 (а.с.31).

Однак, відповідачем сума боргу сплачена не була.

При несвоєчасній оплаті отриманого за договором Товару, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми, суми боргу з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних за весь період прострочки платежу відповідно до вимог Цивільного кодексу України (пункт 8.2 Договору).

Дані обставини стали підставою для звернення ПП «ТСЛ»до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості за Договором з урахуванням штрафних санкцій.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі - продажу від 19.12.2008.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до умов пункту 7.2 Договору Товар був поставлений позивачем без здійснення відповідачем попередньої оплати, тому суд вважає, що строк виконання відповідачем зобов’язань стосовно оплати не встановлений сторонами.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу тільки 25.11.2009, відповідач вимогу отримав 27.11.2009, тому дата виникнення заборгованості становить 05.12.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачеві товар на суму 29961,54 грн., який відповідачем оплачений не був, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 29961,54 грн.

Докази погашення суми заборгованості за поставлений товар ТОВ «Комплексстрой-Юг»на день прийняття рішення суду відсутні.

На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги ПП «ТСЛ» про стягнення з відповідача основного боргу згідно виправлення суми боргу в розмірі 29961,54 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Додатково позивач просить стягнути з відповідача згідно уточнених позовних вимог пеню в розмірі 3821,03 грн., 3% річних –553,35 грн. та інфляційне відшкодування –1676,82 грн., які підлягають стягненню частково, виходячи з наступного.

Згідно пункту 8.2 Договору при несвоєчасної оплаті отриманого за договором Товару, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми, суми боргу з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних за весь період прострочки платежу відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив та встановив, що пеня підлягає стягненню частково в розмірі 1346,22 грн., виходячи з наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

29961.5405.12.2009 - 22.02.20108010.2500 %0.056 %*1346.22 Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що інфляційне відшкодування підлягає стягненню частково в розмірі 1408,19 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

05.12.2009 - 22.02.201029961.541.0471408.1931369.73 Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що 3% річних підлягає стягненню частково в розмірі 197,01 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

29961.5405.12.2009 - 22.02.2010803 %197.01 Таким чином, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 32912,96 грн., з яких: основний борг –29961,54 грн., 3% річних –197,01 грн., інфляційне відшкодування –1408,19 грн., пеня –1346,22 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплексстрой-Юг” (99002, м. Севастополь, вул. Загордянського, 13, кв.2, ідентифікаційний код 34883173, р/р 26009064419400 в АКБ «Укрсиббанк», МФО 384890) на користь Приватного підприємства „ТСЛ” (юридична адреса: 99014, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 26, кв. 80, ідентифікаційний код 33712749, р/р 26002198 в «ПУМБ», МФО 308092) 33457,76 грн., з яких: основний борг –29961,54 грн., 3% річних –197,01 грн., інфляційне відшкодування –1408,19 грн., пеня –1346,22 грн., витрати по сплаті державного мита –329,12 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 215,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В інший частині позову відмовити.

Суддя           підпис                     С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 29.06.2010