Рішення № 10627452, 21.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 червня 2010 року справа № 5020-4/086 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Правекс-Банк” (01021, м. Киів, Кловський узвіз, 9/2)

до Приватного підприємства “Севастопольський завод “Нові вікна” (99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, будинок 11)

за участю в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КартПей Системз” (01033, м. Киів, вул. Володимирська, 101, 2 корпус, 2 поверх);

про відшкодування шкоди в сумі 78779,60 грн,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивач (ПАТ КБ "Правекс-Банк") - Соколова О.А., представник, довіреність № 1974/Д від 25.12.2009 ;

відповідач (ПП "Севастопольський завод "Нові вікна") - не з’явився;

третя особа (ТОВ “КартПей Системз”) –не з’явився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство комерційного банку “Правекс-Банк” (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства “Севастопольський завод “Нові вікна” про відшкодування шкоди в сумі 78779,60 грн.

Позивач позовні вимоги мотивує посиланням на статтю 1166 Цивільного кодексу України та зазначає, що Банком було перераховано відповідачеві вартість послуг з встановлення банкомату, однак в процесі встановлення банкомату, в результаті падіння, відбулось його пошкодження, чим завдано Банку збитків на суму 78779,60 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Акти від 26.11.2008 та від 09.02.2009, якими зафіксовано факт пошкодження та розмір спричиненої шкоди.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.05.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.05.2010. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “КартПей Системз”.

Представник відповідача у судовому засіданні з доводами позовних вимог не погодився, надав заперечення на позов, в якому зазначив, що жодних договірних відносин між сторонами у справі не існувало, Приватне підприємство “Севастопольський завод “Нові вікна” свої зобов`язання перед Банком виконало у повному обсязі, що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт. Відповідач також зазначає, що Акти від 26.11.2008 та від 09.02.2009, якими на думку позивача підтверджуються факти спричинення шкоди та її розмір, не можуть являтись належними доказами у справі.

Публічне акціонерне товариство комерційного банку “Правекс-Банк” надало пояснення на заперечення відповідача проти позову, в якому вказало на те, що представлений відповідачем Акт прийому-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3 не можуть свідчити про фактичне виконання робіт із встановлення банкомату, оскільки такі документи підписані не уповноваженою особою, фактично роботи не виконувались, а згідно з переліком банкоматів ПАТ КБ “Правекс-Банк” в місті Севастополі банкомат даного банку за адресою м. Севастополь, вул. Західний берег, 1 не встановлено.

Представникам сторін у судовому засіданні були роз`яснені їх процесуальні права, передбачені статтями 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

10.11.2008 збоку ПП «Севастопольський завод «Нові вікна»мало місце направлення на адресу АКБ «Правекс-Банк»рахунку-фактури № СФ-0000049 на оплату вартості послуг з установки конструкцій для банкомата в сумі 9909,60 грн. (а.с.13).

АКБ «Правекс-Банк»платіжним дорученням № 135103 від 13.11.2008 перерахувало приватному підприємству «Севастопольський завод «Нові вікна»вартість послуг з установки банкомата в сумі 9909,60 грн. відповідно до виставленого рахунку (а.с.12).

26.11.2008 було складено Акт, яким зафіксовано, що при встановленні банкомату за адресою: м. Севастополь, вул. Західний берег, 1 відбулось пошкодження банкомату з причини падіння банкомату з висоти два метри. Візуальні пошкодження: розбита пластикова панель, пом`ята верхня кришка банкомату, не закривається саrdreader. Встановлююча організація –ПП «Нові вікна»(а.с.16).

09.02.2009 Товариством з обмеженою відповідальністю «Картпей Системз»було складено Акт, яким зафіксовано, що в результаті огляду банкомату АТМ Реrsona S87, с/н 41849031 за адресою: м. Севастополь, Західний берег Камишової бухти було виявлено численні механічні пошкодження вузлів банкомату. Банкомат відновленню не підлягає. Сума шкоди складає 68870,00 грн. (а.с.17).

Судом досліджено обставини справи на предмет обґрунтованості доводів відповідача про фактичне виконання робіт по встановленню спірного банкомата.

Так, відповідачем представлений Акт прийому-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3 на суму 9909,60 грн., які на йому думку свідчать про фактичне виконання робіт із встановлення банкомату (а.с.86-93).

Однак, із змісту довідки ПАТ КБ “Правекс-Банк” про кількість встановлених в місті Севастополі банкоматів, наданої на підставі даних бухгалтерського обліку, вбачається, що в місті Севастополі банкомат даного банку за адресою м. Севастополь, вул. Західний берег, 1 не встановлювався.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судом встановлено, що Акт прийому-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3 скріплені підписом представника банку без зазначення прізвища та печаткою відділення № 218 АКБ «Правекс-Банк».

Частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Судом встановлено, що в самій печатці відділення № 218 АКБ «Правекс-Банк», якою скріплювались Акт форми КБ-2в та довідка КБ-3, зазначено, що «Печатка та підпис представника банку дійсні, якщо на цю операцію є довіреність». Представник Банку у судовому засіданні пояснив, що в графі акту КБ-2в «Прийняв замовник»від імені банку міститься підпис особи, яка займала посаду заступника директора по карточному менеджменту, однак, цій особі жодні довіреності на вчинення дій з приводу прийому-передачі робіт по встановленню банктомату не видавались.

Суд приймає до уваги той факт, що умови про обмеження представника Банку містяться в самій печатці банку, у зв`язку з чим, вважає, що відповідач за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження.

Наведені вище обставини надають суду підстави для висновку про те, що Акт форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 є неналежними доказами у даній справі та факт виконання робіт із встановлення банкомату відповідачем є недоведеним.

Дослідивши наявні у справі докази, вислухавши пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.

Позивачем позовні вимоги заявлені з посиланням на статтю 1166 Цивільного кодексу України –«Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду».

Хоча позивач у позовній заяві, а також у власних поясненнях (а.с.98-100) і посилається на норми статей 207, 525, 610, 611 Цивільного кодексу України та статті 175 Господарського кодексу України, суд зазначає, що саме в позовній заяві жодного обґрунтування існування між сторонами у справі договірних відносин, а також правовї природи таких відносин позивач не робить та посилається на спричинення саме шкоди, можливість відшкодування якої передбачена саме статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги той факт, що позивач до прийняття рішення по справі підстави позову не змінював, а пояснення по суті спору не є заявою про зміну підстав позову, суд вважає позовні вимоги такими, що заявлені на підставі саме статті 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами у дані справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частина 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

10.11.2008 збоку ПП «Севастопольський завод «Нові вікна»мало місце направлення на адресу АКБ «Правекс-Банк»рахунку-фактури № СФ-0000049 на оплату вартості послуг з установки конструкцій для банкомата в сумі 9909,60 грн. (а.с.13).

АКБ «Правекс-Банк»платіжним дорученням № 135103 від 13.11.2008 перерахувало приватному підприємству «Севастопольський завод «Нові вікна»вартість послуг з установки банкомата в сумі 9909,60 грн. відповідно до виставленого рахунку (а.с.12).

На підставі викладених обставин суд приходить до висновку про те, що в даному випадку мало місце укладення між сторонами у справі у спрощеній формі договору на установку банкомату. Укладення договору у спрощеній формі підтверджується фактом вчинення Банком дії відповідно до вказаних у пропозиції умов (оплата рахунку № СФ-0000046), яка засвідчує бажання Банку укласти договір.

Суд вважає, що за своєю правовою природою між сторонами у справі було укладено договір підряду, відповідно до якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Чинним законодавством спеціальні вимоги до договору підряду не передбачені.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивач може порушувати питання про відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), але ніяк не про відшкодування позадоговірної шкоди (стаття 1166 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

З урахуванням наведеного вище висновку суду про необхідність заявлення позову саме про відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, суд вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що являється підставою для відмови у задоволенні позову.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суддя           О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 21.06.2010.