Рішення № 10627261, 08.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 червня 2010 року справа № 5020-3/081 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Картон”

(вул. Комуністична, буд. 10-А, м. Севастополь, 99003)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Виадук ЛТД”

(вул. Косарєва, 6, кв. 59, м. Севастополь, 99006)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримський Картон”

(вул. Комуністична, буд. 10-А, м. Севастополь, 99003)

про стягнення заборгованості в розмірі 6784,26 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Крим-Картон”) –Іванова А.В., представник, довіреність №1/33 від 03.06.2010;

відповідач (ТОВ „Виадук ЛТД”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

третя особа (ТОВ „Кримський Картон”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Крим-Картон” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виадук ЛТД” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 6784,26 грн.

Ухвалою від 19.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 08.06.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатком, що підтверджується фіскальним чеком від 17.05.2010 №7987 /арк. с. 5/.

У судове засідання 08.06.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином –рекомендованою кореспонденцією (поштове повідомлення про вручення /арк. с. 21/) відповідно до юридичної адреси (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 40-41/); про причини нез’явлення не сповістив.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Виадук ЛТД” є юридичною особою (довідка Управління статистики у місті Севастополі /арк. с. 27/; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 40-41/).

Третя особа також у судове засідання 08.06.2010 явку уповноважених представників не забезпечила, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлена заздалегідь та належним чином (рекомендованою кореспонденцією).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позов.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи те, що відповідач мав достатньо часу для викладення своєї позиції по суті спору, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

08.04.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримський Картон” на підставі витратної накладної №КК-0804036 поставило Товариству з обмеженою відповідальністю „Виадук ЛТД” товар на суму 67564,70 грн. /арк. с. 10/.

Факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю „Виадук ЛТД” товару за витратною накладною №КК-0804036 від 08.04.2008 підтверджується наявністю печатки товариства на накладній та підпису його представника.

ТОВ „Виадук ЛТД” здійснило часткову оплату товару, отриманого за витратною накладною №КК-0804036 від 08.04.2008 в сумі 58564,70 грн. (12000,00+3,32+10996,68+ 12000,00+12000,00+9000,00+2564,70) (банківські виписки /арк. с. 12-17/).

Отже, станом на 08.05.2009 залишився неоплаченим ТОВ „Виадук ЛТД” товар на суму 9000,00 грн. (67564,70-58564,70).

08.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кримський Картон” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Крим-Картон” (новий кредитор) був укладений договір №29 про відступлення права вимоги /арк. с. 9/ (далі –Договір №29), відповідно до якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, яке належить первісному кредитору, та стає новим кредитором за боргом згідно з витратною накладною №КК-0804036 від 08.04.2008, відповідно до якої продавцем товару був первісний кредитор, а покупцем –ТОВ „Виадук ЛТД” (далі –боржник) (пункт 1.1 Договору №29).

За Договором №29 новий кредитор отримав право (замість первісного кредитора) вимоги від боржника належного виконання всіх своїх зобов’язань по оплаті товару за витратною накладною №КК-0804036 від 08.04.2008 (пункт 1.2 Договору №29).

Сума права вимоги, що уступається, складає 9000,00 грн. (пункт 1.3 Договору №29).

Новий кредитор зобов’язаний повідомити боржника про уступку права вимоги в строк до 18.05.2009 шляхом поштового відправлення з повідомленням про вручення боржнику копії Договору (пункт 2.2 Договору №29).

Відповідальність боржника перед новим кредитором відповідає відповідальності боржника перед первісним кредитором (пункт 3.1 Договору №29).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (пункт 3.2 Договору №29).

Судом встановлено, що Договір №29 підписаний сторонами даного договору та скріплений їх печатками.

08.05.2009 позивач надіслав відповідачеві претензію про необхідність оплати суми боргу в розмірі 9000,00 грн. /арк. с. 18-19/, в якій також повідомив останнього про укладення з ТОВ „Кримський Картон” договору про відступлення права вимоги та встановив боржнику 7-денний строк для погашення суми боргу.

14.07.2009 відповідач сплатив позивачу 3000,00 грн. (банківська виписка /арк. с. 11/).

Решта заборгованості залишилась непогашеною до теперішнього часу.

Отже, свої зобов’язання по сплаті заборгованості в повному обсязі за отриманий товар відповідач так і не виконав, що і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом з вимогою стягнути з боржника суму заборгованості, з урахуванням інфляційних збитків, та 3% річних.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ „Крим-Картон” до ТОВ „Виадук ЛТД” про стягнення заборгованості за товар, а також 3% річних та інфляційних збитків, у зв’язку із простроченням оплати, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Частина перша статті 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обв’язки, зокрема, з правочинів.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримський Картон” (первісного кредитора) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Виадук ЛТД” (боржника) в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором поставки.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Водночас, заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю (ст. 515 ЦК України).

За загальним правилом статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги являє собою договірну передачу вимог первісного кредитора (цедента) новому кредитору (цесіонарію), яка здійснюється на підставі укладення договору між цедентом і цесіонарієм.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відповідність Договору №29 діючому законодавству України, а відтак і про наявність у нового кредитора (ТОВ „Крим-Картон”) права вимоги до боржника про оплату товару за витратною накладною №КК-0804036 від 08.04.2008.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі витратної накладної №КК-0804036 від 08.04.2008 ТОВ „Кримський Картон” поставило Товариству з обмеженою відповідальністю „Виадук ЛТД” товар на суму 67564,70 грн. /арк. с. 10/.

Відповідач прийняв цей товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи на накладній та печаткою товариства.

Однак, оплату отриманого товару здійснив частково.

08.05.2009 позивач направив відповідачу претензію про необхідність оплати суми боргу в розмірі 9000,00 грн. /арк. с. 18-19/.

14.07.2009 відповідач сплатив позивачеві лише 3000,00 грн. (банківська виписка /арк. с. 11/).

Отже, несплаченою відповідачем залишилась заборгованість в розмірі 6000,00 грн.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В претензії від 08.05.2009 (вих. №1/131) позивач встановив семиденний строк для оплати товару, однак в даний строк відповідач повністю заборгованість не погасив.

Відповідач також не надав суду доказів погашення заборгованості в сумі 6000,00 грн.

За викладених обставин позовні вимоги ТОВ „Крим-Картон” в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків –595,13 грн. та 3% річних –189,13 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач в контексті статті 530 Цивільного кодексу України повинен був сплатити позивачу заборгованість в розмірі 9000,00 грн. в продовж 7 днів з дня пред’явлення позивачем вимоги (з 08.05.2009), тобто до 15.05.2009 включно.

Як вбачається з розрахунку інфляційних збитків та 3% річних /арк. с. 3, зворотний бік/, позивач здійснює нарахування 3% річних та суми інфляційних збитків за період, починаючи з 25.05.2009, що є правом позивача з огляду на принцип диспозитивності цивільних правовідносин.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач свого обов’язку щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав, що свідчить про неналежне виконання ним свого обов’язку по оплаті.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування Позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.

Перевіривши надані Позивачем розрахунки інфляційних збитків та 3% річних /арк. с. 3, зворотний бік/, суд зазначає, що вони здійснені відповідно до вимог чинного законодавства та є вірними, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 189,13 грн. та інфляційних збитків в розмірі 595,13 грн. підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги ТОВ „Крим-Картон” підлягають задоволенню повністю в сумі 6784,26 грн., з яких: 6000,00 грн. –сума основного боргу; 595,13 грн. –збитки від інфляції; 189,13 грн. –3% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виадук ЛТД” (вул. Косарєва, 6, кв. 59, м. Севастополь, 99006; ідентифікаційний код 23011288; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Картон” (вул. Комуністична, буд. 10-А, м. Севастополь, 99003; ідентифікаційний код 35626065; п/р №26008945603911 в Севастопольському відділенні Кримської Республіканської філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324010) заборгованість в розмірі 6784,26 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят чотири грн. 26 коп.), з яких: 6000,00 грн. –сума основного боргу; 595,13 грн. –збитки від інфляції; 189,13 грн. – 3% річних, а також державне мито в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

09.06.2010.