Рішення № 10627256, 03.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

03 червня 2010 року справа № 5020-10/129 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Севастопольської міської державної лікарні ветеринарної медицини

(вул. Бутирська,9, м. Севастополь, 99001)

до Приватного підприємства «Морський меридіан»

( вул. Урицкого, 5-6, м. Севастополь, 99018)

про стягнення заборгованості у розмірі 8981,77 грн., у тому числі: 3746,34 грн. –основний борг, 5123,04 грн. –пеня, 112,39 грн. –3% річних,

за участю представників сторін:

позивача –Юрчук Д.В., довіреність №01-23/231 від 02.05.2010;

відповідачів – не з’явився.

                    16.04.2010 Севастопольська міська державна лікарня ветеринарної медицини звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Морський меридіан»стягнення заборгованості у розмірі 8981,77 грн., у тому числі: 3746,34 грн. –основний борг, 5123,04 грн. –пеня, 112,39 грн. –3% річних.

           Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №79 від 21.05.2007, а саме, обов’язку щодо оплати робіт, передбачених Договором.

                    Представник Позивача у судовому засіданні 03.06.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 20.04.2010, 13.05.2010, у судові засідання 13.05.2010, 03.06.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення вх. №17268 від 07.05.2010 /а.с.16-19/, повернення поштового відправлення вх. №17965 від 31.05.2010 /а.с.29-32/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          21.05.2007 між Севастопольською міською державною лікарнею ветеринарної медицини та Приватним підприємством «Морський меридіан» укладено договір №79 (далі –Договір) про надання послуг суб’єкту господарської діяльності при прийомі, переробці, зберіганні та реалізації сировини тваринного походження, яке підлягає державному ветеринарному контролю та надзору.

          Позивачем надана довідка №01-23/230 від 02.05.2010 /а.с.45/ щодо втрати примірника договору №79 від 21.05.2007, укладеного між Севастопольською міською державною лікарнею ветеринарної медицини та Приватним підприємством «Морський меридіан».

          У підтвердження існування договірних відносин Позивачем надані додаткові угоди до договору №37 від 01.07.2007, 01.04.2008, якими умови Договору частково змінені.

          Додатковою угодою від 01.04.2008 /а.с.37/ пункт 3.1 Договору викладений у наступній редакції: «Господарський суб’єкт проводить оплату ветеринарних послуг, виконаних спеціалістом Лікарні, які перераховуються щомісячно у розмірі 1248,78 грн., у тому числі ПДВ 208,13 грн, на рахунок Лікарні не пізніше 25 числа поточного місяця».

          Також, щомісячна сума оплати за надані послуги у розмірі 1248,78 грн. підтверджується калькуляцією витрат на ветеринарні послуги /а.с.43/.

          Листом за вих. №3101-1 від 31.01.2009 Відповідач просив відкликати лікаря ветеринарної медицини Позивача у зв’язку з тимчасовим припиненням господарської діяльності. Проте, Вказаний лист отриманий Позивачем лише 03.02.2009, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції Позивача /а.с.46-47/. За резолюцією керівника Позивача договір розірвано з 01.02.2009.

          Тобто, Договір був розірваний у лютому 2009 року.

          Відповідач у порушення умов Договору не сплатив ветеринарні послуги за листопад 2008 року, грудень 2008 року та січень 2009 року, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 3746,34 грн.

Позивачем на адресу Відповідача за вих. №01-23/315 направлена претензія від 10.09.2009 /а.с.39-40/ про сплату заборгованості за надані послуги. Факт направлення претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №990011071786 від 16.09.2009 /а.с.44/.

                    Листом від 12.11.2009 за вих. №121109-1 /а.с.36/ Відповідач гарантував погашення зобов’язань за Договором до 20.12.2009.

Спір виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за надані послуги.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки за зобов’язанням з надання послуг. Ці дії згідно зі статтями 11, 901 ЦК України є підставою виникнення у Відповідача обов’язку сплатити заборгованість за надані Позивачем послуги у повному обсязі.

                    Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

                    Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

                    Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.          

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 3746,34 грн. доведеною та обґрунтованою.                    

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, Додатковою угодою від 01.04.2008 до Договору визначено, що оплата ветеринарних послуг проводиться не пізніше 25 числа поточного місяця.           

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 112,39 грн. за період з 11.11.2008 по 10.09.2009 та пеню в розмірі 5123,04 грн. за період з 11.11.2008 по 10.09.2010.

                    В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

                    Відповідно до статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

                    Позивач є державною організацією, тобто суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (довідка Управління статистики у місті Севастополі АА №133454 /а.с.48/).

Проте, Позивачем при нарахуванні пені не враховано положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача від простроченої заборгованості за надані послуги, складає 681,42 грн.:

                    1248,78 грн. х 0,1% х 182= 227,14 грн. (за період з 26.11.2008 по 25.05.2009);

                    1248,78 грн. х 0,1% х 182= 227,14 грн. (за період з 26.12.2008 по 25.06.2009);

                    1248,78 грн. х 0,1% х 182= 227,14 грн. (за період з 26.01.2009 по 25.06.2009).

                    Таким чином, заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, в розмірі 681,42 грн.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 256 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Проте, відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування позовної давності жодною зі сторін не заявлено.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці судом розрахунку 3% річних, виявлено, що він є неправильним, а 3% річних за визначений Позивачем період складає 79,64 грн.:

1248,78 грн. х 3% х 289 днів (з 26.11.2008 по 10.09.2009) /365 днів = 29,66 грн.;

1248,78 грн. х 3% х 259 днів (з 26.12.2008 по 10.09.2009) /365 днів = 26,58 грн.;

1248,78 грн. х 3% х 228 днів (з 26.01.2009 по 10.09.2009) /365 днів = 23,40 грн.

                    Отже, вимоги Позивача щодо стягнення 3% в розмірі 112,39 грн. за період з 11.11.2008 по 10.09.2009 підлягають задоволенню частково у розмірі 79,64 грн.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з «Морський меридіан»(вул. Урицкого, 5-6, м. Севастополь, 99018, ідентифікаційний код 26312062, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Севастопольської міської державної лікарні ветеринарної медицини (вул. Бутирська,9, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 26312062, р/р 35224000111 в УГК міста Севастополя, МФО 824509) 4507,40 (чотири тисячі п’ятсот сім грн. 40 коп.), у тому числі: 3746,34 грн. –основний борг, 681,42 грн. –пеня, 79,64 грн. –3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 51,18 грн. (п’ятдесят одна грн. 18 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,42 грн. (сто вісімнадцять грн. 42 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 08.06.2010.