Рішення № 10627243, 03.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

03 червня 2010 року справа № 5020-6/089-11/089 За позовом:           Прокурора міста Севастополя

          (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

в інтересах держави в особі: Качинської селищної ради

          (99804, м. Севастополь, с. Кача, вул. Нестерова, 5)

до           Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного товариства

індивідуальних забудовників “Техно-7”

          (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 10, кв. 17)

про           визнання договору оренди недійсним,

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

прокурор - Шульга А.М., посвідчення № 574 від 18.11.2008, Прокуратура міста Севастополя;

позивача - не з’явився, Качинська селищна рада;

відповідача - Шишкін В.В., довідка № 134047 від 27.11.2008, ОК "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Техно-7".

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Качинської селищної ради (далі –позивач) з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників “Техно-7” (далі - відповідач) про визнання договору оренди недійсним.

Ухвалою від 21.07.2009 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Лазаревим С.Г. та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 21.04.2010 на виконання розпорядження голови суду № 29 від 16.04.2010 з метою упорядкування навантаження на суддів господарського суду міста Севастополя та дотримання строків розгляду справ, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, справу прийнято до провадження суддею Дмитрієвим В.Є.

Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, проте не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову;

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Прокурору та представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтями 12, 122-124 Земельного кодексу України передбачені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, в тому числі розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства підчас використання та розпорядження земельними ресурсами порушує державні інтереси в галузі регулювання земельних відносин і та спричиняє істотну шкоду.

Перевіркою, яка була проведена прокуратурою міста Севастополя, встановлено наступне.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.06.2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 по справі № 5020-12/211 за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників „Техно-7” до Качинської селищної ради зобов'язано Качинську селищну раду протягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили укласти договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування туристично-готельного комплексу з проведенням берегоукріплювальних робіт з відповідачем згідно проекту землеустрою.

На виконання вказаного рішення 21.08.2008 позивачем та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,0436 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Нахімовський район, с. Кача., район ТОВ „Трігон” гарнізону с. Кача, для будівництва та обслуговування туристично-готельного комплексу з проведенням берегоукріплювальних робіт, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення.

Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 09.10.2008 за №040366100076.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2009 по справі № 5020-12/211 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.06.2008 скасовані, матеріали справи надіслані для нового розгляду до господарського суду міста Севастополя.

Вказана постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду, а також поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується виключно на пленарному засіданні сесії ради. Згідно з зазначеною нормою та висновками Віщого господарського суду України, способом волевиявлення ради, яка здійснює повноваження щодо регулювання земельних відносин, є прийняття радою рішення, яке є підставою для укладення договору оренди земельної ділянки. Зобов'язання органу місцевого самоврядування укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією та законами України права розпоряджатися земельними ділянками, а оформлення документів згідно статті 123 Земельного кодексу України не зобов'язує власника земельної ділянки у подальшому до прийняття позитивного рішення про передачу земельної ділянки у користування.

Укладення договору оренди земельної ділянки на підставі судового рішення, яке у подальшому було скасовано, стало підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони й інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Законом прямо не встановлена недійсність спірного правочину.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Такими вимогами, зокрема, є:

-          зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

-          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

-          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

-          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частинами першою-другою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За таких обставин, з урахуванням того, що постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2009 по справі № 5020-12/211 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.06.2008 скасовані, суд дійшов висновку, що в момент вчинення спірного правочину волевиявлення шляхом прийняття сесією Качинської селищної ради рішення про надання земельної ділянки в оренду не було. Крім того, договір оренди спірної земельної ділянки укладено без проведення земельного аукціону всупереч вимогам частини другої статті 124 Земельного кодексу України.

Отже, зміст договору оренди земельної ділянки загальною площею 2,0436 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Нахімовський район, с. Кача., район ТОВ „Трігон” гарнізону с. Кача, для будівництва та обслуговування туристично-готельного комплексу з проведенням берегоукріплювальних робіт, укладеного 21.08.2008 між Качинською селищною радою та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників „Техно-7” суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурор звільнений від сплати державного мита, витрати на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,0436 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Нахімовський район, с. Кача., район ТОВ „Трігон” гарнізону с. Кача, для будівництва та обслуговування туристично-готельного комплексу з проведенням берегоукріплювальних робіт, укладений 21.08.2008 між Качинською селищною радою (99804, м. Севастополь, с. Кача, вул. Нестерова, 5, код ЄДРПОУ 24035606, відомості про рахунки в установах банків відсутні) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників „Техно-7” (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 10, кв. 17, код ЄДРПОУ 34834097, відомості про рахунки в установах банків відсутні).

3.          Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників „Техно-7” (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 10, кв. 17, код ЄДРПОУ 34834097, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 85,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників „Техно-7” (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 10, кв. 17, код ЄДРПОУ 34834097, відомості про рахунки в установах банків відсутні) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. на р/р 31216259700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                         В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 08.06.2010