Рішення № 10627207, 01.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 червня 2010 року справа № 5020-10/110 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента»

(вул. Вапняна,54-а, м. Одеса, 65006)

(вул. Коблевська, 2/4, офіс.1, м. Одеса, 65029)

до Приватного підприємства “С.Т.К. Капітель”

(99055, місто Севастополь, просп. Генерала Острякова, 171, кв. 1)

про стягнення заборгованості у розмірі 151779,64 грн., у тому числі: 127893,96 грн. –основний борг, 2120,47 грн. –3% річних, 11289,16 грн. –інфляційних втрат, 10476,05 грн. –пеня,

за участю представників:

позивача –Цвик С.М., довіреність №44/10/09 від 01.10.2009;

відповідача –не з’явився.

01.04.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “С.Т.К. Капітель” про стягнення заборгованості у розмірі 151779,64 грн., у тому числі: 127893,96 грн. – основний борг, 2120,70 грн. –3% річних, 11289,16 грн. –інфляційні втрати, 10476,05 грн. –пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору фінансового лізингу автотранспортного засобу №36/01/07-Л від 06.03.2007, а саме, обов’язку щодо сплати лізингових та інших платежів.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №480003 від 19.04.2010 /а.с.64-65/ Приватне підприємство “С.Т.К. Капітель” зареєстровано за адресою: 99055, місто Севастополь, просп. Генерала Острякова, 171, кв. 1.

Відповідач у судові засідання 22.04.2010, 18.05.2010, 01.06.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та своєчасно (повідомлення вручення поштового відправлення №9901112047573 від 07.04.2010 /а.с.51/, повідомлення вручення поштового відправлення №9901112093257 від 27.04.2010 /а.с.58/, поштове повернення №18063 від 02.06.2010 /а.с.103-106/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

          06.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова»компанія «Рента»(Лізингодавець) та Приватним підприємством “С.Т.К. Капітель” (Лізингоотримувач) укладений договір фінансового лізингу автотранспортного засобу №36/01/07-Л (далі –Договір), відповідно до умов якого Лізінгодавець зобов’язується передати у фінансовий лізинг Лізингоотримувачу майно, вказане у заявці Лізингоотримувача на отримання майна –Специфікація (додаток №1 до Договору) /а.с.41/, з можливістю подальшої передачі права власності на майно в порядку, передбаченому даним Договором та діючим законодавством (пункт 1.1 Договору) /а.с.36-40/.

Згідно з пунктом 1.2 Договору об’єктом лізингу є автомобіль МАЗ-5511605-275, 2007 року випуску (далі –Об’єкт лізингу), у кількості однієї одиниці, що надається у лізинг відповідно до Договору, та переданий Лізінгодавецем Лізингоотримувачу по акту приймання- передачі Об’єкту лізингу (докладна характеристика об’єкту лізингу вказана у додатку №1 до Договору). Відповідно до заяви Лізингоотримувача, Об’єкт лізингу купується у Товариства з обмеженою відповідальністю «Група підприємств Автек», м. Київ, вул. Киквидзе, 13, ідентифікаційний код 31750960 (Продавець). Загальна договірна вартість Об’єкту лізингу складає 357600,00 грн., у тому числі ПДВ.

          Пунктом 1.3 Договору встановлено, що строк лізингу складає 36 місяців. Перебіг строку лізингу починається з моменту передачі Об’єкту лізингу Лізингоотримувачу.

          Згідно з пунктом 3.2 Договору прийом-передача Об’єкту лізингу підтверджується актом приймання-передачі, що підписаний представниками сторін.

          Відповідно до пункту 4.1 Договору за використання Об’єкту лізингу Лізингоотримувач сплачує Лізінгодавецю платежі у розмірі та строки, передбачені «Графіком оплати основних лізингових платежів»(Додаток №2 до Договору).

          Пунктом 4.8 Договору передбачено, що оплата лізингових платежів за відповідний період (місяць) починається з моменту підписання акту прийому-передачі Об’єкту лізингу, при цьому лізинговий платіж за перший місяць сплачується протягом п’яти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі Об’єкту лізингу. Наступні щомісячні лізингові платежі не пізніше п’ятого числа кожного місяця.

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання до закінчення строку лізингу, в частині взаєморозрахунків –строком їх повного здійснення (пункти 17.1, 17.2 Договору).          

Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.

          На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач отримав Об’єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 20.04.2007 /а.с.43/, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень.

          Об’єкт лізингу знаходиться у Відповідача та використовується за призначенням, що підтверджується двосторонніми актами перевірки та огляду предмету лізингу /а.с.44-46/.

          Відповідач доказів виконання умов Договору щодо сплати у повному обсязі лізингових та інших платежів не надав.

          Таким чином, зобов’язання з передачі Об’єкту лізингу Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом, Відповідач умови пункту 4.1 Договору належним чином не виконав –за отримане майно розрахувався не в повному обсязі.          

Заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 127893,96 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку Позивача /а.с.19-26/.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором фінансового лізингу.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

                    Згідно з частиною першою статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

                    До договору лізингу, згідно з частиною другою статті 806 ЦК України, застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.           

                    Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

                    На підставі вищевказаного, заборгованість у розмірі 127893,96 грн. підтверджується матеріалами справи, є доведеною та обґрунтованою.

Таким чином, позов          в частині стягнення з Відповідача           127893,96 грн. заборгованості за передане майно підлягає задоволенню.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача за прострочення зобов’язання з оплати лізингових платежів пеню у розмірі 10476,05 грн. за період з 06.03.2009 по 19.03.2010, 3% річних у розмірі 2120,47 грн. за період з 06.03.2009 по 19.03.2010 та інфляційні втрати у розмірі 11289,16 грн. за період з 06.03.2009 по 19.03.2010.          

                    В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

                    Пунктом 11.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення лізингових платежів Лізингоотримувач зобов’язаний уплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми лізингових платежів за кожен день прострочки, з дня, наступного за днем оплати поточного платежу, що вказаний у Додатку №2 до Договору по день фактичної оплати вказаного платежу включно.

                    Обчислюючи розмір пені /а.с.13-15/, Відповідач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).

                    Також, Позивачем враховані положення законодавства, що підлягає застосуванню відносно спірних правовідносин, а саме, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення пені в розмірі 10476,05 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 10476,05 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат за період з 06.03.2009 по 19.03.2010 /а.с.17/ визнаний судом неправильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат не відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно з вказаними нормами інфляційні втрати, які підлягають стягненню з Відповідача, складають 10167,00 грн.:

(10632,68 грн. х 101.4% = 10781,54 грн.) –10632,68 грн. = 148,86 грн.

(21253,58 грн. х 100.9% = 21444,87 грн.) – 21253,58 грн. = 191,29 грн.

(31564,09 грн. х 100.5% = 31721,91 грн.) –31564,09 грн. = 157,82 грн.

(41884,30 грн. х 101.1% = 42345,03 грн.) – 41884,30 грн. = 460,73 грн.

(52010,52 грн. х 99,9% = 52062,58 грн.) –52010,52 грн. = - 52,11 грн.

(62030,04 грн. х 99,8% = 61905,98 грн.) –62030,04 грн. = -124,06 грн.

(81584,10 грн. х 100.8% = 82236,77 грн.) –81584,10 грн. = 652,67 грн.

(91152,58 грн. х 101.1% = 92155,26 грн.) – 91152,58 грн. = 1002,68 грн.

(31564,09 грн. х 100.5% = 31721,91 грн.) –31564,09 грн. = 157,82 грн.

(100551,32 грн. х 100.9% = 101456,28 грн.) –100551,32 грн. = 904,96 грн.

(109819,11 грн. х 101.8% = 111795,85 грн.) –109819,11 грн. = 1976,74 грн.

(118926,86 грн. х 101.9% = 121186,47 грн.) –31564,09 грн. = 2259,61 грн.

(127893,96 грн. х 101.9% = 130323,95 грн.) –127893,96 грн. = 2429,99 грн.

Отже, заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в розмірі 10167,00 грн.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 1309,94 грн.,

                    Розрахунок пені наданий Позивачем за період за період з 06.03.2009 по 19.03.2010 /а.с.13-15/ у розмірі 10476,05 грн. визнаний судом правильним.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 2120,47 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Приватного підприємства “С.Т.К. Капітель” (99055, місто Севастополь, просп. Генерала Острякова, 171 кв. 1, ідентифікаційний код 33647083, п/р 260023619 у СФ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324504 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова»компанія «Рента»(вул. Вапняна,54-а, м. Одеса, 65006, ідентифікаційний код 33085814, п/р 260023619 в ВАТ «МТБ», м. Іллічівськ, МФО 328168) заборгованість в розмірі 150657,48 грн. (сто пятдесят тисяч шістсот п’ятдесят сім грн. 48 коп.), у тому числі: у тому числі: 127893,96 грн. –основний борг, 2120,40 грн. –3% річних, 10167,00 грн. –інфляційних втрат, 10476,05 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1506,57 грн. (одна тисяча п’ятсот шість грн. 57 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 234,26 грн. (двісті тридцять чотири грн. 26 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна